| 148 |
lars |
1 |
<?php
|
|
|
2 |
|
|
|
3 |
namespace Faker\Provider\uk_UA;
|
|
|
4 |
|
|
|
5 |
class Text extends \Faker\Provider\Text
|
|
|
6 |
{
|
|
|
7 |
/**
|
|
|
8 |
* From uk.wikisource.org
|
|
|
9 |
*
|
|
|
10 |
* Текст доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike,
|
|
|
11 |
* також можуть діяти додаткові умови. Детальніше див. Умови використання.
|
|
|
12 |
*
|
|
|
13 |
*
|
|
|
14 |
* Title: Захар Беркут
|
|
|
15 |
*
|
|
|
16 |
* Author: Іван Франко
|
|
|
17 |
*
|
|
|
18 |
* Posting Date: July 19, 2007
|
|
|
19 |
* Release Date: 1882
|
|
|
20 |
* [Last updated: November 14, 2012]
|
|
|
21 |
*
|
|
|
22 |
* Language: Ukrainian
|
|
|
23 |
*
|
|
|
24 |
* @see https://wikimediafoundation.org/wiki/Terms_of_Use/
|
|
|
25 |
* @see http://uk.wikisource.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D1%85%D0%B0%D1%80_%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%BA%D1%83%D1%82
|
|
|
26 |
*
|
|
|
27 |
* @var string
|
|
|
28 |
*/
|
|
|
29 |
protected static $baseText = <<<'EOT'
|
|
|
30 |
|
|
|
31 |
I
|
|
|
32 |
|
|
|
33 |
Cумно і непривітно тепер в нашій Тухольщині! Правда, і Стрий, і Опір
|
|
|
34 |
однаково миють її рінисті зелені узбережжя, луги її однаково
|
|
|
35 |
покриваються весною травами та цвітами, і в її лазуровім, чистім
|
|
|
36 |
повітрі однаково плавле та колесує орел беркут, як і перед давніми
|
|
|
37 |
віками. Але все інше як же змінилося!
|
|
|
38 |
|
|
|
39 |
І ліси, і села, і люди! Що давно ліси густі, непрохідні закривали
|
|
|
40 |
майже весь її простір, окрім високих полонин, сходили в долину аж над
|
|
|
41 |
самі ріки,- тепер вони, мов сніг на сонці, стопилися, зрідли, змаліли,
|
|
|
42 |
декуди пощезали, лишаючи по собі лисі облази; інде знов із них
|
|
|
43 |
остоялися лише пообсмалювані пеньки, а з-між них де-де несміло
|
|
|
44 |
виростає нужденна смеречина або ще нужденніший яловець. Що давно тихо
|
|
|
45 |
тут було, не чути ніякого голосу, крім вівчарської трембіти десь на
|
|
|
46 |
далекій полонині або рику дикого тура чи оленя в гущавинах,- тепер на
|
|
|
47 |
полонині гейкають воларі, а в ярах і дебрях галюкають рубачі, трачі й
|
|
|
48 |
ґонтарі, ненастанно, мов невмирущий черв, підгризаючи та підтинаючи
|
|
|
49 |
красу тухольських гір - столітні ялиці та смереки, і або спускаючи
|
|
|
50 |
|
|
|
51 |
їх, потятих на великі ботюки, долі потоками до нових парових тартаків,
|
|
|
52 |
або таки на місці ріжучи на дошки та на ґонти.
|
|
|
53 |
|
|
|
54 |
Але найбільше змінилися люди. Зверха глянувши, то немовби змоглася між
|
|
|
55 |
ними «культура», але на ділі виходить, що змоглося тільки їх число.
|
|
|
56 |
Сіл і присілків більше, хат по селах більше, але зате по хатах
|
|
|
57 |
убожество більше і нужда більша. Народ нужденний, прибитий, понурий,
|
|
|
58 |
супроти чужих несмілий
|
|
|
59 |
|
|
|
60 |
і недотепний. Кождий дбає тільки про себе, не розуміючи того, що таким
|
|
|
61 |
робом роздроблюються їх сили, ослаблюється громада. Не так тут колись
|
|
|
62 |
було! Хоч менше народу, та зате що за народ! Що за життя кипіло в тих
|
|
|
63 |
горах, серед тих непрохідних борів у стіп могутнього Зелеменя! Лиха
|
|
|
64 |
доля довгі віки знущалася над тим народом. Тяжкі удари підкопали його
|
|
|
65 |
добробут, нужда зломила його свобідну, здорову вдачу, і нині тільки
|
|
|
66 |
неясні, давні спомини нагадують правнукам щасливіше життя предків. І
|
|
|
67 |
коли часом стара бабуся, сидячи в запічку та прядучи грубу вовну,
|
|
|
68 |
почне розповідати дрібним унукам про давню давнину, про напади
|
|
|
69 |
монголів-песиголовців і про тухольського ватажка Беркута,- діти
|
|
|
70 |
слухають тривожно, в їх сивих оченятах блискотять сльози. А коли
|
|
|
71 |
скінчиться дивовижна повість, то малі й старі, зітхаючи, шепчуть: «Ах,
|
|
|
72 |
яка ж то красна байка!»
|
|
|
73 |
|
|
|
74 |
- Так, так,говорить бабуся, похитуючи головою,так, так, дітоньки! Для
|
|
|
75 |
- нас то байка, а колись то правда була!
|
|
|
76 |
|
|
|
77 |
- А не знати, чи вернуться ще коли такі часи,закидає дехто старший.
|
|
|
78 |
|
|
|
79 |
- Говорять старі люди, що ще колись вернуться, але, мабуть, аж перед
|
|
|
80 |
- кінцем світу.
|
|
|
81 |
|
|
|
82 |
Сумно і непривітно тепер в вашій Тухольщині! Казкою видається повість
|
|
|
83 |
про давні часи і давніх людей. Вірити не хотяіь нинішні люди, що
|
|
|
84 |
виросли в нужді й притиску, в тисячолітніх путах і залежностях. Але
|
|
|
85 |
нехай собі! Думка поета летить у ті давні часи, оживляє давніх людей,
|
|
|
86 |
а в кого серце чисте і щиро- людське чуття, той і в них побачить своїх
|
|
|
87 |
братів, живих людей, а в життю їх, хоч і як неподібнім до нашого,
|
|
|
88 |
догляне не одно таке, що може бути пожадане і для наших «культурних»
|
|
|
89 |
часів.
|
|
|
90 |
|
|
|
91 |
Було се 1241 року. Весна стояла в тухольських горах.
|
|
|
92 |
|
|
|
93 |
Одної прегарної днини лунали лісисті пригірки Зеле-меня голосами
|
|
|
94 |
стрілецьких рогів і криками численних стрільців.
|
|
|
95 |
|
|
|
96 |
Се новий тухольський боярин, Тугар Вовк, справляв великі лови на грубу
|
|
|
97 |
звірину. Він святкував почин свого нового життя,- бо недавно князь
|
|
|
98 |
Данило дарував йому в Тухольщині величезні полонини і ціле одно
|
|
|
99 |
пригір'я Зе-леменя; недавно він появився в тих горах і побудував собі
|
|
|
100 |
гарну хату, і оце першу учту справляє, знайомиться з довколичними
|
|
|
101 |
боярами. По учті рушили на лови в ту- хольські ліси.
|
|
|
102 |
|
|
|
103 |
Лови на грубого звіра - то не забавка, то боротьба тяжка, не раз
|
|
|
104 |
кровава, не раз на життя і смерть. Тури, медведі дики - се небезпечні
|
|
|
105 |
противники; стрілами з луків рідко кому удасться повалити такого
|
|
|
106 |
звіра; навіть рогатиною, яку кидалось на противника при відповіднім
|
|
|
107 |
приближенню, нелегко дати йому раду. Тож остатньою і рішучою зброєю
|
|
|
108 |
було важке копіє, яким треба було влу чити противника зблизька.
|
|
|
109 |
власноручно, з цілою силою, відразу. Схиблений удар - і життю борця
|
|
|
110 |
грозила велика небезпека, коли йому не вдалось в остатній хвилі
|
|
|
111 |
сховатись у безпечну криївку і добути меча або тяжкого топора для
|
|
|
112 |
своєї оборони.
|
|
|
113 |
|
|
|
114 |
Не диво, отже, що Тугар зі своїми гістьми вибирався на лови, мов на
|
|
|
115 |
війну, з запасом стріл і рогатин, зі слугами й запасами живності,
|
|
|
116 |
навіть з досвідним знахарем, що вмів замовляти рани. Не диво також, що
|
|
|
117 |
Тугар і його гості були в повній рицарській зброї, окрім панцирів, бо
|
|
|
118 |
ті спиняли би їх у ході по ломах та гущавинах. Те тільки диво, що й
|
|
|
119 |
Тугарова донька Мирослава, не поки-даючись батька, посміла також
|
|
|
120 |
вирушити разом з гістьми на лови. Тухольські громадяни, видячи її, як
|
|
|
121 |
їхала на лови посеред гостей, гордо, сміло, мов стрімка тополя серед
|
|
|
122 |
коренастих дубів, з уподобою поводили за нею очима, поговорюючи:
|
|
|
123 |
|
|
|
124 |
- От дівчина! Тій не жаль би бути мужем. І, певно, ліпший з неї би був
|
|
|
125 |
- муж, ніж її батько!
|
|
|
126 |
|
|
|
127 |
А се, певно, була немала похвала, бо Тугар Вовк був мужчина, як дуб.
|
|
|
128 |
|
|
|
129 |
Плечистий, підсадкуватий, з грубими обрисами лиця і грубим чорним
|
|
|
130 |
волоссям, він і сам по-добав на одного з тих злющих тухольських
|
|
|
131 |
медведів, яких їхав воювати. Але ж бо й донька його Мирослава була
|
|
|
132 |
дівчина, якої пошукати. Не кажемо вже про її уроду й красу, ані про її
|
|
|
133 |
добре серце - в тім згляді багато її ровесниць могло стати з нею
|
|
|
134 |
нарівні, хоч і небагато могло перевищити її. Але в чім не мала вона
|
|
|
135 |
пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого
|
|
|
136 |
поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості,
|
|
|
137 |
властивій тільки мужчинам, що виросли в ненастанній боротьбі з
|
|
|
138 |
супротивними обставинами. Зараз з першого разу видно було, що
|
|
|
139 |
Мирослава виросла на свободі, що виховання її було мужеське і що в тім
|
|
|
140 |
прегарно розвиненім дівочім тілі живе сильний, великими здібностями
|
|
|
141 |
обдарований дух. Вона була в батька одиначка, а до того, ще зараз при
|
|
|
142 |
народженню втратила матір. Нянька її, стара мужичка, відмалку
|
|
|
143 |
направляла її до всякої ручної роботи, а коли підросла, то батько, щоб
|
|
|
144 |
розважити свою самоту, брав її всюди з собою і, щоб задовольнити її
|
|
|
145 |
палку натуру, привчив її владати рицарського зброєю, зносити всякі
|
|
|
146 |
невигоди і сміло стояти в небезпеках. І чим більші трудності їй
|
|
|
147 |
прихопилось поборювати, тим охітніше бралась вона за діло, тим краще
|
|
|
148 |
проявлялася сила її тіла й її рішучого, прямого характеру. Але попри
|
|
|
149 |
все те Мирослава ніколи не переставала бути жен-щиною: ніжною, доброю,
|
|
|
150 |
з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у
|
|
|
151 |
таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову,- той
|
|
|
152 |
довіку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу,- тому вони
|
|
|
153 |
пригадувалися живо і виразно в найкращих хвилях його життя, так, як
|
|
|
154 |
весна навіть старому старцеві пригадує його молоду любов.
|
|
|
155 |
|
|
|
156 |
Вже третій день тривали лови. Багато оленів-рогачів і чорногривих
|
|
|
157 |
турів лягло головами від стріл і ратищ боярських. Над шумним гірським
|
|
|
158 |
потоком, на зеленій поляні серед лісу стояли шатра ловців, курілися
|
|
|
159 |
раз у раз величезні огнища, де висіли на гаках кітли, оберталися
|
|
|
160 |
рожна, де варилось і пеклось м'ясиво вбитої дичини для гостей.
|
|
|
161 |
Нинішній, остатній, день ловів мав бути посвячений самому головному,
|
|
|
162 |
та заразом і найбільше небезпечному ділу - ловам на медведів.
|
|
|
163 |
|
|
|
164 |
На стрімкім пригірку, відділенім від інших страшними дебрями, порослім
|
|
|
165 |
густо величезними буками та смереками, покритім ломами й обвалищами
|
|
|
166 |
дерев, було віддавна головне леговище медведів. Тут, як твердив
|
|
|
167 |
тухольський провідник, молодий гірняк Максим Беркут, гніздилася
|
|
|
168 |
медведяча матка. Відси дикі звірі розносили пострах на цілу околицю і
|
|
|
169 |
на всі полонини. І хоч не раз удавалось смілим вівчарям забити одного
|
|
|
170 |
або другого стрілами та топорами або завабити під сліп, де йому ламала
|
|
|
171 |
крижі важка колода, спадаючи вниз,- то все-таки число їх було надто
|
|
|
172 |
велике, щоб із того була значна полегша для околиці. То й не дивно, що
|
|
|
173 |
коли новоприбулий боярин Тугар Вовк оповістив тухольцям, що хотів би
|
|
|
174 |
зробити великі лови на медведів і просить дати йому провідника, вони
|
|
|
175 |
не тільки дали йому на провідника першого удальця на всю
|
|
|
176 |
|
|
|
177 |
Тухольську верховину Максима Беркута, сина тухольського бесідника
|
|
|
178 |
Захара, але, крім того, вирядили з власної волі цілий відділ пасем-ців
|
|
|
179 |
з луками й ратищами для помочі зібраним боярам. Ціла та громада мала
|
|
|
180 |
обступити медведяче леговище і очистити його доразу від поганого
|
|
|
181 |
звіра.
|
|
|
182 |
|
|
|
183 |
Від самого досвіта в ловецькім таборі великий рух і тривожне
|
|
|
184 |
дожидання.
|
|
|
185 |
|
|
|
186 |
Боярські слуги від півночі звивалися, приготовляючи для гостей їду на
|
|
|
187 |
цілий день, наповнюючи шипучим медом і яблучником "подорожні баклаги.
|
|
|
188 |
|
|
|
189 |
Тухольські пасемці й собі готовились, острячи ножі та тесаки, обуваючи
|
|
|
190 |
міцні жуброві постоли і складаючи в невеличкі дорожні бесаги печене
|
|
|
191 |
м'ясо, паляниці, сир і все, що могло понадобитися в цілоденній трудній
|
|
|
192 |
переправі.
|
|
|
193 |
|
|
|
194 |
Максим Беркут, який аж нині, супроти найважнішого і найтяжчого діла,
|
|
|
195 |
почув себе вповні самим собою, вповні начальником сеї невеличкої
|
|
|
196 |
армії, зарядясував з правдиво начальницькою вважливістю й повагою все,
|
|
|
197 |
що належало до діла, нічого не забуваючи, ні з чим не кваплячись, але
|
|
|
198 |
й ні з чим не опізню-ючись. Все у нього виходило в свій час і на своїм
|
|
|
199 |
місці, без сумішки й сутолоки; всюди він був, де його потрібно, всюди
|
|
|
200 |
вмів зробити лад і порядок. Чи то між своїми товаришами-тухольцями, чи
|
|
|
201 |
між боярами, чи між слугами, Максим Беркут усюди був однаковий -
|
|
|
202 |
спокійний, свобідний в рухах
|
|
|
203 |
|
|
|
204 |
і словах, мов рівний серед рівних. Товариші поводились з ним так само,
|
|
|
205 |
як він з ними, сво-бідно, несилувано, сміялись і жартували з ним, а
|
|
|
206 |
проте виповнювали його розкази точно, швидко і так весело та радо,
|
|
|
207 |
немов і самі без розказу були би в тій хвилі зробили те саме. Боярська
|
|
|
208 |
служба, хоч далеко не такої рівної вдачі, далеко не так свобідна в
|
|
|
209 |
поводженню, далеко похіпніша з одних гордо висміватися, а перед
|
|
|
210 |
другими низенько хилитися, все ж таки поважала Максима Беркута за його
|
|
|
211 |
звичайність і розсудливість і, хоч не без до-тинків та жартів, таки
|
|
|
212 |
робила те, що він казав. А й самі бояри, по більшій часті люди горді,
|
|
|
213 |
воєнні, що нерадо бачили «смерда» в своїм товаристві, та й то ще
|
|
|
214 |
смерда, що вважав їх чимось немов собі рівним,- і вони тепер не
|
|
|
215 |
показували надто виразно своєї неохоти і виповнювали розпорядження
|
|
|
216 |
молодого провідника, маючи на кож-дім кроці нагоду переконатися, що ті
|
|
|
217 |
розпорядження були зовсім розумні, такі, як треба.
|
|
|
218 |
|
|
|
219 |
Ще сонечко не зараз мало сходити, а вже ловецьке товариство вирушило з
|
|
|
220 |
табору. Глибока тиша стояла над горами; нічні сумерки дрімали під
|
|
|
221 |
темно- зеленими коронами смерек; на густім, чепіргатім листю папороті
|
|
|
222 |
висіли краплі роси; повзучі зелені поясники вилися попід ноги,
|
|
|
223 |
плуталися поміж корінням величезних вивертів, спліталися в непрохідні
|
|
|
224 |
клебуки з корчами гнучкої, колючої ожини та з сплетами дикого пнучого
|
|
|
225 |
хмелю. З пропадистих, чорних, мов горла безодні, дебрів піднімалася
|
|
|
226 |
сивими туманами пара - знак, що на дні тих дебрів плили невеличкі
|
|
|
227 |
лісові потоки. Повітря в лісі напоєне було тою парою й запахом живиці;
|
|
|
228 |
воно захоплювало дух, немовбито ширших грудей треба було, щоб дихати
|
|
|
229 |
ним свобідно.
|
|
|
230 |
|
|
|
231 |
Мовчки пробиралася ловецька дружина непрохідними нетрями, дебрями й
|
|
|
232 |
ломами без стежки, без ніяких провідних знаків у тьмавій гущавині.
|
|
|
233 |
Попереду йшов Максим Беркут, а за ним Тугар Вовк і інші бояри. Обік
|
|
|
234 |
Ту-гара йшла його донька Мирослава. Позаду йшли тухоль-ські пасемці.
|
|
|
235 |
Всі йшли озираючись і надслухували пильно.
|
|
|
236 |
|
|
|
237 |
Ліс починав оживати денним життям. Пестропера сойка хрипіла в вершках
|
|
|
238 |
смерек, зелена жовна, причепив-шися до пня тут же над головами
|
|
|
239 |
прохожих, довбала своїм залізним дзьобом кору; в далеких зворах чути
|
|
|
240 |
було рик турів і виття вовків. Медведі в ту пору, наївши-ся, дрімали
|
|
|
241 |
під ломами на моховій постелі. Стадо диків рохкало десь у дебрі,
|
|
|
242 |
холодячися в студенім намулі.
|
|
|
243 |
|
|
|
244 |
Може, годину йшло товариство тою трудною, нетоптаною дорогою. Всі
|
|
|
245 |
дихали важко, ледве можучи наловити грудьми повітря, всі отирали
|
|
|
246 |
краплистий піт із лиць. Максим частенько озирався позад себе. Він
|
|
|
247 |
зразу противний був тому, щоб і женщина йшла разом з мужами в той
|
|
|
248 |
небезпечний похід, але Мирослава уперлася. Вона ж перший раз була на
|
|
|
249 |
таких великих ловах і мала би для бог зна яких трудностей занехати
|
|
|
250 |
найкращу їх частину!
|
|
|
251 |
|
|
|
252 |
Ніякі Максимові докази про трудності дороги, про небезпеки на
|
|
|
253 |
становищі, про силу й лютість звіра не могли переконати її. «Тим
|
|
|
254 |
ліпше! Тим ліпше!» - говорила вона з таким смілим поглядом, з таким
|
|
|
255 |
солодким усміхом, що
|
|
|
256 |
|
|
|
257 |
Максим, мов очарований, не міг нічого більше сказати. І батько, що
|
|
|
258 |
зразу також радив Мирославі лишитися в таборі, вкінці мусив уступити
|
|
|
259 |
її просьбам.
|
|
|
260 |
|
|
|
261 |
З подивом глядів тепер Максим, як ота незвичайна женщина поровень з
|
|
|
262 |
найсильнішими мужами поборювала всякі трудності утяжливої дороги, як
|
|
|
263 |
легко перескакувала гнилі ломи і величезні грами, яким певним кроком
|
|
|
264 |
ішла понад урвища, горі стрімкими дебрями, просковзу-вала поміж
|
|
|
265 |
виверти, і при тім так безпечно, так невтоми-мо, що Максимові
|
|
|
266 |
здавалося, що вона хіба на яких чудових крилах уноситься. Він глядів
|
|
|
267 |
на се й не міг нагля-дітися.
|
|
|
268 |
|
|
|
269 |
«Дивна дівчина! - думалось йому раз по разу.- Такої я ще й не видав
|
|
|
270 |
«ніколи!»
|
|
|
271 |
|
|
|
272 |
Ось уже прийшли на місце. Медведяче леговище - то був високий, тільки
|
|
|
273 |
від південного боку з трудом доступний горб, покритий грубезними
|
|
|
274 |
буками й смереками, завалений вивертами й ломами. Від півночі, заходу
|
|
|
275 |
і сходу вхід 1 вихід замикали високі скалисті стіни, немов величезною
|
|
|
276 |
сокирою вирубані з тіла велетня Зелеменя і відсунені від нього на
|
|
|
277 |
кільканадцять сажнів; сподом попід ті стіни вузькою щілиною шумів і
|
|
|
278 |
пінився студе-ний гірський потік.
|
|
|
279 |
|
|
|
280 |
Таке положення улегшувало нашим ловцям роботу; вони потребували тільки
|
|
|
281 |
обсадити не надто широкий плай від південного боку і тим плаєм
|
|
|
282 |
доступати чимраз далі догори, а звір, не маючи іншого виходу, мусив
|
|
|
283 |
конечно попастися в їх руки і на їх ратища.
|
|
|
284 |
|
|
|
285 |
Опинившися на тім важнім, хоч дуже небезпечнім плаю, Максим Беркут
|
|
|
286 |
велів товариству на хвилю розло-житися і спочити, аби набрати сил до
|
|
|
287 |
трудного діла. Сонце сходило, але гілля смерек і сусідні горби
|
|
|
288 |
заслоню-вали його вид.
|
|
|
289 |
|
|
|
290 |
По короткім віддиху Максим почав розставляти ловців у два ряди так,
|
|
|
291 |
аби вповні обсадити плай. Доки плай ще вузький, кождому ловцеві
|
|
|
292 |
прийдеться стояти о п'ять кроків від другого; але дальше вгорі, де
|
|
|
293 |
плай розширяється в цілу споховасту площину, там прийдеться ловцям
|
|
|
294 |
ширше розступитися. Одно тільки клопотало його: що зробити з
|
|
|
295 |
Мирославом, яка конче хотіла й собі стояти на окремім становищі, а не
|
|
|
296 |
при боці свого батька.
|
|
|
297 |
|
|
|
298 |
- А що ж то я гірша отсих твоїх пасемців? говорила вона, рум'яніючись,
|
|
|
299 |
- мов рожа, до Максима.їх ти ставиш на становищі, а мене не хочеш… Ні,
|
|
|
300 |
- сього не буде! І для мого батька се був би стид, коли б нас двоз
|
|
|
301 |
- стояло на однім становищі! Правда, батеньку?
|
|
|
302 |
|
|
|
303 |
Тугар Вовк не міг їй супротивитися. Максим почав говорити їй про
|
|
|
304 |
небезпеку, про силу й лютість розжертого звіра, але вона зацитькала
|
|
|
305 |
його:
|
|
|
306 |
|
|
|
307 |
- А що ж то в мене нема сили? А що ж то я не владаю луком, ратищем і
|
|
|
308 |
- топором? Ану, нехай котрий-будь із твоїх ласемців спробує зо мною
|
|
|
309 |
- порівнятися,побачимо, хто дужчий!
|
|
|
310 |
|
|
|
311 |
Максим вкінці замовк і мусив учинити її волю. Та й чи міг спротивитися
|
|
|
312 |
тій дивній, чарівній дівчині? Він хотів хоч становище визначити їй
|
|
|
313 |
найменше небезпечне, але, на лихо, сього не можна було зробити, бо тут
|
|
|
314 |
усі становища були однаково небезпечні. Розстановивши ціле товариство,
|
|
|
315 |
Максим дав ось який розпорядок:
|
|
|
316 |
|
|
|
317 |
- Тепер помолімся, кому хто знає, а потім разом заграймо в роги. Се
|
|
|
318 |
- буде перший знак і сполошить звіра. Потім підемо горі плаєм і
|
|
|
319 |
- станемо аж там, де він розширюється. Там мої товариші лишаться
|
|
|
320 |
- пильнувати виходу, щоб ані один звір не уйшов, а ви, бояри, підете
|
|
|
321 |
- дальше, до самого матчиного леговища!
|
|
|
322 |
|
|
|
323 |
В добру хвилю по тім залунали ліси й полонини хрипливим ревом жубрових
|
|
|
324 |
рогів. Немов величезна хвиля, покотився голос по лісах і зворах,
|
|
|
325 |
розбиваючися, глухнучи, то знов подвоюючись. Пробуркалися ліси.
|
|
|
326 |
|
|
|
327 |
Заскиглила каня над верховіттям смереки; зляканий беркут, широко
|
|
|
328 |
розмахуючи крилами, піднявся на воздухи; захрустів звір поміж ломами,
|
|
|
329 |
шукаючи безпечної криївки. Нараз рик рогів утих і ловці пустилися в
|
|
|
330 |
дорогу горі плаєм. Усіх серця билися живіше ожиданням незвісних
|
|
|
331 |
небезпек, бою і побіди. Обережно пробирались вони рядами; передом ряд
|
|
|
332 |
боярський, за ним парубоцький ряд;
|
|
|
333 |
|
|
|
334 |
Максим ішов попереду, пильно надслухаючи та слідячи звірину. Цар
|
|
|
335 |
ломів, медвідь, ще не показувався.
|
|
|
336 |
|
|
|
337 |
Дійшли вже до самого найвужчого гирла, поза яким плай розширювався в
|
|
|
338 |
велику споховасту площину. Ловці знов тут зупинилися на розказ
|
|
|
339 |
Максима, і знов загриміли ще з більшою силою жуброві роги, розносячи
|
|
|
340 |
тривогу в сумрачні медведячі гаври. Раптом затріщав лім недалеко, за
|
|
|
341 |
величезною купою грубих перегнилих вивертів.
|
|
|
342 |
|
|
|
343 |
- Бачність! скрикнув Максим.Звір наближається!
|
|
|
344 |
|
|
|
345 |
Ледве сказав ті слова, коли втім крізь велику щілину між двома
|
|
|
346 |
переверненими пнями просунулася пелехата, величезна голова, і двоє
|
|
|
347 |
сірих очей напівпікаво, напів-тривожно вдивлялися в Тугара Вовка, що
|
|
|
348 |
стояв на своїм становищі, якраз о яких десять кроків перед щілиною.
|
|
|
349 |
Тугар був старий вояк і старий ловець,- він не знав, що то тривога.
|
|
|
350 |
Тож, не говорячи ані слова, не відзиваючись ні до ксго, він вихопив
|
|
|
351 |
важку залізну стрілу з сагайдака, положив на лук і намірявся до звіра.
|
|
|
352 |
|
|
|
353 |
- Міряй в око, боярине! шепнув з-позаду Максим. Хвилька тривожної
|
|
|
354 |
- мовчанки свиснула стріла і заревів звір мов скажений, кинувши собою
|
|
|
355 |
- взад.
|
|
|
356 |
|
|
|
357 |
І хоть через те щез він ловцям з очей, скрившися за купою вивертів, то
|
|
|
358 |
ревіт його не втихав і не втихало скажене ше-метання.
|
|
|
359 |
|
|
|
360 |
- Далі за ним! крикнув Тугар Вовк і кинувся до щілини, кудою щез
|
|
|
361 |
- медвідь.
|
|
|
362 |
|
|
|
363 |
Рівночасно два бояри вже видряпалися були на верх виверту, вже
|
|
|
364 |
попіднімали свої ратища і старались дати їм відповідний розмах, аби
|
|
|
365 |
доконати звіра. Тугар
|
|
|
366 |
|
|
|
367 |
Вовк, стоячи в щілині, пустив у нього другою стрілою. Звір заревів ще
|
|
|
368 |
дужче і кинувся втікати, але очі його заплили кров'ю, він не міг
|
|
|
369 |
знайти виходу і розщибав собою о дерева. Ратище одного боярина впилось
|
|
|
370 |
йому між ребра, але не завдало смертельної рани. Дикий рик раненого
|
|
|
371 |
медведя розлягався чимраз дужче. В розпуці він підводився на задні
|
|
|
372 |
лапи, обтирав собі кров з очей, рвав і кидав галуззям наперед себе,
|
|
|
373 |
але дарма; одно його око прошиблене було стрілою, а друге раз у раз
|
|
|
374 |
запливало кров'ю наново.
|
|
|
375 |
|
|
|
376 |
Шемечучись наосліп довкола, звір наблизився знов до Гугара Вовка. Той
|
|
|
377 |
відкинув лук і, причаївшися за виваленим коренем, ухопив обіруч свій
|
|
|
378 |
важкий топір і, коли медвідь, мацаючи, добирався до знайомої собі
|
|
|
379 |
щілини, він з усього розмаху цюкнув його згори в голову, аж череп
|
|
|
380 |
розколовся надвоє, мов розбита тиква. Бризнув кровавий мозок на
|
|
|
381 |
боярина, тихо, без рику повалився звір додолу. Радісно заревли труби
|
|
|
382 |
бояр на знак першої побіди.
|
|
|
383 |
|
|
|
384 |
Звіра витягнено з-поміж вивертів і обдерто зі шкури. Тоді бояри рушили
|
|
|
385 |
дальше, в гущавину. Сонце вже піднялось на небі і меркотіло крізь
|
|
|
386 |
гілляки, мов скісні золоті нитки та пасма. Ловці йшли тепер геть-геть
|
|
|
387 |
веселіше, перехвалюючися своєю відвагою й силою.
|
|
|
388 |
|
|
|
389 |
- Хоч я лише вовк, дрібна звірюка, то все ще дам раду тухольському
|
|
|
390 |
- медведеві! говорив Тугар Вовк, радіючи.
|
|
|
391 |
|
|
|
392 |
Максим Беркут слухав тих перехвалок і сам не знав, чому йому жаль
|
|
|
393 |
зробилося тухольського медведя.
|
|
|
394 |
|
|
|
395 |
- Що ж,сказав він,дурна звірюка той медвідь, самотою держиться. Якби
|
|
|
396 |
- вони зібралися докупи, то хто знає, чи й стадо вовків дало би їм
|
|
|
397 |
- раду.
|
|
|
398 |
|
|
|
399 |
Тугар позирнув на нього гнівно, але не сказав нічого. Ловці обережно
|
|
|
400 |
поступали дальше, дряпаючись по вивертах, перескакуючи з пня на пень,
|
|
|
401 |
западаючи не раз по пояс у порохно та ломи.
|
|
|
402 |
|
|
|
403 |
Посеред тих звалищ величної природи виднілися подекуди медведячі
|
|
|
404 |
стежки, протоптані від давніх-давен, вузькі, але добре втоптані, густо
|
|
|
405 |
засіяні вибіленими кістками баранів, оленів та всякої іншої звірини.
|
|
|
406 |
Максим держався тепер позаду бояр; він раз за разом обходив усі
|
|
|
407 |
становища, осмотрював сліди, щоб догадатися, чи вони свіжі, чи ні,
|
|
|
408 |
підпомагав, заохочував утомлених,- і тільки на нім однім не знати було
|
|
|
409 |
ніякої втоми. З подивом позирала на нього
|
|
|
410 |
|
|
|
411 |
Мирослава, коли він переходив коло неї, і хоч багато досі видала вона
|
|
|
412 |
молодців і сильних, і смілих, але такого, як Максим, що сполучав би в
|
|
|
413 |
собі всі прикмети сильного робітника, рицаря і начальника,- такого їй
|
|
|
414 |
досі не траплялося бачити.
|
|
|
415 |
|
|
|
416 |
Нараз захрустів лім і грізно-люто випав на ловців величезний медвідь.
|
|
|
417 |
Він біг зразу на чотирьох лапах, але, побачивши перед собою ворогів,
|
|
|
418 |
звівся на задні лапи, а в передні вхопив бурею відламаний буковий
|
|
|
419 |
конар, викручуючи ним довкола себе і видаючи час від часу з горла
|
|
|
420 |
уриваний, немов визиваючий рик.
|
|
|
421 |
|
|
|
422 |
На становищі супроти звіра були два підгірські бояри, з тих, що
|
|
|
423 |
найголосніше перехвалювалися і хотіли перед усіми показатися
|
|
|
424 |
мисливцями. Побачивши страшного ворога тут же перед собою, вони
|
|
|
425 |
зблідли й затремтіли. Але скритися, тікати не уходило,- треба було
|
|
|
426 |
ставити чоло, будь-що-будь. Дві стріли вилетіли рівночасно з двох
|
|
|
427 |
луків, але одна хибила, свиснувши медведеві понад вуха, а друга
|
|
|
428 |
влучила звіра в бік, не зранивши значно, а тільки роздразнивши
|
|
|
429 |
безмірно. Величезним скоком підплигнув медвідь і шпурнув на одного
|
|
|
430 |
ловця свою зброю - буковий копар, який зі страшною силою гепнувся о
|
|
|
431 |
дерево. Тоді, не зупиняючись ані на хвильку і не даючи ворогам часу до
|
|
|
432 |
намислу, медвідь кинувся на одного з них, що саме стояв па його
|
|
|
433 |
протоптаній стежці. Ратище блисло в тремтячій руці боярина,- він хотів
|
|
|
434 |
кинути ним на звіра.
|
|
|
435 |
|
|
|
436 |
- Не кидай! крикнув тривожно Максим, надбігаючи і ведучи з собою поміч
|
|
|
437 |
- загроженим боярам Тугара Вовка і ще одного боярина.Не кидай ратище,
|
|
|
438 |
- але настав поприбіч і боронися!
|
|
|
439 |
|
|
|
440 |
Але боярин не слухав і кинув ратище на звіра. Розмах був невеликий,
|
|
|
441 |
рука боярина тремтіла, медвідь був уже на яких п'ять кроків,- от і не
|
|
|
442 |
диво, що ратище слабо зранило звіра в передню лопатку. Вхопив медвідь
|
|
|
443 |
дрючину, розломив її і зі страшним риком кинувся на свого ворога. Той
|
|
|
444 |
держав уже в руках простого, на оба боки острого меча, що його називав
|
|
|
445 |
медвідником, і готовився віпхнути його вістря в груди звірові. Але
|
|
|
446 |
вістря поховз-лося по кості
|
|
|
447 |
|
|
|
448 |
і застряло в лопатці, і звір ухопив боярина в свої страшні, залізні
|
|
|
449 |
обійми.
|
|
|
450 |
|
|
|
451 |
Страшенно скрикнула нещаслива жертва; захрустіли кості під медведячими
|
|
|
452 |
губами. Ціла та страшна і дрожжю проймаюча подія скоїлася так раптово,
|
|
|
453 |
так несподівано, що, заким Максим міг надбігти з підмогою, вже боярин,
|
|
|
454 |
хриплячи в передсмертних судорогах, лежав на землі, а над ним стояв
|
|
|
455 |
кровавий медвідь, вискаливши свої страшенні зуби і ревучи на весь ліс
|
|
|
456 |
з болю від одержаних ран.
|
|
|
457 |
|
|
|
458 |
Дрож пройшла у всіх по тілі на той вид; бояри стали мов укопані.
|
|
|
459 |
Тільки
|
|
|
460 |
|
|
|
461 |
Максим спокійно наложив стрілу на свій роговий лук, підійшов два кроки
|
|
|
462 |
ближче до мед-ведя і, прицілившися одну хвилину, пустив йому стрілу
|
|
|
463 |
просто в серце. Мов ножем перетятий, урвався рик звіра, і він
|
|
|
464 |
повалився трупом на землю.
|
|
|
465 |
|
|
|
466 |
Не ревіли роги, не лунали веселі оклики по тій новій побіді. Бояри,
|
|
|
467 |
покинувши свої становища, збіглися на місце нещастя. Хоч і як вони
|
|
|
468 |
були загартовані в війнах, привикли бачити смерть біля себе, але вид
|
|
|
469 |
кровавого, потрощеного та пошарпаного трупа витиснув із усіх грудей
|
|
|
470 |
важкий зойк.
|
|
|
471 |
|
|
|
472 |
Мирослава вхопилась за груди і відвернула очі. Тухольські пасемці на
|
|
|
473 |
сплетені з галуззя мари положили трупа, а за ним потягли і медведя.
|
|
|
474 |
Понура мовчанка залягла над товариством. Велика калюжа крові
|
|
|
475 |
блискотіла до сонця і нагадувала всім, що тут іще перед хвилею стояв
|
|
|
476 |
живий чоловік, батько дітям, веселий, охочий і повний надії, а тепер з
|
|
|
477 |
нього лишилася лише безформна купа кровавого м'яса. У великої часті
|
|
|
478 |
бояр відійшла охота до ловів.
|
|
|
479 |
|
|
|
480 |
- Цур їм, тим проклятим медведям! говорили деякі.Нехай тут хоч жиють,
|
|
|
481 |
- хоч гинуть собі, чи ж нам для них наражувати своє життя?
|
|
|
482 |
|
|
|
483 |
Але Тугар Вовк, а особливо Мирослава й Максим, налягали конче, аби
|
|
|
484 |
кінчити розпочате діло. Бояри вкінці пристали, але якось дуже не раді
|
|
|
485 |
були вертати на свої становища.
|
|
|
486 |
|
|
|
487 |
- Позвольте мені, бояри, слово сказати,заговорив до них Максим.Мої
|
|
|
488 |
- товариші-тухольці замкнули вихід і не пустять ані одного звіра
|
|
|
489 |
- відси. Тим-то нам не потрібно розходитися віддалік одним від одних.
|
|
|
490 |
- Найліпше буде, думаю, розділитися нам на дві ровти і йти понад самі
|
|
|
491 |
- краї пропасті по обох боках. Так ми зможемо найліпше зігнати все до
|
|
|
492 |
- середини, а там разом з тухольськи-ми пасемцями обступимо густою
|
|
|
493 |
- лавою і вистріляємо до одного.
|
|
|
494 |
|
|
|
495 |
- Авжеж, авжеж, що так ліпшеї крикнули деякі бояри, не бачачи
|
|
|
496 |
- насмішливого усміху, що перелетів по устах Максима.
|
|
|
497 |
|
|
|
498 |
Тоді товариство розділилося. Одну ровту провадив Тугар Вовк, а другу
|
|
|
499 |
|
|
|
500 |
Максим. Мирослава з власної охоти прилучилася до другої ровти, хоч і
|
|
|
501 |
сама не могла собі вияснити, для чого. Мабуть, шукала небезпеки, бо
|
|
|
502 |
Максим виразно казав, що дорога другої ровти небезпечніша.
|
|
|
503 |
|
|
|
504 |
Знов заграли роги, і обі ровти розійшлися. Ловці йшли де парами, де
|
|
|
505 |
одинцем, то сходячись, то розходячись, щоб вишукувати дорогу. Купами
|
|
|
506 |
йти було зовсім неможливо. Зближались уже до самого верха; верх сам
|
|
|
507 |
був голий, але понижче був цілий вал каміння, звалищ і вивертів. Туди
|
|
|
508 |
пройти було найтрудніше і найнебезпечніше.
|
|
|
509 |
|
|
|
510 |
В однім місці стирчала купа звалищ, мов висока башта. Ломаччя, каміння
|
|
|
511 |
і навіяне від давніх-давен листя загороджувало, бачилось, усякий
|
|
|
512 |
приступ до природної твердині. Максим поповз понад самим краєм
|
|
|
513 |
глибочезної пропасті, чіпляючись де-де моху та скальних обривів, щоб
|
|
|
514 |
туди винайти прохід. Бояри ж, не навиклі до таких неприступних і
|
|
|
515 |
карколомних доріг, пішли здовж валу, надіючись найти далі перерву і
|
|
|
516 |
обійти його.
|
|
|
517 |
|
|
|
518 |
Мирослава зупинилася, немов щось держало її близ Максима; Гі бистрі
|
|
|
519 |
очі вдавлювалися пильно в настобур-чену перед нею стіну лому, шукаючи
|
|
|
520 |
хоч би й як трудного проходу. Недовго так і вдивлялася, але сміло
|
|
|
521 |
почала вдиратися на великі кам'яні брили та виверти, що завалювали
|
|
|
522 |
прохід. Стала на версі і гордо озирнулася довкола. Бояри відійшли вже
|
|
|
523 |
були досить далеко, Максима не видно, а перед нею безладна сутолока
|
|
|
524 |
скал та ломів, через яку, бачилось, прохід був неможливий. Але ні! Он
|
|
|
525 |
там, трохи віддалік, лежить величезна смерека кладкою понад те пекло,-
|
|
|
526 |
туди безпечно можна перейти до вершка!
|
|
|
527 |
|
|
|
528 |
Недовго думаючи, Мирослава пустилася на ту кладку. А вступаючи на неї,
|
|
|
529 |
ще раз озирнулася і, горда зі свого відкриття, приложила гарно точений
|
|
|
530 |
ріг до своїх коралових уст і затрубила на весь ліс. Луна покотилася
|
|
|
531 |
полонинами, розбиваючись у дебрях та зворах чимраз на більше часток,
|
|
|
532 |
аж поки не сконала десь у далеких, недоступних гущавинах. На голос
|
|
|
533 |
Мирославиного рога відізвався здалека ріг її батька, а там і роги
|
|
|
534 |
інших бояр. Ще хвильку завагувалася Мирослава, стоячи високо на
|
|
|
535 |
виверті. Смерека була дуже стара і наскрізь порохнява, а всподу, в
|
|
|
536 |
непроглядній гущавині ломів, здавалось їй, що чує легкий хрускіт і
|
|
|
537 |
муркотання. Прислухалася ліпше - не чути нічого. Тоді вона сміло
|
|
|
538 |
ступила на свою кладку. Але ледве уйшла з п'ять кроків, коли разом
|
|
|
539 |
затріщала перетрупішіла смерека, зламалася під ногами Мирослави, і
|
|
|
540 |
сміла дівчина враз із перегнилим грамом упала додолу, в ломи та
|
|
|
541 |
звалища.
|
|
|
542 |
|
|
|
543 |
Впала на ноги, не попускаючись своєї зброї. В руках стискала сильно
|
|
|
544 |
сріблом оковане ратище; через плечі у неї висіли міцний лук і сагайдак
|
|
|
545 |
зі стрілами, а за гарним шкіряним поясом, що мов вилитий обхапував її
|
|
|
546 |
стрункий дівочий стан, застромлений був топір і широкий мисливський
|
|
|
547 |
ніж з кістяними черенцями.
|
|
|
548 |
|
|
|
549 |
Звалившись несподівано в тьмаву пропасть, вона, проте, не почула ані
|
|
|
550 |
на хвилю страху, а тільки почала озиратися довкола, щоб догледіти який
|
|
|
551 |
вихід.
|
|
|
552 |
|
|
|
553 |
Зразу не могла нічого виразно добачити, але швидко її очі привикли до
|
|
|
554 |
півсумерку, і тоді побачила такий вид, котрий і найсмілішого міг
|
|
|
555 |
перейняти смертельною тривогою. Не далі як на п'ять кроків перед нею
|
|
|
556 |
лежала величезна медведиця в гнізді коло своїх молодих і гнівними,
|
|
|
557 |
зеленкуватими очима гляділа на несподіваного гостя. Мирослава
|
|
|
558 |
затремтіла. Чи вдаватися в боротьбу зі страшним звіром, чи шукати
|
|
|
559 |
виходу і спровадити поміч? Але нелегко було знайти вихід: довкола
|
|
|
560 |
їжилися ломи й обриви скал, і хоч перелізти через них з тяжким трудом
|
|
|
561 |
було би можна, то на очах дикого звіра була така робота крайнє
|
|
|
562 |
небезпечна. Недовго надумуючись, рішилася
|
|
|
563 |
|
|
|
564 |
Мирослава не зачіпати звіра, лиш боронитися в разі нападу, а тим часом
|
|
|
565 |
дати трубою тривожний знак і закликати поміч. Але скоро тільки вона
|
|
|
566 |
затрубила, медведиця схопилася з леговища і, виючи, кинулась до неї.
|
|
|
567 |
Не час було
|
|
|
568 |
|
|
|
569 |
Мирославі братися до лука,- звір був надто близько. Вона вхопила обома
|
|
|
570 |
руками ратище і, опершись плечима о кам'яний облаз, наставила його
|
|
|
571 |
насупротив медведиці. Звір, побачивши блискуче залізне вістря,
|
|
|
572 |
зупинився.
|
|
|
573 |
|
|
|
574 |
Обі неприятельки стояли так довгу хвилю, не зводячи ока одна з одної,
|
|
|
575 |
не схибляючи ані одним рухом зі свого становища. Мирослава не сміла
|
|
|
576 |
перша нападати на медведицю; медведиця знов шукала очима, куди би
|
|
|
577 |
напасти на ворога. Раптом медведиця вхопила в передні лапи великий
|
|
|
578 |
камінь і, зводячись на задні ноги, хотіла шпурнути ним на Мирославу.
|
|
|
579 |
Але в тій самій хвилі, коли зводилася на задні ноги, Мирослава одним
|
|
|
580 |
могучим рухом пхнула їй ратище між передні лопатки. Рикнула страшенно
|
|
|
581 |
медведиця і перевернулась горілиць, обіллявшися кров'ю. Але рана не
|
|
|
582 |
була смертельна, і медведиця швидко зірвалася на ноги. Кров текла з
|
|
|
583 |
неї, та, незважаючи на біль, вона знов кинулася на Мирославу.
|
|
|
584 |
Небезпека була страшна. Розжертий звір садив просто, грозячи вже тепер
|
|
|
585 |
своїми страшними зубами. Один рятунок для Мирослави був - видряпатися
|
|
|
586 |
на облаз, о котрий була оперта плечима. Хвилька, один рух - і вона
|
|
|
587 |
стояла на облазі. На серці в неї полегшало,- тепер її положення не
|
|
|
588 |
було таке небезпечне, бо в разі нападу могла вдарити звіра згори. Та
|
|
|
589 |
ледве
|
|
|
590 |
|
|
|
591 |
Мирослава могла дослідити, що робить медведиця, а вже звірюка стояла
|
|
|
592 |
близько неї на камені, ревучи грізно і рознявши закровавлену пащеку.
|
|
|
593 |
Зимний піт виступив на чолі Мирослави; вона бачила, що тепер настала
|
|
|
594 |
рішуча хвиля, що на тій вузькій кам'яній плиті мусить розігратися
|
|
|
595 |
боротьба на життя і смерть
|
|
|
596 |
|
|
|
597 |
і що того буде побіда, хто зможе вдержатися на іім становищі й
|
|
|
598 |
зіпхнути з нього противника. Медведиця була вже близько; Мирослава
|
|
|
599 |
пробувала заставитися від неї ратищем, але медведиця вхопила дрючину
|
|
|
600 |
зубами і шарпнула її так сильно, що мало не зіпхнула Мирославу з
|
|
|
601 |
каменя; ратище виховзлось їй із рук, і звір кинув ним геть у ломи.
|
|
|
602 |
|
|
|
603 |
«Тепер прийдеться загибати?» - блиснуло в думці в Мирослави, але
|
|
|
604 |
«відвага не покинула її. Вона вхопила обома руками топір і стала міцно
|
|
|
605 |
«до остатньої оборони. Звір сунув чимраз ближче: гарячий його віддих
|
|
|
606 |
«чула вже Мирослава на своїм лиці; мохната лапа, насторожена острими
|
|
|
607 |
«кігтями, грозила її груді; ще хвиля - і їй довелось би, пошарпаній,
|
|
|
608 |
«кровавій, упасти з каменя, бо топорище було закоротке супроти лап
|
|
|
609 |
«величезного звіра.
|
|
|
610 |
|
|
|
611 |
- Рятунку! скрикнула у смертельній тривозі Мирослава, і в тій хвилі
|
|
|
612 |
- понад її головою блиснуло ратище і пхнута в горло медведиця, мов
|
|
|
613 |
- колода, впала з каменя. В щілині кам'яних звалищ понад головою
|
|
|
614 |
- Мирослави показалось радісне» живим огнем палаюче лице Максима
|
|
|
615 |
- Беркута. Один вдячний погляд урятованої дівчини пройняв Максима
|
|
|
616 |
- наскрізь. Але слова не було між ним ані одного. На те не було часу.
|
|
|
617 |
- Медведиця ще жила і, ревучи, зірвалася з місця.
|
|
|
618 |
|
|
|
619 |
Одним скоком була вона коло своїх молодих, що, не розуміючи цілої тої
|
|
|
620 |
боротьби, бавилися і переверталися в гнізді. Обнюхавши їх, медведиця
|
|
|
621 |
кинулася знов до Мирослави. На се Мирослава була приготована і,
|
|
|
622 |
піднявши обіруч топір, одним замахом розрубала ним голову медведиці.
|
|
|
623 |
Впала опосочена звірюка і, метнувши собою кілька разів у боки,
|
|
|
624 |
сконала.
|
|
|
625 |
|
|
|
626 |
Тим часом і Максим, продертися крізь навалені ломи, станув обік
|
|
|
627 |
Мирослави.
|
|
|
628 |
|
|
|
629 |
В очах дівчини заблисли дві перлові сльози, і, не кажучи ані слова,
|
|
|
630 |
вона гаряче стиснула руку свого порятівника. Максим чогось немов
|
|
|
631 |
змішався, почервонів, спустив очі і, зупиняючись, проговорив:
|
|
|
632 |
|
|
|
633 |
- Я чув твій тривожний знак… але не знав, де ти… Богу дякувати, що й
|
|
|
634 |
- так додряпався!
|
|
|
635 |
|
|
|
636 |
Мирослава все ще стояла на місці, держачи руку гарного парубка в своїй
|
|
|
637 |
руці і дивлячись у його хороше, сонцем опалене і здоровим рум'янцем
|
|
|
638 |
осяяне, одверте, щире лице. В тій хвилі вона не почувала нічого, крім
|
|
|
639 |
вдячності за рятунок від нехибної смерті. Але коли Максим, трохи
|
|
|
640 |
осмілившись, стиснув її ніжну, а так сильну руку, тоді Мирослава
|
|
|
641 |
почула, як щось солодко защеміло їй коло серця, як лице її загорілось
|
|
|
642 |
стидливим рум'янцем,- і вона спустила очі, а слово подяки, котре
|
|
|
643 |
готове було вилетіти з її уст, так і завмерло на губах і розіллялось
|
|
|
644 |
по лиці дивним чаром розгоряючого сердечного чуття.
|
|
|
645 |
|
|
|
646 |
Максим перший отямився. В його серці, смілім і чистім, як щире золото,
|
|
|
647 |
відразу блиснула щаслива думка, котра тут же перемінилася в незломне
|
|
|
648 |
рішення. Се вернуло йому всю смілість і певність поступування.
|
|
|
649 |
Приложивши ріг до уст, він затрубив радісно на знак побіди. Тут же, за
|
|
|
650 |
стіною вивертів, обізвалися роги Тугара й інших бояр. Звинна, як
|
|
|
651 |
вивірка, Мирослава швидко видряпалась назад на той вал, з якого була
|
|
|
652 |
впала, і відтам оголосила цілому стрілецькому товариству свою пригоду
|
|
|
653 |
і поміч, якої дізнала від Максима. З трудом видряпався сюди Тугар
|
|
|
654 |
Вовк, а за ним і інші бояри; Тугар довго держав доньку в обіймах, а
|
|
|
655 |
побачивши кров на її одежі, аж затремтів.
|
|
|
656 |
|
|
|
657 |
- І ти, ти, моя доню, була в такій небезпеці! І він раз по разу
|
|
|
658 |
- обнімав доньку, немов боячись утратити її.
|
|
|
659 |
|
|
|
660 |
Потім він зліз униз до Максима, що порався коло мед-ведиці і коло
|
|
|
661 |
молодих медведят. Молоді, що не знали ще свого ворога в чоловіці,
|
|
|
662 |
муркотіли любенько в гнізді і бавились собі, мов малі песики; вони
|
|
|
663 |
давали себе гладити руками і зовсім не боялися людей. Максим узяв їх
|
|
|
664 |
на руки і положив перед
|
|
|
665 |
|
|
|
666 |
Мирославою й Тугаром.
|
|
|
667 |
|
|
|
668 |
- Отеє ваша здобич! сказав він.Ви чей же радо приймете в своїм домі
|
|
|
669 |
- таких гостей.
|
|
|
670 |
|
|
|
671 |
Згромаджені бояри гляділи то радісно на малі медве-дята, то зо страхом
|
|
|
672 |
на вбиту медведицю, обзирали рану і подивляли силу й смілість
|
|
|
673 |
Мирослави, що могла вдатися в боротьбу з такою страшною звірюкою.
|
|
|
674 |
|
|
|
675 |
- О ні,сказала, сміючись, Мирослава,без помочі отсього чесного молодця
|
|
|
676 |
- була б я тепер лежала там, як сеся звірюка, пошарпана й
|
|
|
677 |
- закровавлена! Йому від мене належиться велика подяка.
|
|
|
678 |
|
|
|
679 |
Тугар Вовк якось немов нерадо слухав тої бесіди своєї доньки. Хоч і як
|
|
|
680 |
він любив її, хоч і як радувався її вибавленням із великої небезпеки,
|
|
|
681 |
але все-таки він волів би був, якби вибавив його доньку боярський син,
|
|
|
682 |
а не сей простий тухольський мужик, не сей «смерд», хоч і як, зрештою,
|
|
|
683 |
той смерд умів подобатися Тугарові. Та всетаки йому, гордому
|
|
|
684 |
бояринові, що виріс і великої честі дослужився при князівськім дворі,
|
|
|
685 |
важко було прилюдно віддавати подяку за вирятування доньки - мужикові.
|
|
|
686 |
Але ніщо було діяти… Обов'язок вдячності так був глибоко вкорінений у
|
|
|
687 |
наших рицарських предків, що й Ту- гар Вовк не міг від нього
|
|
|
688 |
виламатися. Він узяв Максима за руку і випровадив його наперед.
|
|
|
689 |
|
|
|
690 |
- Молодче,сказав він,донька моя, єдина моя дитина, говорить, що ти
|
|
|
691 |
- вирятував її життя з великої небезпеки. Я не маю причини не вірити
|
|
|
692 |
- її слову.
|
|
|
693 |
|
|
|
694 |
Прийми ж за своє чесне діло подяку вітця, котрого вся любов і вся
|
|
|
695 |
надія в тій одній дитині. Я не знаю, чим тобі можемо відплатити за се
|
|
|
696 |
діло, але будь певний, що скоро се коли-будь буде в моїй силі, то
|
|
|
697 |
боярин Тугар Вовк не забуде того, що тобі завдячує.
|
|
|
698 |
|
|
|
699 |
Максим стояв при тих словах, мов на грані. Він не привик до таких
|
|
|
700 |
прилюдних похвал і зовсім не надіявся, ані не бажав нічого подібного.
|
|
|
701 |
Він змішався при боярських похвалах і не знав, чи відповідати що-
|
|
|
702 |
небудь, чи ні, а вкінці сказав коротко:
|
|
|
703 |
|
|
|
704 |
- Нема за що дякувати, боярине! Я зробив те, що кождий на моїм місці
|
|
|
705 |
- зробив би,за що ж тут дякувати? Нехай донька твоя буде здорова, але
|
|
|
706 |
- на вдячність ніяку я не заслужив.
|
|
|
707 |
|
|
|
708 |
Сказавши се, він пішов, аби закликати своїх тухоль-ських товаришів.
|
|
|
709 |
При їх помочі медведицю швидко обдерто зі шкури, а малі медведята
|
|
|
710 |
перенесено на збірне місце, відки ціле товариство по скінченню ловів
|
|
|
711 |
мало удатися назад до табору.
|
|
|
712 |
|
|
|
713 |
Сонце доходило вже полудня і сипало гаряче золотисте проміння на
|
|
|
714 |
тухольські гори; розігріта живиця сильніше запахла в лісах; гордо і
|
|
|
715 |
тільки десь-колись помахуючи розпластаними крилами, плавав яструб
|
|
|
716 |
високо понад полонинами в лазуровім океані. Тиша стояла в природі.
|
|
|
717 |
Тільки з одного пригірка Зелеменя лунали голоси ловецьких труб і крики
|
|
|
718 |
ловецького товариства. Лови скінчилися, хоч і не зовсім щасливо. На
|
|
|
719 |
дрючках несли тухольські парубки поперед ловцями три медведячі шкури і
|
|
|
720 |
в мішку двоє медведят, а на ношах із галуззя несли боярські слуги
|
|
|
721 |
позаду товариства окровавленого, задубілого вже трупа нещасливого
|
|
|
722 |
боярина, що погиб від медве-дячих лап.
|
|
|
723 |
|
|
|
724 |
Швидко під проводом Максима дійшло товариство до мисливського табору.
|
|
|
725 |
|
|
|
726 |
Лови були скінчені. Сьогодні ще хотіло ціле товариство вертати домів,
|
|
|
727 |
зараз, скоро лише по обіді. Дорога була вправді не близька, але Максим
|
|
|
728 |
обіцяв випровадити товариство простішою лісовою стежкою до Тухлі, а
|
|
|
729 |
відтам до двора Тугара Вовка. Тухоль-ські пасемці, скоро тільки
|
|
|
730 |
пообідали, зараз пішли наперед до домів; Максим лишився з боярами,
|
|
|
731 |
поки слуги здійняли табір і попрятали всі кухонні та ловецькі
|
|
|
732 |
знаряддя; тоді й боярське товариство вирушило в дорогу з поворотом
|
|
|
733 |
додому.
|
|
|
734 |
|
|
|
735 |
|
|
|
736 |
|
|
|
737 |
|
|
|
738 |
ІI
|
|
|
739 |
|
|
|
740 |
|
|
|
741 |
Стародавнє село Тухля - се була велика гірська оселя з двома чи трьома
|
|
|
742 |
чималими присілками, всього коло півтори тисячі душ. Село й присілки
|
|
|
743 |
лежали не там, де лежить теперішня Тухля, але геть вище серед гір у
|
|
|
744 |
просторій подовжній долині, що тепер поросла лісом і зоветься Запалою
|
|
|
745 |
долиною. В ті давні часи, коли йде наше оповідання. Запала долина не
|
|
|
746 |
була поросла лісом, але, навпаки, була управлена і годувала своїх
|
|
|
747 |
жильців достатнім хлібом.
|
|
|
748 |
|
|
|
749 |
Простягаючись звиш півмилі вдовж, а мало що не чверть милі в ширину,
|
|
|
750 |
рівна й намулиста, обведена з усіх боків стрімкими скалистими стінами,
|
|
|
751 |
високими декуди на іри або й чотири сажні, долина тота була немов
|
|
|
752 |
величезним кітлом, із якого вилито воду. І певно, що воно й не інакше
|
|
|
753 |
було. Чималий гірський потік впадав від сходу до тої долини високим на
|
|
|
754 |
півтора сажня во-допадом, прориваючи собі дорогу поміж тісні, тверді
|
|
|
755 |
скали і обкрутившися вужакою по долині, випливав на захід у таку ж
|
|
|
756 |
саму тісну браму, розбиваючись поміж гладкі кам'яні стіни і гуркотячи
|
|
|
757 |
ще кількома водопада-ми, поки чверть милі понижче не впав до Опору.
|
|
|
758 |
Високі, стрімкі береги тухольської кітловини покриті були темним
|
|
|
759 |
смерековим лісом, що надавав самій долині позір ще більшого
|
|
|
760 |
заглиблення і якоїсь пустинної тиші та відрубності від усього світу.
|
|
|
761 |
Так, справді, се була величезна гірська криївка, з усіх боків тільки з
|
|
|
762 |
великим трудом доступна,- але такі були в тих часах ненастанних війн,
|
|
|
763 |
усобиць і нападів майже всі гірські села, і тільки дякуючи тій своїй
|
|
|
764 |
неприступності, вони змогли довше, ніж подільські села, охоронити своє
|
|
|
765 |
свобідке староруське громадське життя, яке деінде силувалися чимраз
|
|
|
766 |
більше підірвати горді, війнами збагачені бояри.
|
|
|
767 |
|
|
|
768 |
Тухольський народ жив головно скотарством. Тільки та долина, де лежало
|
|
|
769 |
село, а також кілька поменших порічин, не покритих лісом, надавалися
|
|
|
770 |
до хліборобства і видавали щороку багаті збори вівса, ячменю і проса.
|
|
|
771 |
Зате в полонинах, що були, так само, як і всі доокружні ліси,
|
|
|
772 |
власністю тухольської громади, паслися великі отари овець, у котрих
|
|
|
773 |
спочивав головний скарб тухольців: з них вони добували собі одежу й
|
|
|
774 |
страву, омасту й м'ясо.
|
|
|
775 |
|
|
|
776 |
В лісах довкола села паслися корови й воли; але сама місцевість,
|
|
|
777 |
гориста, скалиста й неприступна, забороняла держати багато тяжкої
|
|
|
778 |
рогатої худоби.
|
|
|
779 |
|
|
|
780 |
Другим головним джерелом достатку тухольців були ліси. Не говорячи вже
|
|
|
781 |
про дрова, котрих мали безплатно і на топливо, і на всякі будинки,
|
|
|
782 |
ліси достачали тухольцям звірини, лісових овочів і меду. Правда, життя
|
|
|
783 |
серед лісів і недоступних диких гір було тяжке, було ненастанною
|
|
|
784 |
війною з природою: з водами, снігами, диким звіром і дикою,
|
|
|
785 |
недоступною околицею,- але тота боротьба вироблювала силу, смілість і
|
|
|
786 |
промисловість народу, була підставою й пружиною його сильного,
|
|
|
787 |
свобідного громадського ладу.
|
|
|
788 |
|
|
|
789 |
Сонце вже геть схилилося з полудня, коли з високого верха в тухольську
|
|
|
790 |
долину спускалося знайоме нам ловецьке товариство під проводом Максима
|
|
|
791 |
Беркута.
|
|
|
792 |
|
|
|
793 |
Передом ішов Тугар Вовк з донькою і з Максимом; решта товариства
|
|
|
794 |
ступала за ними невеличкими купками, гуторя-чи про перебуті лови та
|
|
|
795 |
ловецькі пригоди.
|
|
|
796 |
|
|
|
797 |
Перед очима товариства розкрилася тухольська долина, облита гарячим
|
|
|
798 |
сонячним промінням, мов велике зелене озеро з невеличкими чорними
|
|
|
799 |
острівцями. Круг неї, мов височезний паркан, бовваніли кам'яні стіни,
|
|
|
800 |
по яких п'ялися де-де пачоси зеленої ожини та корчі ліщини. При вході
|
|
|
801 |
в долину ревів водопад, розбиваючись о каміння сріблястою піною; поуз
|
|
|
802 |
водопаду викутий був у скалі вузький вивіз, яким ішлося вгору і далі
|
|
|
803 |
понад берегом потока через верхи і полонини аж до угорської країни; се
|
|
|
804 |
був звісний тодішнім гірнякам
|
|
|
805 |
|
|
|
806 |
«тухольський прохід», найвигідніший і найбезпечніший після
|
|
|
807 |
«дуклянського: десять дооколичних громад, з галицького і з угорського
|
|
|
808 |
«боку, працювали майже два роки над виготовленням сього проходу.
|
|
|
809 |
«Тухольці вложиди найбільше праці в те діло, тож гордилися ним, як
|
|
|
810 |
«своїм.
|
|
|
811 |
|
|
|
812 |
- Гляди, боярине,сказав Максим, зупиняючись над водопадом при вході в
|
|
|
813 |
- крутий, у камені кований вивіз,гляди, боярине, се діло тухольської
|
|
|
814 |
- громади!
|
|
|
815 |
|
|
|
816 |
Геть ось туди, через Бескиди, тягнеться сеся дорога, перша така дорога
|
|
|
817 |
в верховині. Мій батько сам витичував її на протязі п'ятьох миль;
|
|
|
818 |
кождий місток, кожда закрутина, кож-дий вивіз на тім протязі зроблений
|
|
|
819 |
за його показом.
|
|
|
820 |
|
|
|
821 |
Боярин неохітно якось поглянув горами, куди на далекий протяг понад
|
|
|
822 |
потоком вилася між скалами протерта гірська дорога. Потім глянув долі
|
|
|
823 |
вивозом і похитав головою.
|
|
|
824 |
|
|
|
825 |
- Твій батько має велику вдасть над громадою? спитав він.
|
|
|
826 |
|
|
|
827 |
- Власть, боярине? відказав здивований Максим.Ні, власті у нас над
|
|
|
828 |
- громадою не має ніхто: громада має власть сама, а більше ніхто,
|
|
|
829 |
- боярине. Але мій батько досвідний чоловік і радо служить громаді. Як
|
|
|
830 |
- він говорить на раді громадській, так не зуміє ніхто в цілій
|
|
|
831 |
- верховині. Громада слухає батькової ради,але власті батько мій не
|
|
|
832 |
- має ніякої і не жадає її.
|
|
|
833 |
|
|
|
834 |
Очі Максима блищали огнями гордості й подиву, коли говорив про свого
|
|
|
835 |
батька.
|
|
|
836 |
|
|
|
837 |
Тугар Вовк при його словах у задумі похилив голову; зате Мирослава
|
|
|
838 |
гляділа на
|
|
|
839 |
|
|
|
840 |
Максима, не зводячи з нього очей. Слухаючи Максимових слів, вона чула,
|
|
|
841 |
що його батько стається для неї таким близьким, таким мов рідним
|
|
|
842 |
чоловіком, немов вона вік жила під його батьківською опікою.
|
|
|
843 |
|
|
|
844 |
Але Тугар Вовк ставав чимраз більше понурий, чоло його морщилося, і
|
|
|
845 |
очі з виразом давно здержуваного гніву звернулися на Максима.
|
|
|
846 |
|
|
|
847 |
- То се твій батько бунтує тухольців против мене і против князя?
|
|
|
848 |
- спитав він нараз терпким, різким тоном. Немов болющий дотик, вразили
|
|
|
849 |
- ті слова
|
|
|
850 |
|
|
|
851 |
Мирославу; вона зблідла і позирала то на батька, то на Максима. Але
|
|
|
852 |
Максим цілком не змішався від тих слів, а відповів спокійно:
|
|
|
853 |
|
|
|
854 |
- Бунтує громаду, боярине? Ні, се тобі неправду сказано. Вся громада
|
|
|
855 |
- гнівна на тебе за те, що ти присвоюєш собі громадський ліс і
|
|
|
856 |
- полонину, не спитавши навіть громади, чи схоче вона на те пристати,
|
|
|
857 |
- чи ні.
|
|
|
858 |
|
|
|
859 |
- А так, ще питатися вашої громади! Мені князь дарував той ліс і тоту
|
|
|
860 |
- полонину,
|
|
|
861 |
|
|
|
862 |
і мені ні в кого більше дозволятися.
|
|
|
863 |
|
|
|
864 |
- Те самісіньке й говорить громаді мій батько, боярине. Мій батько
|
|
|
865 |
- уцитькує громаду і радить підождати аж до громадського суду, на
|
|
|
866 |
- котрім те діло розбереться.
|
|
|
867 |
|
|
|
868 |
- Громадського суду! скрикнув Тугар Вовк.То й я мав би ставати перед
|
|
|
869 |
- тим судом?
|
|
|
870 |
|
|
|
871 |
- Думаю, що й тобі самому се буде пожадане. Ти будеш міг усім доказати
|
|
|
872 |
- своє право, вспокоїти громаду.
|
|
|
873 |
|
|
|
874 |
Тугар Вовк відвернувся. Вони йшли далі вивозом, який закручувався
|
|
|
875 |
насередині, щоб зробити дорогу не так похилою і не так небезпечною.
|
|
|
876 |
Максим,
|
|
|
877 |
|
|
|
878 |
ідучи позаду, не зводив очей із Мирослави. Але його лице не ясніло вже
|
|
|
879 |
таким чистим щастям, як недовго перед тим. Чим чорніша хмара гніву й
|
|
|
880 |
невдоволення залягала на чолі її батька, тим виразніше почув Максим,
|
|
|
881 |
що між ним і
|
|
|
882 |
|
|
|
883 |
Мирославою розвертається глибока пропасть. При тім він, дитя гір, не
|
|
|
884 |
знаючи великого світу і високих боярських замислів, і не догадувався,
|
|
|
885 |
яка широка і глибока була та пропасть на самім ділі.
|
|
|
886 |
|
|
|
887 |
Зійшли вже на долину. Під водопадом творив потік просторий, спокійний
|
|
|
888 |
і чистий, мов сльоза, ставок. При його берегах стояли великі шапки
|
|
|
889 |
перлової шипучої піни: дно наїжене було великими й малими обломами
|
|
|
890 |
скал; прудкі, мов стріла, пструги блискали поміж камінням своїми
|
|
|
891 |
перлово-жовтими, червоно цяткованими боками; в глибині затоки долі
|
|
|
892 |
кам'яною стіною ревів водо-пад, мов живий срібний стовп, граючи до
|
|
|
893 |
сонця всіми барвами веселки.
|
|
|
894 |
|
|
|
895 |
- Що за пречудове місце! аж скрикнула Мирослава, вдивляючися в водопад
|
|
|
896 |
- і навалені в глибині дико пошарпані скали, обведені згори темно-
|
|
|
897 |
- зеленою габою смерекового лісу.
|
|
|
898 |
|
|
|
899 |
- Це наша Тухольщина, наш рай! сказав Максим, обкидаючи оком долину, і
|
|
|
900 |
- гори, і водопад з такими гордощами, з якими мало котрий цар обзирає
|
|
|
901 |
- своє царство.
|
|
|
902 |
|
|
|
903 |
- Тільки мені ви затроюєте життя в тім раю,сказав гнівно Тугар Вовк.
|
|
|
904 |
|
|
|
905 |
Ніхто не відзивався на ті слова; всі троє йшли мовчки дальше. Ось уже
|
|
|
906 |
доходили до села, що розкинулося густими купами порядних, драницями
|
|
|
907 |
критих хат, густо обсаджене рябиною, вербами та розлогими грушами.
|
|
|
908 |
Народ робив у полю; тільки старі діди, поважні, сивобороді, походжали
|
|
|
909 |
коло хат, то дещо тешучи, то плетучи сіті на звіра та на рибу, то
|
|
|
910 |
розмовляючи про громадські діла. Максим кланявся їм і вітав їх
|
|
|
911 |
голосно, приязно; далі й Мирослава почала вітати старих тухольців, що
|
|
|
912 |
стояли на дорозі; тільки Тугар Вовк ішов понурий та німий, навіть
|
|
|
913 |
поглянути не хотів на тих смердів, що сміли супротивлятися волі його
|
|
|
914 |
князя.
|
|
|
915 |
|
|
|
916 |
Аж ось насеред села з ними пострічалася дивна компанія. Три старці,
|
|
|
917 |
убрані по- празничному, несли дорогою на високій, гарно точеній і
|
|
|
918 |
оздібно сріблом окованій дрючині великий, також сріблом окований
|
|
|
919 |
ланцюг, вироблений суцільно з одної штуки дерева в виді перстеня,
|
|
|
920 |
нерозривного і замкнутого в собі.
|
|
|
921 |
|
|
|
922 |
Понад тим ланцюгом повівала червона, кармазинова, сріблом вишивана
|
|
|
923 |
хоругов. Три старці йшли повільно. Перед кождим дворищем вони
|
|
|
924 |
зупинялися і викликали голосно хазяїв по ім'ю, а коли той або хто-будь
|
|
|
925 |
із жильців дворища явився, вони говорили:
|
|
|
926 |
|
|
|
927 |
- Завтра на копу! і йшли дальше.
|
|
|
928 |
|
|
|
929 |
- Се що за дивоглядія? спитав Тугар Вовк, коли старці почали
|
|
|
930 |
- наближатися до них.
|
|
|
931 |
|
|
|
932 |
- Хіба ж ти не видав ще такого? спитав його здивований Максим.
|
|
|
933 |
|
|
|
934 |
- Не видав. У нас коло Галича нема такого звичаю.
|
|
|
935 |
|
|
|
936 |
- На копу скликають, на раду громадську,сказав Максим.
|
|
|
937 |
|
|
|
938 |
- Я гадав, що попи з корогвою,почав насміхатися Тугар.У нас коли
|
|
|
939 |
- скликають на копу, то скликають потиху, передаючи з хати до хати
|
|
|
940 |
- копне знамено.
|
|
|
941 |
|
|
|
942 |
- У нас копне знамено обноситься по селу отсими закличниками; вони
|
|
|
943 |
- повинні кождого громадянина по ім'ю закликати на копу. І тебе
|
|
|
944 |
- закличуть, боярине.
|
|
|
945 |
|
|
|
946 |
- Нехай собі кличуть, я не прийду! Нічого мене не обходить ваша копа.
|
|
|
947 |
- Я тут із княжої волі і можу сам збирати копу, коли буду вважати се
|
|
|
948 |
- потрібним.
|
|
|
949 |
|
|
|
950 |
- Ти сам… збирати копу? спитав зачудований Максим.Без наших
|
|
|
951 |
- закличників?
|
|
|
952 |
|
|
|
953 |
Без нашого знамена?
|
|
|
954 |
|
|
|
955 |
- У мене свої закличники і своє знамено.
|
|
|
956 |
|
|
|
957 |
- Але ж на твою копу ніхто з наших громадян не піде. А наша копа як
|
|
|
958 |
- осудить, так у нашій громаді й буде.
|
|
|
959 |
|
|
|
960 |
- Побачимо! сказав гнівно й уперто Тугар Вов-я. В ту саму пору
|
|
|
961 |
- наблизилися наші пішоходи до закличників. Побачивши боярина,
|
|
|
962 |
- закличники поставили знамено, а один із них відізвався:
|
|
|
963 |
|
|
|
964 |
- Боярине Тугаре Вовче!
|
|
|
965 |
|
|
|
966 |
- Ось я,відповів боярин понуро.
|
|
|
967 |
|
|
|
968 |
- Завтра на копу!
|
|
|
969 |
|
|
|
970 |
- Чого?
|
|
|
971 |
|
|
|
972 |
Але закличники на се не відповіли нічого і пішли дальше.
|
|
|
973 |
|
|
|
974 |
- Не їх діло, боярине, говорити чого,пояснив Максим, стараючись
|
|
|
975 |
- якомога втихомирити нехіть боярина до тухольської громадської ради.
|
|
|
976 |
- По довшій мовчанці, під час котрої вони все йшли селом, Максим знов
|
|
|
977 |
- зачав говорити:
|
|
|
978 |
|
|
|
979 |
- Боярине, позволь мені, недосвідному, молодому, сказати тобі слово.
|
|
|
980 |
|
|
|
981 |
- Говори! сказав боярин.
|
|
|
982 |
|
|
|
983 |
- Прийди завтра на копу!
|
|
|
984 |
|
|
|
985 |
- І піддатися вашому холопському судові?
|
|
|
986 |
|
|
|
987 |
- Що ж, боярине, тухольська громада судить по справедливості, а
|
|
|
988 |
- справедливому судові хіба стид піддатися?
|
|
|
989 |
|
|
|
990 |
- Таточку! вмішалася й Мирослава до тої розмови.Зроби так, як каже
|
|
|
991 |
- Максим.
|
|
|
992 |
|
|
|
993 |
Він добре каже! Він урятував моє життя,- він же ж не хотів би тобі зле
|
|
|
994 |
радити; він знає добре тутешні звичаї.
|
|
|
995 |
|
|
|
996 |
Тугар Вовк знехотя всміхнувся на ту правдиво жіночу логіку, але чоло
|
|
|
997 |
його швидко знов наморщилося.
|
|
|
998 |
|
|
|
999 |
- І вже ти протуркала мені упгі тим Максимом! сказав він.Ну, урятував
|
|
|
1000 |
- тобі життя, я і вдячний йому за те, і, коли хочеш, дам йому пару
|
|
|
1001 |
- волів. А тут знов о
|
|
|
1002 |
|
|
|
1003 |
інші річі йде, до яких не слід мішатися ні тобі, ні Максимові.
|
|
|
1004 |
|
|
|
1005 |
- Ні, боярине,відмовив на се Максим,ти чей не схочеш унизити мене
|
|
|
1006 |
- відплатою за моє незначне діло. Ані я, ані мій батько не приймемо
|
|
|
1007 |
- ніякої відплати. А то, що я тебе прошу прийти завтра на копу, я
|
|
|
1008 |
- роблю тільки з щирої прихильності. Я рад би, боярине, щоб між ту-
|
|
|
1009 |
- хольською громадою і тобою була згода.
|
|
|
1010 |
|
|
|
1011 |
- Ну, нехай і так,сказав вкінці Тугар Вовк,прийду завтра на тоту вашу
|
|
|
1012 |
- раду, але не на те, щоб Їй піддатися, а лиш на те, щоб побачити, що
|
|
|
1013 |
- се за рада буде.
|
|
|
1014 |
|
|
|
1015 |
- Прийди, боярине, прийди! скрикнув радісно Максим.Побачиш сам, що
|
|
|
1016 |
- тухольська громада вміє бути справедливою.
|
|
|
1017 |
|
|
|
1018 |
Приречення Тугара Вовка облегшило серце Максимові. Він став веселий,
|
|
|
1019 |
говіркий, показував Мирославі направо і наліво, що було гарного й
|
|
|
1020 |
цікавого довкола, а гарного й цікавого було багато. Наші пішоходи були
|
|
|
1021 |
саме серед села і на середині тухольської долини. Стрімкі ска-листі
|
|
|
1022 |
береги кітловини світилися по обох боках далеко, мов рівні, високі
|
|
|
1023 |
мармурові мури. Потік плив посеред села, тут же біля дороги, шумів і
|
|
|
1024 |
пінився, розбиваючись по каменях, котрими усіяне було його дно, і
|
|
|
1025 |
навіваючи свіжий холод на всю долину. По обох боках потока, якого
|
|
|
1026 |
береги були досить високі, прорізані в намулі давнього озера,
|
|
|
1027 |
побудовані були кашиці (загати) з річного каміння і грубих смерекових
|
|
|
1028 |
палів та колод, щоб охоронити село від виливу. Всюди через потік
|
|
|
1029 |
пороблені були вигідні з поруччями кладки, а зараз поза кашицями йшли
|
|
|
1030 |
скопані грядки з фасолею й горохом, що вилися вгору по тичинню, з
|
|
|
1031 |
буряками й капустою, а також загони пшениці, що чистими ясно-зеленими
|
|
|
1032 |
пасмугами простягалися далеко поза хати. Хати були порядно обгороджені
|
|
|
1033 |
і харно удержувані; стіни з гладкого дилиння, не обмазаного глиною,
|
|
|
1034 |
але кілька разів до року митого і скобленого річними черепницями;
|
|
|
1035 |
тільки там, де одна ди-лина сходилася з другою, в вузьких пасмугах
|
|
|
1036 |
стіни були поліплені глиною і побілені паленим вапном, і виглядали
|
|
|
1037 |
дуже гарно серед зелених верб і груш. При вході до кождого дворища
|
|
|
1038 |
стояли дві липи, між якими прив'язані були гарно плетені в усякі узори
|
|
|
1039 |
ворота. Майже над кождими воротами на жердці висіла прибита якась хижа
|
|
|
1040 |
птиця: то сова, то сорока, то ворона, то яструб, то орел, з широко
|
|
|
1041 |
розпростертими крилами і звислою додолу головою; се були знаки духів -
|
|
|
1042 |
опікунів дому. За хатами стояли стайні та інші господарські будинки,
|
|
|
1043 |
всі під драницями і з грубезних тесаних брусів збудовані; тільки
|
|
|
1044 |
нечисленні обороги були з соломи і насторошували де-де свої золото-
|
|
|
1045 |
жовті остро-круглі чуби догори помія» чотирма високими оборожинами.
|
|
|
1046 |
|
|
|
1047 |
- Ось мого батька двір,сказав Максим, показуючи на один двір, нічим не
|
|
|
1048 |
- відмінний від інших. Перед домом не було нікого, але двері від сіней
|
|
|
1049 |
- були відчинені, а в стіні до полудня прорубані були два невеличкі
|
|
|
1050 |
- квадратові отвори, які вліті оставались або зовсім створені, або
|
|
|
1051 |
- закладались тонкими і напівпрозірчастими гіпсовими плитками і на
|
|
|
1052 |
- зиму, крім того, забивались дощаними віконницями. Се були тодішні
|
|
|
1053 |
- вікна.
|
|
|
1054 |
|
|
|
1055 |
Мирослава цікаво позирнула на те гніздо Беркутів, над котрого ворітьми
|
|
|
1056 |
справді висів недавно вбитий величезний беркут, ще й по смерті немов
|
|
|
1057 |
грозячи своїми могутніми залізними пазурами і своїм чорним, у каблук
|
|
|
1058 |
закривленим дзюбом.
|
|
|
1059 |
|
|
|
1060 |
Затишно, супокійне і ясно було па тім обійстю; потік відділював його
|
|
|
1061 |
від гостинця, пе-рекинений широкою кладкою, і журчав стиха та плескав
|
|
|
1062 |
кришталевою хвилею о кам'яну загату. І Тугар Вовк позирнув туди.
|
|
|
1063 |
|
|
|
1064 |
- Ага, то тут сидить той тухольський владика. Ну, рад я пізнати його.
|
|
|
1065 |
- Побачимо, що се за птиця!
|
|
|
1066 |
|
|
|
1067 |
Максим хотів попрощати боярина й його доньку і звернути додому, але
|
|
|
1068 |
щось немов тягло його йти з ними дальше. Мирослава немов порозуміла
|
|
|
1069 |
се.
|
|
|
1070 |
|
|
|
1071 |
- Чи вже вертаєш додому? спитала вона, відвертаючись, щоб укрити своє
|
|
|
1072 |
- помішання.
|
|
|
1073 |
|
|
|
1074 |
- Хотів було вертати, але нехай і так проведу вас іще через тіснину до
|
|
|
1075 |
- вашого двора.
|
|
|
1076 |
|
|
|
1077 |
Мирослава втішилася, сама не знаючи чого. І знов пішли вони вниз
|
|
|
1078 |
селом, гуторячи, озираючись на всі боки, любуючись одне одним,
|
|
|
1079 |
голосом, присутністю, одне для другого забуваючи все довкола, батька,
|
|
|
1080 |
громаду. І хоча в цілій розмові ані одним словом не згадували про
|
|
|
1081 |
себе, про свої чуття й надії, але й крізь найбай-дужнішу їх бесіду
|
|
|
1082 |
тремтіло тепло молодих, першою любов'ю огрітих сердець, проявлялася
|
|
|
1083 |
таємнича сила, що притягала до себе ті дві молоді, здорові й гарні
|
|
|
1084 |
істоти, чисті та незопсовані, що в своїй невинності навіть не думали
|
|
|
1085 |
про перепони, які мусила стрінути їх молода любов.
|
|
|
1086 |
|
|
|
1087 |
І Тугар Вовк, що йшов передом у важкій, понурій задумі та міркував над
|
|
|
1088 |
тим, як би то завтра стати гідно і в цілім блиску перед тими смердами
|
|
|
1089 |
та показати їм свою повагу та вищість,- і Тугар Вовк не завважав
|
|
|
1090 |
нічого між молодими людьми; одно тільки гнівало його, що той молодий
|
|
|
1091 |
парубок такий смілий і так поводиться з ним і з його донькою, мов з
|
|
|
1092 |
рівними собі. Але до пори, до часу він здержував свій гнів.
|
|
|
1093 |
|
|
|
1094 |
Минули вже село і зближалися до того місця, де ту-хольська кітловина
|
|
|
1095 |
замикалася, пропускаючи тільки вузькою скалистою брамою потік у
|
|
|
1096 |
долину.
|
|
|
1097 |
|
|
|
1098 |
Сонце вже похилилося геть із полудня і стояло над вершиною лісу,
|
|
|
1099 |
купаючи своє скісне проміння в спінених хвилях потоку. Від скал, що
|
|
|
1100 |
затіснювали виплив потоку з тухоль-ської долини, лежали вже довгі
|
|
|
1101 |
тіні; в самій тіснині було сумрачно, холодно і слизько. Внизу
|
|
|
1102 |
розбивалася вода потоку о величезне, купами тут навалене каміння, а
|
|
|
1103 |
вгорі високо шуміли величезні смереки і буки.
|
|
|
1104 |
|
|
|
1105 |
Понад самим потоком з обох боків вели проковані в скалах вигідні
|
|
|
1106 |
стежки - також діло тухольців. Якась дрож пройняла Мирославу, коли
|
|
|
1107 |
входила в оту дивовижну «кам'яну браму»: чи то від пануючого тут
|
|
|
1108 |
холоду, чи від вогкості, чи бог знає від чого,- вона взяла батька за
|
|
|
1109 |
руку і притиснулася до нього.
|
|
|
1110 |
|
|
|
1111 |
- Яке страшне місце! сказала вона, зупиняючись у самій тіснині і
|
|
|
1112 |
- озираючись кругом та догори. І справді, місце було незвичайне, дике.
|
|
|
1113 |
- Потік був вузький, може, на три сажні, не більше, завширшки, і так
|
|
|
1114 |
- гладко прорізаний рвучою гірською водою в лупаковій скалі, що
|
|
|
1115 |
- незнающий був би міг присягнути, що се людських рук робота. А перед
|
|
|
1116 |
- самим проходом стояв насторч величезний кам'яний стовп, усподу геть
|
|
|
1117 |
- підмитий водою і для того тонший, а вгорі немов головатий, оброслий
|
|
|
1118 |
- папороттю та карлуватими берізками. Се був широко звісний Сторож,
|
|
|
1119 |
- котрий, бачилось, пильнував входу в тухольську долину і готов був
|
|
|
1120 |
- упасти на кождого, хто в ворожій цілі вдирався б до сього тихого,
|
|
|
1121 |
- щасливого закутка. Сам Тугар Вовк почув якийсь холод за плечима,
|
|
|
1122 |
- зирнувши на того страшного Сторожа.
|
|
|
1123 |
|
|
|
1124 |
- Тьфу, яка небезпечна каменюка! сказав він.Так нависла над самим
|
|
|
1125 |
- проходом, що, бачиться, ось-ось упаде!
|
|
|
1126 |
|
|
|
1127 |
- Се святий камінь, боярине,сказав поважно Максим,йому щовесни
|
|
|
1128 |
- складають вінки з червоного огнику се наш тухольський Сторож.
|
|
|
1129 |
|
|
|
1130 |
- Ех, все у вас ваше, все у вас святе, все у вас ту-хольське,аж
|
|
|
1131 |
- слухати обридло!
|
|
|
1132 |
|
|
|
1133 |
- скрикнув Тугар Вовк.Немовто поза вашою Тухольщиною вже й світу нема!
|
|
|
1134 |
|
|
|
1135 |
- Для нас і справді нема світу,відмовив Максим.Ми над усе любимо свій
|
|
|
1136 |
- кутик,коли б так кождий інший любив свій кутик, то, певно, всі люди
|
|
|
1137 |
- жили б на світі спокійно й щасливо.
|
|
|
1138 |
|
|
|
1139 |
Максим у своїй невинній щирості й не розумів, як чутко вколов він у
|
|
|
1140 |
серце боярина тими словами. Він не завважав також, якими злобними
|
|
|
1141 |
очима позирнув на нього Тугар Вовк. Звертаючися до Мирослави, Максим
|
|
|
1142 |
мовив далі спокійним, теплим голосом:
|
|
|
1143 |
|
|
|
1144 |
- А про той камінь, про нашого Сторожа, я вам оповім, що чув від
|
|
|
1145 |
- батька. Давно то, дуже давно діялось, ще коли велетні жили в наших
|
|
|
1146 |
- горах. То тут, де тепер наша Тухля, стояло велике озеро; сеся
|
|
|
1147 |
- кітловина була ще зовсім замкнена, і тільки через верх текла вода.
|
|
|
1148 |
- Озеро се було закляте: в нім не було нічого живого
|
|
|
1149 |
|
|
|
1150 |
- ні рибки, ні хробачка; а котра звірина напилася з нього, мусила
|
|
|
1151 |
- згинути; а пташина, що хотіла перелетіти понад нього, мусила впасти
|
|
|
1152 |
- в воду і втопитися.
|
|
|
1153 |
|
|
|
1154 |
Озеро було під опікою Морани, богині смерті. Але раз сталося, що цар
|
|
|
1155 |
велетнів посварився з Мораною, і, щоб зробити їй наперекір, ударив
|
|
|
1156 |
своїм чародійським молотом о скалу, і розвалив стіну, так що вся вода
|
|
|
1157 |
з заклятого озера виплила і стратила свою дивну силу. Ціла околиця
|
|
|
1158 |
раптом ожила; дно озера зробилося плодючою долиною і зазеленілося
|
|
|
1159 |
буйними травами та цвітами; в потоці завелися риби, поміж камінням
|
|
|
1160 |
усяка гадь, у лісах звірина, в повітрі птиця. За те розлютилася
|
|
|
1161 |
Морана, бо вона не любить нічого живого, і закляла царя велетнів у
|
|
|
1162 |
отсей камінь. Але долині самій не могла нічого зробити, бо не могла
|
|
|
1163 |
назад вернути мертвящої води, що виплила з озера; якби була вернула
|
|
|
1164 |
назад усю воду до краплини і заткала отсей у скалі вибитий прохід, то
|
|
|
1165 |
була би знов царицею наших гір. А так, то хоч цар велетнів і не жив,
|
|
|
1166 |
та проте й Морана не має вже тут власті. Але цар не зовсім погиб. Він
|
|
|
1167 |
триває в тім камені і пильнує сеї долини.
|
|
|
1168 |
|
|
|
1169 |
Кажуть, що колись Морана ще раз ізбере свою силу, щоб нею завоювати
|
|
|
1170 |
нашу
|
|
|
1171 |
|
|
|
1172 |
Тухольщину, але отсей заклятий Сторож упаде тоді на силу Морани і
|
|
|
1173 |
роздавить
|
|
|
1174 |
|
|
|
1175 |
її собою.
|
|
|
1176 |
|
|
|
1177 |
З дивним чуттям слухала Мирослава тої повісті: вона глибоко щеміла її
|
|
|
1178 |
в серці,-
|
|
|
1179 |
|
|
|
1180 |
їй так бажалося стати під руксю того доброго і животворного царя
|
|
|
1181 |
велетнів до бою з силою Морани; кров живіше заграла в її молодім
|
|
|
1182 |
серці. Як сильно, як гаряче любила вона в тій хвилі Максима!
|
|
|
1183 |
|
|
|
1184 |
А Тугар Вовк хоч і слухав Максимової повісті, але, бачилось, не дуже
|
|
|
1185 |
вірив їй, тільки ще раз обернувся, позирнув на кам'яного тухольського
|
|
|
1186 |
Сторожа і з погордою всміхнувся, немов подумав собі: «От дурні смерди,
|
|
|
1187 |
в якій дурниці покладають свою гордість і свою надію!»
|
|
|
1188 |
|
|
|
1189 |
Вже наші пішоходи минули вузький протік тухольського потоку і вийшли
|
|
|
1190 |
на ясний світ. Перед їх очима раптом розкинулася довга, крутими горами
|
|
|
1191 |
обмежена долина Опору, котра ген-ген сходилася з долиною Стрию. Сонце
|
|
|
1192 |
вже клонилося на захід і гарячим пурпуром мерко-•гіло в широких хвилях
|
|
|
1193 |
Опору. Тухольський потік скаженими скоками і з лютим шумом гуркотів
|
|
|
1194 |
додолу, щоб скупатися в
|
|
|
1195 |
|
|
|
1196 |
Опорі. Його вода, різко відбиваючи в собі заходову червоність,
|
|
|
1197 |
виглядала неначе кров, що бурхає з величезної рани. Довкола шуміли
|
|
|
1198 |
темні вже ліси.
|
|
|
1199 |
|
|
|
1200 |
Хвилю стояли наші пішоходи, напуваючись тою безсмертною і живущою
|
|
|
1201 |
красою природи. Максим немов вагувався на якійсь думці, що так і
|
|
|
1202 |
засіла в його голові і силоміць просилася на волю. Далі він зібрався з
|
|
|
1203 |
відвагою і приблизився до Тугара Вовка, тремтячи й черво-ніючись.
|
|
|
1204 |
|
|
|
1205 |
- Боярине-батьку,сказав він незвичайно м'яким і несміливим голосом.
|
|
|
1206 |
|
|
|
1207 |
- Чого тобі треба?
|
|
|
1208 |
|
|
|
1209 |
- Позволь мені бути твоїм найщирішим слугою…
|
|
|
1210 |
|
|
|
1211 |
- Слугою? Що ж, се нетрудно,прийди з батьком і наймись, коли конче
|
|
|
1212 |
- хочеш на службу.
|
|
|
1213 |
|
|
|
1214 |
- Ні, боярине, не так ти зрозумів мене… Позволь мені бути твоїм сином!
|
|
|
1215 |
|
|
|
1216 |
- Сином? Але ж у тебе б свій батько, і, як чую, далеко ліпший,
|
|
|
1217 |
- справедливіший і мудріший від мене, коли завтра буде судити мене!
|
|
|
1218 |
|
|
|
1219 |
Боярин гірко, їдовито всміхнувся.
|
|
|
1220 |
|
|
|
1221 |
- Я хотів сказати,поправився Максим,хотів сказати ще не так. Боярине,
|
|
|
1222 |
- віддай за мене доньку свою, котру я люблю дужче свого життя, дужче
|
|
|
1223 |
- душі своєї!
|
|
|
1224 |
|
|
|
1225 |
Грім з ясного неба не був би так перелякав Тугара Вовка, як ті гарячі,
|
|
|
1226 |
а при тім прості слова молодого парубка. Він відступив два кроки назад
|
|
|
1227 |
і прошибаючим, з гнівом і погордою змішаним поглядом мірив бідного
|
|
|
1228 |
Максима від ніг до голови.
|
|
|
1229 |
|
|
|
1230 |
Лице його було недобре, аж синє, зуби йому заціпило, губи дрожали.
|
|
|
1231 |
|
|
|
1232 |
- Смерде! скрикнув він нараз, аж дооколичні гори залунали тим
|
|
|
1233 |
- проклятим окликом.Що се за слова смієш говорити до мене? Повтори ще
|
|
|
1234 |
- раз, бо се не може бути, щоб я справді чув те, що мені причулося.
|
|
|
1235 |
|
|
|
1236 |
Грізний крик боярина збудив і в Максима його звичайну смілість і
|
|
|
1237 |
рішучість.
|
|
|
1238 |
|
|
|
1239 |
Він випростувався перед боярином, мов молодий, пишний дубчак, і сказав
|
|
|
1240 |
лагідним, але певним голосом:
|
|
|
1241 |
|
|
|
1242 |
- Нічого злого я не сказав тобі, боярине,нічого такого, що би
|
|
|
1243 |
- приносило нечесть тобі або твоїй доньці. Я просив у тебе руки твоєї
|
|
|
1244 |
- доньки, котру я люблю, як її ніхто в світі не буде любити. Невже ж
|
|
|
1245 |
- між твоїм боярським, а моїм мужицьким родом така велика пропасть,
|
|
|
1246 |
- щоб її любов не могла перегатити? Та й чим же ж тя так дуже вищий
|
|
|
1247 |
- від мене?
|
|
|
1248 |
|
|
|
1249 |
- Мовчи, смерде! перебив його лютим криком Тугар Вовк.Рука моя
|
|
|
1250 |
- судорожне стискає рукоять меча, щоб заткати ним твою глупу гортанку.
|
|
|
1251 |
- Одно тільки рятує тебе від моєї мести, а се те, що ти нині вирятував
|
|
|
1252 |
- мою доньку з небезпеки. Інакше ляг би ти в тій хвилі трупом за такі
|
|
|
1253 |
- слова. І ти, безумний, міг подумати, міг посміти підносити очі свої
|
|
|
1254 |
- до неї, до моєї доньки?.. Се за те, що я й вона говоримо з тобою по-
|
|
|
1255 |
- людськи, а не копаємо тебе, як собаку! І ти думав, що, рятуючи її
|
|
|
1256 |
- від пазурів медведя, ти здобув її для себе, як бранку? О ні! Коли б
|
|
|
1257 |
- мало на таке прийти, то воліла б вона згинути в кривавих обіймах
|
|
|
1258 |
- дикого звіра, ніж мала би тобі дістатися!
|
|
|
1259 |
|
|
|
1260 |
- Ні, боярине, не так кажи! Волів би я згинути в лапах медведя, аніж
|
|
|
1261 |
- мав би один
|
|
|
1262 |
|
|
|
1263 |
її волосок бути ушкоджений.
|
|
|
1264 |
|
|
|
1265 |
Мирослава відвернулася при тих словах, щоб скрити від батька і від
|
|
|
1266 |
Максима довго здержувані сльози, що тепер бризнули з її очей. Але
|
|
|
1267 |
Тугар Вовк не зважав на те і говорив дальше:
|
|
|
1268 |
|
|
|
1269 |
- І ти, підлий хамів роде, смієш рівняти себе зо мною? Зо мною, що вік
|
|
|
1270 |
- звікував між князями, вдостоївся княжої похвали і надгороди за
|
|
|
1271 |
- рицарські діла! Моя донька може вибирати собі жениха між найпершими
|
|
|
1272 |
- і найславнішими молодцями в краю, а я мав би дати її тобі, смердові,
|
|
|
1273 |
- до твого тухольського гнізда, де би вона зів'яла, зсохла і пропала в
|
|
|
1274 |
- нужді? Ш, ні, йди геть, бідний хлопче, ти несповна розуму, ти сказав
|
|
|
1275 |
- свої слова в нападі божевільства.
|
|
|
1276 |
|
|
|
1277 |
Максим бачив тепер, що його надії розбиті, що боярин надто високо
|
|
|
1278 |
міряє, надто гордо глядить на нього. Хоч і як тяжко приходилось йому,
|
|
|
1279 |
але ніщо було робити.
|
|
|
1280 |
|
|
|
1281 |
- Боярине, боярине,сказав він сумним, теплим голосом,занадто ти високо
|
|
|
1282 |
- піднявся на крилах гордості,але уважай! Доля звичайно тих найвище
|
|
|
1283 |
- підносить, кого думає найнижче зіпхнути. Не гордуй бідними, не
|
|
|
1284 |
- гордуй низькими, не гордуй робучими, боярине, бо хто ще знає, до
|
|
|
1285 |
- котрої хто криниці прийде воду пити!
|
|
|
1286 |
|
|
|
1287 |
- Ти ще смієш мені давати науки, гаде? скрикнув розлючений Тугар Вовк,
|
|
|
1288 |
- і очі його заблищали безумним гнівом.Геть мені з очей, а то, богом
|
|
|
1289 |
- кленусь, не буду ні на що зважав, а просаджу тебе отсим ножем, як
|
|
|
1290 |
- просадив нині рано медведя.
|
|
|
1291 |
|
|
|
1292 |
- Не гнівайся, боярине, за слова дурного хлопця,відповів усе спокійний
|
|
|
1293 |
|
|
|
1294 |
Максим.- Прощай! Прощай і ти, моя зоре, що блиснула мені так чудово на
|
|
|
1295 |
одну днину, а тепер мусиш навіки для мене померкнути! Прощай і будь
|
|
|
1296 |
щаслива!
|
|
|
1297 |
|
|
|
1298 |
- Ні, годі мовчати,сказала нараз Мирослава, рішучо обертаючись,я не
|
|
|
1299 |
- померкну для тебе, молодче, я буду твоя.
|
|
|
1300 |
|
|
|
1301 |
Тугар Вовк, мов остовпілий, глядів на свою доньку і вже аж тепер не
|
|
|
1302 |
знав, що йому робити.
|
|
|
1303 |
|
|
|
1304 |
- Доню, а се що ти кажеш! скрикнув він.
|
|
|
1305 |
|
|
|
1306 |
- Те, що чуєш, таточку. Віддай мене за Максима! Я піду за нього.
|
|
|
1307 |
|
|
|
1308 |
- Дурна дівчино, се не може бути!
|
|
|
1309 |
|
|
|
1310 |
- Спробуй а побачиш, що може.
|
|
|
1311 |
|
|
|
1312 |
- Ти в гарячці говориш, доню,ти перелякалася дикого звіра, ти
|
|
|
1313 |
- недужа!..
|
|
|
1314 |
|
|
|
1315 |
- Ні, таточку, я здорова і скажу тобі ще раз, і кле-нусь перед он тим
|
|
|
1316 |
- ясним сонцем, що сей молодець мусить бути моїм! Сонце, будь свідком!
|
|
|
1317 |
|
|
|
1318 |
І вона взяла Максима за руку і гаряче прилипла устами до його уст.
|
|
|
1319 |
Тугар Вовк не міг отямитися, не міг здобутися на один рух, на одно
|
|
|
1320 |
слово.
|
|
|
1321 |
|
|
|
1322 |
- А тепер, молодче, йди домів і не лякайся нічого. Мирослава присягла,
|
|
|
1323 |
- що буде твоєю, і Мирослава зуміє додержати присяги. А ми, таточку,
|
|
|
1324 |
- спішімо додому!
|
|
|
1325 |
|
|
|
1326 |
Онде в долині наш двір, а ось і наші гості надходять.
|
|
|
1327 |
|
|
|
1328 |
І, сказавши се, дивна дівчина взяла безтямного з диву батька за руку і
|
|
|
1329 |
пішла з ним долі горою. А Максим довго ще стояв на місці, очарований,
|
|
|
1330 |
щасливий.
|
|
|
1331 |
|
|
|
1332 |
Вкінці прочунявся і, впавши лицем на землю, помолився захо-довому
|
|
|
1333 |
сонцю так, як молилися його діди й прадіди, як молився тайком і його
|
|
|
1334 |
батько. Потім устав і тихою ходою пішов додому.
|
|
|
1335 |
|
|
|
1336 |
|
|
|
1337 |
|
|
|
1338 |
|
|
|
1339 |
ІIІ
|
|
|
1340 |
|
|
|
1341 |
|
|
|
1342 |
За селом Тухлею, зараз же близ водопаду, стояла насеред поля величезна
|
|
|
1343 |
липа.
|
|
|
1344 |
|
|
|
1345 |
Ніхто не затямив, коли її засаджено і коли вона розрослася така
|
|
|
1346 |
здорова та конариста. Тухля була оселя не дуже давня, і деревина, що
|
|
|
1347 |
росла на тухольській долині, була геть-геть молодша від тої липи; тим-
|
|
|
1348 |
то й не диво, що тухольський народ уважав її найдавнішим свідком
|
|
|
1349 |
давнини і окружав великою пошаною.
|
|
|
1350 |
|
|
|
1351 |
Тухольці вірили, що тота липа - дар їх споконвічного добродія, царя
|
|
|
1352 |
велетнів, який засадив її власноручно на тухольській долині на знак
|
|
|
1353 |
своєї побіди над
|
|
|
1354 |
|
|
|
1355 |
Мораною. З-під коріння липи било джерело погожої води і відтак, тихо
|
|
|
1356 |
журчачи по дрібних камінцях, впливало до потоку. Се було місце копних
|
|
|
1357 |
зборів тухольських, місце сільського віча, котре в старовину являло з
|
|
|
1358 |
себе всю і одиноку вдасть у руських громадах.
|
|
|
1359 |
|
|
|
1360 |
Довкола липи був широкий, рівний майдан. Рядами стояли на нім до схід
|
|
|
1361 |
сонця гладкі кам'яні брили, призначені на стільці, де сідали старці
|
|
|
1362 |
громадські, батьки родин. Кілько було таких батьків, стілько й
|
|
|
1363 |
кам'яних стільців. Поза ними було вільне місце. Під липою, над самим
|
|
|
1364 |
джерелом, стояв чотиригранний камінь з проверченою всередині дорого;
|
|
|
1365 |
тут на час ради виставлялося копне знамено. А обік зроблене було друге
|
|
|
1366 |
підвищення - для бесідника, себто для того, хто в якій- небудь справі
|
|
|
1367 |
говорив; він виступав із свого місця і входив на се підвищення, щоб
|
|
|
1368 |
увесь народ міг чути його.
|
|
|
1369 |
|
|
|
1370 |
На другий день після боярських ловів густо тухоль-ського народу
|
|
|
1371 |
роїлося по копнім майдані. Гамір ішов по долині. Старці громадські
|
|
|
1372 |
йшли повагом із села один за одним і засідали на своїх місцях. Шумно
|
|
|
1373 |
збиралася мо-лодіж і ставала поза ними широким півколесом. І жінки
|
|
|
1374 |
сходилися, хоч не так численно: від громадської ради жаден дорослий
|
|
|
1375 |
громадянин, чи муж, чи жінка, не був виключений. І хоч рішаючий голос
|
|
|
1376 |
мали тільки старці-батьки, але при нараді вільно було й молодежі, й
|
|
|
1377 |
жіноцтву подавати свій голос під розвагу старцям.
|
|
|
1378 |
|
|
|
1379 |
Сонце піднялось уже високо на небі, коли з села, остатні за всіма,
|
|
|
1380 |
надійшли закличники, несучи перед собою тухольське копне знамено.
|
|
|
1381 |
Поява їх викликала загальний шепіт між громадою, а коли вони
|
|
|
1382 |
наблизилися, все втихло.
|
|
|
1383 |
|
|
|
1384 |
Закличникн, тричі поклонившися громаді, вийшли під липу і познімали
|
|
|
1385 |
шапки з голів. Уся громада зробила те саме.
|
|
|
1386 |
|
|
|
1387 |
- Чесна громадо,відізвалися закличники,чи воля ваша нині раду держати?
|
|
|
1388 |
|
|
|
1389 |
- Так, так! загула громада.
|
|
|
1390 |
|
|
|
1391 |
- То нехай же бог помагає! сказали вони і, піднявши високо вгору копне
|
|
|
1392 |
- знамено, встромили його в дірку, продовбану в камені. Се був знак,
|
|
|
1393 |
- що рада зачата.
|
|
|
1394 |
|
|
|
1395 |
Потім устав зі свого місця найстарший у зборі, Захар Беркут, і
|
|
|
1396 |
повільним, але твердим кроком виступив під липу, і, доторкнувшися її
|
|
|
1397 |
рукою, наблизився до пливучої з її коріння нори, і, припавши на
|
|
|
1398 |
коліна, помазав собі нею очі й уста.
|
|
|
1399 |
|
|
|
1400 |
Се була звичайна стародавня церемонія, що знаменувала очищення уст і
|
|
|
1401 |
прояснення ока, потрібне при такім важнім ділі, як народна рада. По
|
|
|
1402 |
тім він сів на підвищенім місці, звернений лицем до народу, тобто до
|
|
|
1403 |
східної сторони неба.
|
|
|
1404 |
|
|
|
1405 |
Захар Беркут - се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець,
|
|
|
1406 |
найстарший віком у цілій тухольській громаді. Батько вісьмох синів, із
|
|
|
1407 |
яких три сиділи вже разом
|
|
|
1408 |
|
|
|
1409 |
із ним між старцями, а наймолодший, Максим, мов здоровий дубчак між
|
|
|
1410 |
явориною, визначався між усім тухоль-ськкм парубоцтвом. Високий
|
|
|
1411 |
ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й
|
|
|
1412 |
знанням людей та обставин, Захар Беркут був правдивим образом тих
|
|
|
1413 |
давніх патріархів, батьків
|
|
|
1414 |
|
|
|
1415 |
і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні
|
|
|
1416 |
та перекази. Незважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще
|
|
|
1417 |
сильний і кремезний. Правда, він не робив уже коло поля, не гонив
|
|
|
1418 |
овець у полонину, ані не ловив звіра в лісових нетрях,- та, проте,
|
|
|
1419 |
працювати він не переставав. Сад, пасіка й ліки - се була його робота.
|
|
|
1420 |
Скоро лишень весна завітає в тухольські гори, Захар Беркут уже в своїм
|
|
|
1421 |
саду, копле, чистить, підрізує, щепить і пересаджує. Дивувалися
|
|
|
1422 |
громадяни його знанню в садівництві, тим більше дивувалися, що він не
|
|
|
1423 |
крився з тим знанням, але радо навчав кождого, показував
|
|
|
1424 |
|
|
|
1425 |
і заохочував. Пасіка його була в лісі, і кождеї погідної днини Захар
|
|
|
1426 |
Беркут ходив у свою пасіку, хоч дорога була утяжлива і досить далека.
|
|
|
1427 |
А вже найбільшим добродієм уважали тухольці Захара Беркута за його
|
|
|
1428 |
ліки. Коли було настане час між зеленими святами а святом Купайла,
|
|
|
1429 |
Захар Беркут з своїм наймолодшим сипом Максимом іде на кілька неділь у
|
|
|
1430 |
гори за зіллям і ліками. Правда, чисті та прості звичаї тодішнього
|
|
|
1431 |
народу, свіже тухольське повітря, просторі та здорові хати і
|
|
|
1432 |
ненастанна та зовсім не надсильна праця - все те вкупі хоронило людей
|
|
|
1433 |
від частих і заразливих хвороб. Зате частіше лучалися каліцтва, рани,
|
|
|
1434 |
на які, певно, ніякий знахар не вмів так скоро і так гарно зарадити,
|
|
|
1435 |
як Захар Беркут.
|
|
|
1436 |
|
|
|
1437 |
Але не в тім усім покладав Захар Беркут головну вагу свого старечого
|
|
|
1438 |
життя.
|
|
|
1439 |
|
|
|
1440 |
«Життя лиш доти має вартість,- говорив він частенько,- доки чоловік
|
|
|
1441 |
«може помагати іншим. Коли він стає для інших тягарем, а хісна не
|
|
|
1442 |
«приносить їм ніякого, тоді він уже не чоловік, а завада, тоді він уже
|
|
|
1443 |
«й жити не варт. Хорони мене боже, щоб я коли-будь мав статися тягарем
|
|
|
1444 |
«для інших і їсти ласкавий, хоч і як заслужений хліб!» Ті слова - то
|
|
|
1445 |
«була провідна, золота нитка в життю Захара
|
|
|
1446 |
|
|
|
1447 |
Беркута. Все, що він робив, що говорив, що думав, те робив, говорив і
|
|
|
1448 |
думав з поглядом на добро і хосен інших, а поперед усього - громади.
|
|
|
1449 |
Громада - то був його світ, то була ціль його життя. Ви-дячи, що
|
|
|
1450 |
медведі та дики часто калічать худобу й людей у горах, він, ще бувши
|
|
|
1451 |
молодим парубком, задумав навчитися лічити рани і, покинувши
|
|
|
1452 |
батьківський дім, вибрався в далеку, незнайому дорогу до одного
|
|
|
1453 |
славного ворожбита, який, чутка була, вмів замовляти стріли й кров.
|
|
|
1454 |
Але примова того лікаря показалася пустою. Захар Беркут, прийшовши до
|
|
|
1455 |
нього, обіцяв йому десять ку-шіць плати, щоб навчив його своєї
|
|
|
1456 |
примови.
|
|
|
1457 |
|
|
|
1458 |
Ворожбит пристав, але Захарові не досить було навчитися насліпо, він
|
|
|
1459 |
хотів попереду переконатися, чи лік ворожбитів добрий. Він вийняв свій
|
|
|
1460 |
ніж і задав собі ним глибоку рану в стегно.
|
|
|
1461 |
|
|
|
1462 |
- На, заков,сказав він до зачудованого лікаря. Примова не вдалася.
|
|
|
1463 |
|
|
|
1464 |
- Е,сказав лікар,це для того не вдається, що ти самовільно завдав собі
|
|
|
1465 |
- рану.
|
|
|
1466 |
|
|
|
1467 |
Такої рани замовити не можна.
|
|
|
1468 |
|
|
|
1469 |
- Ну, то видно, що кепська твоя примова, і мені Гі не потрібно. Я
|
|
|
1470 |
- потребую такої примови, котра не питала би, чи рана самовільна, чи
|
|
|
1471 |
- ні, а загоїла б усяку.
|
|
|
1472 |
|
|
|
1473 |
І, як стій, Захар Беркут покинув ворожбита і пішов дальше -
|
|
|
1474 |
розпитувати ліпших лікарів. Довго блукав він по горах і долах, аж поки
|
|
|
1475 |
по році блукання не зайшов до скитських монахів. Між ними був один
|
|
|
1476 |
столітній старець, що довгі часи пробував на Афонській горі у греків і
|
|
|
1477 |
читав там багато старих грецьких книг.
|
|
|
1478 |
|
|
|
1479 |
Той монах умів чудово лічити рани і брався навчити своєї штуки
|
|
|
1480 |
кождого, хто проживе з ним рік у добрій злагоді і покажеться йому
|
|
|
1481 |
чоловіком щирого серця й чистої душі. Багато вже учеників приходило до
|
|
|
1482 |
старого, вічно задуманого і вічно сумовитого монаха, але ні одного він
|
|
|
1483 |
не вподобав, ні один не прожив з ним умовленого року і не виніс його
|
|
|
1484 |
тайників лікарських. Про цього-то лікаря прочув Захар Беркут і
|
|
|
1485 |
наважився відбути його пробу. Прийшовши до скитського монастиря,
|
|
|
1486 |
просив, щоб заведено його до старця Акинтія, і одверто розповів йому
|
|
|
1487 |
про ціль свого приходу. Сивобородий, понурий дід Акинтій прийняв його
|
|
|
1488 |
без суперечки - і Захар вибув не рік, а цілі три роки. Він вернувся зо
|
|
|
1489 |
скита новим чоловіком; його любов до громади стала ще гарячішою і
|
|
|
1490 |
сильнішою, його слова плили кришталевою, чистою хвилею, були спокійні,
|
|
|
1491 |
розумні і тверді, як сталь, а проти усякої неправди гострі, як бритва.
|
|
|
1492 |
В своїй чотирилітній мандрівці Захар
|
|
|
1493 |
|
|
|
1494 |
Беркут пізнав світ, був і в Галичі, і в Києві, бачив князів і їх діла,
|
|
|
1495 |
пізнав вояків і купців, а його простий, ясний розум складав усе бачене
|
|
|
1496 |
й чуте, зерно до зерна, в скарбницю пам'яті як матеріали для думки.
|
|
|
1497 |
Він вернувся з мандрівки не тільки лікарем, але й громадянином. Бачачи
|
|
|
1498 |
по долах, як князі та їх бояри силуються ослабити і розірвати
|
|
|
1499 |
громадські вільні порядки по селах, щоб опісля роз'єднаних
|
|
|
1500 |
|
|
|
1501 |
і розрізнених людей тим легше повернути в невольників і слуг, Захар
|
|
|
1502 |
Беркут переконався, що для його братів-селян нема іншого рятунку й
|
|
|
1503 |
іншої надії, як тільки добре уладження й розумне ведення та розвивання
|
|
|
1504 |
громадських порядків, громадської спільності та дружності. А з другого
|
|
|
1505 |
боку, від Акинтія і від інших бувалих людей він чимало наслухався про
|
|
|
1506 |
громадські порядки в північній Русі, в
|
|
|
1507 |
|
|
|
1508 |
Новгороді, Пскові, про добробут і розцвіт тамошніх людей, і все те
|
|
|
1509 |
запалювало його гарячу душу до бажання - віддати ціле своє життя на
|
|
|
1510 |
поправу й скріплення добрих громадських порядків у своїй рідній
|
|
|
1511 |
Тухольщині.
|
|
|
1512 |
|
|
|
1513 |
Сімдесят літ минуло від того часу. Мов стародавній дуб-велетень, стояв
|
|
|
1514 |
Захар
|
|
|
1515 |
|
|
|
1516 |
Беркут серед молодого покоління і міг тепер бачити плоди своєї
|
|
|
1517 |
довголітньої діяльності. І, певно, не без радості міг він глядіти на
|
|
|
1518 |
них. Мов одна душа, стояла тухольська громада дружно в праці і
|
|
|
1519 |
вживанню, в радощах і в горю. Громада була для себе і суддею, і
|
|
|
1520 |
впорядчиком у всьому. Громадське поле, громадські ліси не потребували
|
|
|
1521 |
сторожа - громада сама, вся і завсіди, бачно берегла своє добро.
|
|
|
1522 |
Бідних не було в громаді; земля достачала пожитку для всіх, а
|
|
|
1523 |
громадські шпихліри та стодоли стояли завсіди отвором для потребуючих.
|
|
|
1524 |
Князі і їх бояри зависливим оком гляділи на те життя, в якім для них
|
|
|
1525 |
не було місця, в якім їх не потребували. Раз у рік з'їздив у
|
|
|
1526 |
Тухольщину князівський збірщик податків, і громада старалась
|
|
|
1527 |
якнайборше позбутися немилого урядового гостя: через день або два він
|
|
|
1528 |
виїздив, обвантажений усяким добром - бо податки в великій мірі
|
|
|
1529 |
платили тухольці натурою. Але в Тухольщині збірщик князівських
|
|
|
1530 |
податків не був таким самовладним паном, як по інших селах. Тухольці
|
|
|
1531 |
добре уважали, що належиться збірщикові, а що князеві, і не попускали
|
|
|
1532 |
йому зробити над ними ніякого надужиття.
|
|
|
1533 |
|
|
|
1534 |
Але не тільки в самій Тухольщині видний і спасенний був вплив Захара
|
|
|
1535 |
Беркута; його знали люди на кільканадцять миль довкола, по руськім і
|
|
|
1536 |
угорськім боці. Та й то знали його не лиш як чудовного лікаря, що
|
|
|
1537 |
лічить рани і всякі болісті, але й не менше як чудовного бесідника та
|
|
|
1538 |
порадника, котрий «як заговорить, то немов бог тобі в серце вступає»,
|
|
|
1539 |
а як порадить чи то одному чоловікові, чи й цілій громаді, то хоч
|
|
|
1540 |
цілий майдан старців набери, то й ті вкупі, певно, ліпшої ради не
|
|
|
1541 |
придумають. Віддавна Захар Беркут прийшов був до того твердого
|
|
|
1542 |
переконання, що як чоловік сам-один серед громади слабий і безрадний,
|
|
|
1543 |
так і одна громада слаба, і що тільки спільне порозуміння і спільне
|
|
|
1544 |
ділання многих сусідніх громад може надати їм силу і може в кождій
|
|
|
1545 |
громаді поокремо зміцнити свобідні порядки громадські. Тож ніколи,
|
|
|
1546 |
працюючи всілякими способами для своєї
|
|
|
1547 |
|
|
|
1548 |
Тухоль-щини, Захар не забував і про сусідні громади. Він за молодших
|
|
|
1549 |
часів часто ходив по громадах, бував на їх копних зборах, старався
|
|
|
1550 |
пізнати добре їх потреби й людей, і всюди ради та намови його змагали
|
|
|
1551 |
до одного: до скріплення дружніх, товариських і братерських зв'язків
|
|
|
1552 |
між людьми в громадах і між громадами в сусідстві. А зв'язки ті були
|
|
|
1553 |
тоді ще досить живі й сильні; ще роз'їд- лива князівщина та боярщина
|
|
|
1554 |
не здужала була порозривати їх до решти,- тому й не диво, що під
|
|
|
1555 |
проводом так усіма любленого, так досвідного і громадському ділу
|
|
|
1556 |
відданого чоловіка, як Захар Беркут, ті зв'язки живо відновилися і
|
|
|
1557 |
зміцніли.
|
|
|
1558 |
|
|
|
1559 |
Особливо зв'язок з руськими громадами по угорськім боці був дуже
|
|
|
1560 |
важним ділом для Тухоль-щини, ба й для цілої Стрийської верховини,
|
|
|
1561 |
багатої вовною та кожухами, та зате досить убогої на хліб, якого мали
|
|
|
1562 |
недостатком загірні люди.
|
|
|
1563 |
|
|
|
1564 |
Отже ж то одним із головних старань Захара було - провести зі своєї
|
|
|
1565 |
Тухоль- щини просту і безпечну дорогу на угорський бік. Довгі літа він
|
|
|
1566 |
носився а тою гадкою, переходив здовж і вшир тухольські полонини,
|
|
|
1567 |
розмірковуючи, куди би найліпше, найбезпечніше і а найменшим коштом
|
|
|
1568 |
можна провести дорогу, а заразом старався звільна й ненастанно накло-
|
|
|
1569 |
нювати верховинські громади по однім і другім боці Бес-кида до того
|
|
|
1570 |
діла. При кождій нагоді, на кождій громадській раді він не залишав
|
|
|
1571 |
доказувати користь і потребу такої дороги, поки вкінці не добився
|
|
|
1572 |
сього. Більше як десять громад з ближчої й дальшої околиці прислали до
|
|
|
1573 |
Тухлі своїх виборних на громадську раду, на якій мало обговорюватись
|
|
|
1574 |
побудовання нової дороги. Се був радісний день для Захара.
|
|
|
1575 |
|
|
|
1576 |
Він не тільки прийнявся радо сам повитичувати, куди має йти дорога,
|
|
|
1577 |
але також через весь час, поки вона мала будуватися, взявся надзирати
|
|
|
1578 |
за роботою, а окрім того, виправив чотирьох своїх синів до роботи, а
|
|
|
1579 |
п'ятий його син, коваль, мав із своєю перевізною кузнею все бути на
|
|
|
1580 |
місці роботи для направи потрібних знаряддів. Кожда громада висилала
|
|
|
1581 |
по кільканадцять робітників, із запасом свого хліба й своєї страви,- і
|
|
|
1582 |
під проводом невтомного Захара дорога була збудована в однім році.
|
|
|
1583 |
Користі її відразу для всіх стали очевидні. Зв'язок з багатими ще тоді
|
|
|
1584 |
угро-руськими громадами оживив усю верховину; почалася жива і
|
|
|
1585 |
обопільна хосен - на обміна здобутків праці: туди йшли кожухи, сир
|
|
|
1586 |
овечий та й цілі отари на заріз, а відтам пшениця, жито та полотна.
|
|
|
1587 |
Але не тільки для такого обмінного торгу була вигідна тухольська
|
|
|
1588 |
дорога; вона була також проводом для всіляких вістей про життя громад
|
|
|
1589 |
по однім і по другім боці
|
|
|
1590 |
|
|
|
1591 |
Бескида, була живою ниткою, що в'язала докупи дітей одного народу,
|
|
|
1592 |
розбитих між двома державами.
|
|
|
1593 |
|
|
|
1594 |
Правда, тухольська дорога була не перша така нитка. Давнішня і колись
|
|
|
1595 |
далеко славніша була дуклянська дорога. Але галицько-руським князям
|
|
|
1596 |
вона з многих причин не злюбилася, менше, може, для того, що
|
|
|
1597 |
піддержувала живий зв'язок між громадами по сім і по тім боці Бескида
|
|
|
1598 |
та через те скріплювала в одних і в других вольні громадські порядки,
|
|
|
1599 |
як радше для того, що туди частенько мадьярські королі й дуки впадали
|
|
|
1600 |
з військами до Червоної Русі. От тому-то галицькі та перемиські князі
|
|
|
1601 |
старались коли не зовсім замкнути, то бодай укріпити ту входову браму
|
|
|
1602 |
в свої границі, а звісно, що таке «укріплення», зроблене по-державному
|
|
|
1603 |
і для державних цілей, мусило вийти на шкоду громад
|
|
|
1604 |
|
|
|
1605 |
і громадської самоуправи. Князі понасаджували здовж дуклянської дороги
|
|
|
1606 |
своїх бояр, понадаровували їм із громадських земель просторі грунти й
|
|
|
1607 |
посідища і вложили на них обов'язок - пильнувати Дуклянської брами, в
|
|
|
1608 |
разі воєнного нападу спиняти неприятеля воєнними дружинами, набраними
|
|
|
1609 |
з околичних громад, а також засіками, себто дерев'яними та кам'яними
|
|
|
1610 |
запорами, що ними в тісних місцях завалювано дорогу, чинячи її при
|
|
|
1611 |
якій-такій обороні зовсім непрохідною для ворожих вояків. Розуміється,
|
|
|
1612 |
що ті обов'язки цілим своїм тягарем спадали на селян, на громади. Вони
|
|
|
1613 |
не тільки тратили часть своїх споконвічних земель, на яких розсідалися
|
|
|
1614 |
бояри, але мусили, крім того, ставити варти, давати дружинників та
|
|
|
1615 |
слуг бобрам, робити засіки, ба, в разі воєнного часу, піддані були
|
|
|
1616 |
зовсім боярським розказам і боярському судові. Очевидна річ, боярин,
|
|
|
1617 |
обдарований такими широкими правами, стався силою в селі і, зовсім
|
|
|
1618 |
природно, дбав про побільшення й укріплення своєї сили. Щоб
|
|
|
1619 |
забагатіти, бояри закладали на шляху свої власні засіки-рогачки і
|
|
|
1620 |
побирали з них і в спокійних часах оплату від усякого проїжджого, а се
|
|
|
1621 |
мусило спинити живий рух по дуклянській дорозі, ослабити живі зв'язки
|
|
|
1622 |
між громадами. А рівночасно з ослабленням тих зв'язків мусив іти й
|
|
|
1623 |
упадок вічних, вільних порядків у самих громадах. Вдасть боярська не
|
|
|
1624 |
могла й не хотіла обік себе терпіти другої, громадської власті; між
|
|
|
1625 |
боярами а громадами мусило прийти до довгої й тяжкої боротьби, яка
|
|
|
1626 |
вкінці випала на некористь громад. Правда, в тім часі, коли йде наше
|
|
|
1627 |
оповідання, боротьба тота ще далеко не була скінчена, а декуди, в
|
|
|
1628 |
відлюдних гірських селах, ще й зовсім не почалася,- і се були, можна
|
|
|
1629 |
сказати напевно, найщасливіпгі закутки тодішньої Русі. До таких
|
|
|
1630 |
щасливих закутків належала й Тухольщина, а дорога, проведена через
|
|
|
1631 |
Бескид на Угри, на довгі часи забезпечила й' добробуток. Тухольська
|
|
|
1632 |
дорога не була ще в руках боярських, була вільна для кождого, хоч
|
|
|
1633 |
громадяни суміжних з нею селищ, як червоноруського, так і угорського
|
|
|
1634 |
боку, пильно стерегли її від усякого ворожого нападу і давали собі
|
|
|
1635 |
взаїмно знати про всяку грозячу небезпеку, яку таким способом
|
|
|
1636 |
відбивано завчасу і тихо сполученими силами всіх заінтересованих тим
|
|
|
1637 |
ділом громад. Не диво, проте, що, лежачи при тій дорозі, на середині
|
|
|
1638 |
між
|
|
|
1639 |
|
|
|
1640 |
Угорщиною і Підгір'ям, Тухольщина раз у раз підносилася не лише добрим
|
|
|
1641 |
побутом, але й свобідним громадським ладом. Своїм приміром вона
|
|
|
1642 |
освіжувала і піддержувала всю дооколичну верховину, а особливо ті
|
|
|
1643 |
села, в яких уже були княжі бояри і в яких почалась уже руйнуюча
|
|
|
1644 |
боротьба між давнім громадством а новим панством. Гаряче слово і
|
|
|
1645 |
велика повага Захара Беркута при-чинювалися немало до того, що, поки
|
|
|
1646 |
більша часть громад держалася добре в тій боротьбі, бояри не могли так
|
|
|
1647 |
швидко розширювати своєї власті, як їм сього бажалося, і мусили жити в
|
|
|
1648 |
добрій злагоді з громадами, підлягаючи в часах супокою їх копним судам
|
|
|
1649 |
і засідаючи в них поруч з іншими старцями як рівні з рівними.
|
|
|
1650 |
|
|
|
1651 |
Але такий стан був боярам дуже немилий; вони ждали воєнного часу, як
|
|
|
1652 |
не знати якого празника, бо тоді всміхалась їм надія - відразу
|
|
|
1653 |
захопити всю власть у свої руки, а при тій нагоді розбити до крихти
|
|
|
1654 |
ненависні громадські порядки, так, аби раз захоплена власть уже не
|
|
|
1655 |
потребувала виходити з їх рук. Але часу воєнного не було. Володар
|
|
|
1656 |
Червоної Русі, князь Данило Романович, хоч і який був ласкавий для
|
|
|
1657 |
бояр - не то що його батько,- але допомогти Їм багато не міг, зайнятий
|
|
|
1658 |
то стараннями про королівську корону, то спорами князів, що дерлись за
|
|
|
1659 |
великокняжий київський престол, а найменше забезпечуванням свого краю
|
|
|
1660 |
против нового, досі не чуваного ворога - монголів, що перед десятьма
|
|
|
1661 |
роками, мов страшна громова хмара, появилися були на східних границях
|
|
|
1662 |
Русі, в наддонських степах, і побили зібраних руських князів у
|
|
|
1663 |
страшній і дуже кровавій битві над рікою Калкою. Але з-над Калки
|
|
|
1664 |
нагло, немов наполошені хоробрістю русичів, вони вернули назад, і ось
|
|
|
1665 |
уже десятий рік минав, а про них не було нічого чути. Тільки глуха
|
|
|
1666 |
тривога ходила по народі, мов гаряча вітрова хвиля ходить по
|
|
|
1667 |
дозріваючім житі і ніхто не знав, чи хвиля уляжеться, чи, може, нажене
|
|
|
1668 |
з собою грізну градову тучу. А найменше знали се й надіялись сього
|
|
|
1669 |
князі та бояри. Вони спокійно по погромі над Калкою прийнялися за свою
|
|
|
1670 |
давню роботу - спори за насліддя престолів і підкопування свобідних та
|
|
|
1671 |
самоуправних громадських порядків. Нерозумні! Вони підривали дуба,
|
|
|
1672 |
котрий годував їх своїми жолудьми! Коли б були свою вдасть і свою силу
|
|
|
1673 |
повернули на скріплювання а не на підкопування тих порядків по
|
|
|
1674 |
громадах і живих зв язків між громадами, то наша Русь, певно, не була
|
|
|
1675 |
б упала під стрілами та топорами монголів, але була б остоялася проти
|
|
|
1676 |
них, як глибоко вкорінений дуб-велетень остоюється проти осінньої
|
|
|
1677 |
бурі!
|
|
|
1678 |
|
|
|
1679 |
Щаслива була Тухольщина, бо досі якось обминали її неситі очі князів і
|
|
|
1680 |
бояр.
|
|
|
1681 |
|
|
|
1682 |
Чи то для того, що лежала так віддалік від світу, між горами та
|
|
|
1683 |
скалами, чи, може, для того, що надто великого багатства в ній не
|
|
|
1684 |
було. Досить того, що бояри якось не мали охоти затісуватися в той
|
|
|
1685 |
закуток. Але і се щастя не було вічне. Нараз одної гарної днини заїхав
|
|
|
1686 |
у тухольські гори боярин Тугар Вовк і, не кажучи нікому ані слова,
|
|
|
1687 |
почав на горбі над Опором, віддалік від Тухлі, але на тухольськім
|
|
|
1688 |
грунті, будувати собі дім. Тухольці з зачудування зразу мовчали не
|
|
|
1689 |
спиняли нового гостя, далі почали допитуватися його, хто він, відки і
|
|
|
1690 |
за чим приходить сюди?
|
|
|
1691 |
|
|
|
1692 |
- Я боярин князя Данила,гордо відповідав їм Тугар Вовк.За мої заслуги
|
|
|
1693 |
- князь надгородив мене землями й лісами в Тухольщині.
|
|
|
1694 |
|
|
|
1695 |
- Але ж се землі й ліси громадські! відповідали йому тухольці.
|
|
|
1696 |
|
|
|
1697 |
- Се мене нічого не обходить,відказував боярин,ідіть і в князя
|
|
|
1698 |
- допоминайтеся.
|
|
|
1699 |
|
|
|
1700 |
Я маю його грамоту - і більше нічого знати не хочу!
|
|
|
1701 |
|
|
|
1702 |
Тухольці кивали головами на такі боярські слова і не казали нічого. А
|
|
|
1703 |
боярин тим часом починав собі все згорда все похвалявся княжою ласкою
|
|
|
1704 |
та княжою волею, хоч зрештою, наразі й не стісняв ні в чім тухольців і
|
|
|
1705 |
не мішався в їх громадські діла. Тухольці, а особливо молодші, зразу,
|
|
|
1706 |
чи то з цікавості, чи з звичайної гостинності, частенько сходилися з
|
|
|
1707 |
боярином і робили йому деякі прислуги,- аж нараз, мов сокирою втяв,
|
|
|
1708 |
перестали ходити і, очевидно, зовсім уникали його. Се зразу здивувало,
|
|
|
1709 |
а далі й розсердило боярина, і він почав тепер чинити тухольцям усякі
|
|
|
1710 |
пакості. Дім його стояв якраз над тухольською дорогою,
|
|
|
1711 |
|
|
|
1712 |
і він, ідучи за приміром інших бояр, поставив на дорозі величезну
|
|
|
1713 |
рогачку і ждав від проїжджих для себе мита. Та тухольці були тугий
|
|
|
1714 |
народ. Вони почули відразу, що тут починається рішуча боротьба, і
|
|
|
1715 |
постановили за радою Захара
|
|
|
1716 |
|
|
|
1717 |
Беркута стояти твердо і невідступне при своїх правах до крайньої
|
|
|
1718 |
крайності.
|
|
|
1719 |
|
|
|
1720 |
Зараз тиждень по виставленню рогачки вислала тухоль-ська рада
|
|
|
1721 |
громадська своїх відпоручників до Тугара Вовка. Відпоручники завдали
|
|
|
1722 |
йому коротке і рішуче питання:
|
|
|
1723 |
|
|
|
1724 |
- Що робиш, боярине? За що спираєш дорогу?
|
|
|
1725 |
|
|
|
1726 |
- Так мені хочеться! відповів гордо боярин.Коли вам кривда, то йдіть
|
|
|
1727 |
- жалуйтесь на мене до князя.
|
|
|
1728 |
|
|
|
1729 |
- Але ж се дорога не княжа, а громадська.
|
|
|
1730 |
|
|
|
1731 |
- Се мене нічого не обходить!
|
|
|
1732 |
|
|
|
1733 |
З тим відпоручники й віддалилися, але зараз по їх відході прийшла з
|
|
|
1734 |
Тухлі ціла ватага сільської молодежі з сокирами і тихесенько порубала
|
|
|
1735 |
рогачку на дрібні кусні, наклала з неї огонь і спалила її недалеко від
|
|
|
1736 |
боярського двора. Боярин лютився на своїм дворі, кляв поганих смердів,
|
|
|
1737 |
але супротивлятися їм не мав смілості і наразі не робив уже другої
|
|
|
1738 |
рогачки. Перший напад на громадські права був відбитий, але тухольці
|
|
|
1739 |
не радувалися завчасно,- вони добре знали, що се тільки перший напад і
|
|
|
1740 |
що за ним треба надіятись інших. І справді, так воно сталося. Одного
|
|
|
1741 |
дня прибігли до Тухлі вівчарі, голосячи сумну вість, що боярські слуги
|
|
|
1742 |
зганяють їх із найкращої громадської полоняни. Не вспіли вівчарі до
|
|
|
1743 |
ладу розказати свого, коли втім прибігли громадські лісничі, кажучи,
|
|
|
1744 |
що боярин відмірює і запальковує для себе величезний кусень найкращого
|
|
|
1745 |
громадського лісу. Знов громадська рада вислала відпоручників до
|
|
|
1746 |
Тугара
|
|
|
1747 |
|
|
|
1748 |
Вовка.
|
|
|
1749 |
|
|
|
1750 |
- За що, боярине, кривдиш громаду?
|
|
|
1751 |
|
|
|
1752 |
- Я беру тільки те, що мені мій князь дарував.
|
|
|
1753 |
|
|
|
1754 |
- Але ж се не княжі, а громадські землі! Князь не міг дарувати того,
|
|
|
1755 |
- що до нього не належить.
|
|
|
1756 |
|
|
|
1757 |
- Ну, то йдіть на князя жалуйтеся! відказав їм боярин і відвернувся
|
|
|
1758 |
- від них.
|
|
|
1759 |
|
|
|
1760 |
Від тої пори почалася правдива війна між боярином і тухольцями. То раз
|
|
|
1761 |
тухольці зженуть боярські стада зі своїх полонин, то боярські слуги
|
|
|
1762 |
зженуть тухольські отари. Лісу, загарбаного боярином, стерегли і
|
|
|
1763 |
громадські, і боярські лісничі, між котрими не раз приходило до сварки
|
|
|
1764 |
і бійки. Се лютило боярина чимраз дужче, і він вкінці казав убивати
|
|
|
1765 |
тухольську худобу, придибану на загарбаних полонинах, а одного
|
|
|
1766 |
громадського лісничого, придибаного в заграбленім лісі, велів
|
|
|
1767 |
прив'язати до дереза і сікти терновими різками мало що не на смерть.
|
|
|
1768 |
Сьо-'-о було вже замного тухольській громаді. Многі голоси обізвалися
|
|
|
1769 |
за тим, аби по давньому звичаю до боярина при-ложити закон про
|
|
|
1770 |
непокірного і шкідного громадянина, розбійника та злодія і вигнати
|
|
|
1771 |
його з обсягу громадських земель, а дім його зруйнувати дотла. Велика
|
|
|
1772 |
часть громадян пристала на се, і певно, що круто прийшлось би було
|
|
|
1773 |
тоді бояринові, коли б
|
|
|
1774 |
|
|
|
1775 |
Захар Беркут не був висловив тої думки, що не належиться засуджувати
|
|
|
1776 |
нікого, не вислухавши вперед його оправдання, і що справедливість
|
|
|
1777 |
домагається закликати боярина поперед усього на громадський копний
|
|
|
1778 |
суд, дати йому можність витолкуватися і аж потім поступати з ним так,
|
|
|
1779 |
як осудить громада при повнім спокою й розвазі. Тої розумної ради
|
|
|
1780 |
послухала тухольська громада.
|
|
|
1781 |
|
|
|
1782 |
Певно, ніхто в нинішнім зборі не розумів так добре важності сеї хвилі,
|
|
|
1783 |
як Захар
|
|
|
1784 |
|
|
|
1785 |
Беркут. Він бачив, що тут ціле діло його життя важиться на вістрю
|
|
|
1786 |
громадського засуду. Та й коби-то в тім засуді ходило лиш о просту
|
|
|
1787 |
справедливість, то Захар був би спокійний і покладався б уповні на
|
|
|
1788 |
громадський розум. Але тут приходилося розважати - перший раз на
|
|
|
1789 |
тухольськім копнім суді - також інші, посторонні, а безмірно важні
|
|
|
1790 |
обставини, що запутували справу майже до безвихідності. Захар розу^
|
|
|
1791 |
мів добре, що засуд, чи прихильний, чи неприхильний для боярина,
|
|
|
1792 |
грозить громаді великою небезпекою. Прихильний засуд значить признання
|
|
|
1793 |
не так права, як сили по стороні боярина, раз назавсіди упокорить
|
|
|
1794 |
перед ним громаду, віддасть йому в руки на тільки загарбані ліси й
|
|
|
1795 |
полонини, але й цілу громаду, буде першим і найтяжчим виломом у
|
|
|
1796 |
вільнім громадськім устрою, над якого відновленням і скріпленням він
|
|
|
1797 |
ненастанно трудився протягом сімдесятьох літ. А неприхильний засуд, що
|
|
|
1798 |
вирече прогнання боярина з громади, грозить також немалою небезпекою.
|
|
|
1799 |
Ану ж боярин зуміє підмовити князя, розбудити його гнів, переконати
|
|
|
1800 |
його, що тухольці - бунтівники? Се може стягнути велику бурю або й
|
|
|
1801 |
цілковиту руїну на
|
|
|
1802 |
|
|
|
1803 |
Гухольщину, як подібні засуди кілька разів уже стягали руїну на інші
|
|
|
1804 |
громади, що їх князі узнавали за бунтівничі і віддавали боярам та їх
|
|
|
1805 |
дружинам на розграблення та на знищення. Оба ті важкі виходи нинішньої
|
|
|
1806 |
ради наповняли серце старого Захара великим сумом, і він щиро молився
|
|
|
1807 |
духом перед почином ради до великого Дажбога-Сонця, щоб той просвітив
|
|
|
1808 |
розум його і його громади
|
|
|
1809 |
|
|
|
1810 |
і дав їм знайти праву стежку серед усіх тих трудностей.
|
|
|
1811 |
|
|
|
1812 |
- Чесна громадо! так зачав він свою бесіду.Не буду від вас скривати,
|
|
|
1813 |
- та й, впрочім, ви й самі то добре знаєте, які важкі й великі діла
|
|
|
1814 |
- чекають сьогодні нашого громадського розсуду. Коли поглядаю на те,
|
|
|
1815 |
- що довкола нас робиться і що нам грозить, то так і здається мені, що
|
|
|
1816 |
- наше дотеперішнє спокійне громадське життя пропало безповоротно, що
|
|
|
1817 |
- тепер наступає для нас усіх пора показати на ділі, в боротьбі, чи
|
|
|
1818 |
- наші громадські порядки справді міцні й добрі, чи можуть видержати
|
|
|
1819 |
- надходячу важку бурю. Яка се буря надходить на нас, і то не з одного
|
|
|
1820 |
- боку, се ви знаєте і почуєте ще ширше на нинішній раді, тож про се я
|
|
|
1821 |
- тепер не потребую говорити. Я хотів би тільки показати вам і вбити
|
|
|
1822 |
- незнищимо в вашу тямку те становище, на якім би нам, по моїй думці,
|
|
|
1823 |
- треба стояти, твердо стояти до крайньої крайності. А втім, і тут ні
|
|
|
1824 |
- я, ні ніхто інший не має власті над вами: схочете, то послухаєте, а
|
|
|
1825 |
- не схочете воля ваша! Тільки ж кажу вам, що сьогодні ми стоїмо на
|
|
|
1826 |
- розстайній дорозі, сьогодні нам прийдеться вибрати: сюди чи туди.
|
|
|
1827 |
- Тож годиться нам, людям старим і досвідним, добре вияснити собі той
|
|
|
1828 |
- вибір і ті дороги, на які він може повести нас, і те місце, на
|
|
|
1829 |
- котрім ми стоїмо тепер!
|
|
|
1830 |
|
|
|
1831 |
- Погляньте, чесна громадо, на те наше копне знамено, котре від
|
|
|
1832 |
- п'ятдесятьох літ чує наші слова і бачить наші діла. Чи знаєте ви, що
|
|
|
1833 |
- виражають його знаки? Святі
|
|
|
1834 |
|
|
|
1835 |
і поважні старці, батьки наші, зробили його і передали мені його
|
|
|
1836 |
значення.
|
|
|
1837 |
|
|
|
1838 |
«Захаре,- сказали вони,- колись, у хвилі найгрізнішої небезпеки, коли
|
|
|
1839 |
«життя наверне супротивну хвилю на громаду і загрозить її порядок,-
|
|
|
1840 |
«тоді ти відкриєш громаді, що значить се знамено, а заразом відкриєш,
|
|
|
1841 |
«що на нім спочиває наше й нашого духа-опікуна благословенство, що
|
|
|
1842 |
«відступлення від тої дороги, яку вказує те знамено, буде найбільшим
|
|
|
1843 |
«нещастям для громади, буде початком її цілковитого упадку!»
|
|
|
1844 |
|
|
|
1845 |
Захар утих на хвилю. Його бесіда зробила велике враження на всіх
|
|
|
1846 |
громадян.
|
|
|
1847 |
|
|
|
1848 |
Усіх очі звернені були на знамено, що на високій жердці, встромленій у
|
|
|
1849 |
камінь, стояло перед громадою, блискотіло срібною оковою на своїх
|
|
|
1850 |
кільцях і повівало кармазиновою хоруговкою, немов переливалось живою
|
|
|
1851 |
кров'ю.
|
|
|
1852 |
|
|
|
1853 |
- Я досі не говорив вам про се нічого,говорив Захар дальше,бо часи
|
|
|
1854 |
- були спокійні. Але сьогодні пора се зробити. Глядіть на нього, на се
|
|
|
1855 |
- знамено наше! З одного здорового пня вироблений весь той суцільний
|
|
|
1856 |
- ланцюг, сильний і немов замкнутий у собі, а прецінь свобідний в
|
|
|
1857 |
- кождім поєдинчім колісці, готовий прийняти всякі зв'язки. Сей ланцюг
|
|
|
1858 |
- то наш руський рід, такий, який вийшов з рук добрих, творчих духів.
|
|
|
1859 |
- Кожде колісце в тім ланцюзі то одна громада, нерозривно, з самої
|
|
|
1860 |
- природи зв'язана з усіма іншими, а, проте, свобідна сама в собі,
|
|
|
1861 |
- немов замкнена сама в собі, живе своїм власним життям і вдоволяє
|
|
|
1862 |
- свої потреби. Тільки така суцільність і свобода кождої поодинокої
|
|
|
1863 |
- громади робить усю цілість суцільною й свобідною. Нехай тільки одно
|
|
|
1864 |
- колісце трісне, розпадеться само в собі, то й цілий ланцюг
|
|
|
1865 |
- розпадеться, одноцілий його зв'язок розірветься. От так і упадок
|
|
|
1866 |
- вольних громадських порядків у одній громаді стає раною, котра
|
|
|
1867 |
- приносить недугу, а то й заразу для цілого тіла нашої святої Русі.
|
|
|
1868 |
|
|
|
1869 |
Горе громаді, котра добровільно станеться тою раною, котра не ужиє
|
|
|
1870 |
всіх сил і способів, щоб удержати себе прії здоров'ю! Ліпше би було
|
|
|
1871 |
такій громаді щезнути з лиця землі, запастися в безодню!
|
|
|
1872 |
|
|
|
1873 |
Остатні слова Захара, сказані грізним, піднесеним голосом, приглушили
|
|
|
1874 |
в ушах слухаючої громади шум водо-паду, що недалеко гримав собою о
|
|
|
1875 |
камінь і, мов живий стовп кришталю, граючи проти сонця всіми барвами
|
|
|
1876 |
веселки, видавався блискучою пасмугою понад головами громади. Захар
|
|
|
1877 |
говорив дальше:
|
|
|
1878 |
|
|
|
1879 |
- Гляньте ще раз на те знамено! Кожде колісце його ланцюга сковане
|
|
|
1880 |
- блискучими срібними оковами в гарні узори. Окови ті не обтяжають
|
|
|
1881 |
- колісця, а додають йому оздоби й тривкості. Так само кожда громада
|
|
|
1882 |
- має свої дорогоцінні установи і порядки, породжені потребами,
|
|
|
1883 |
- упорядковані розумом мудрих батьків наших. Порядки ті святі, але не
|
|
|
1884 |
- для того, що давні, що батьками нашими уладже-ні, тільки для того,
|
|
|
1885 |
- що свобідні, що не в'яжуть нікого доброго в добрім діланню, а
|
|
|
1886 |
- в'яжуть лиш злого, що хотів би шкодити громаді. Порядки ті не
|
|
|
1887 |
- в'яжуть і громаду, а тільки додають їй сили і власті для охорони
|
|
|
1888 |
- всього, що добре і хосенне, а для знищення всього, що зле і шкідне.
|
|
|
1889 |
- Коли б не ті срібні окови, дерев'яні обручки легко могли би
|
|
|
1890 |
- потріскати і вся одноцілість ланцюга пропала би. Так само, якби не
|
|
|
1891 |
- наші святі громадські установи, то й уся громада пропала би.
|
|
|
1892 |
- Уважайте ж, чесна громадо! Злодійські руки простягаються, щоб
|
|
|
1893 |
- обдерти ті срібні окови з нашого колісця, щоб ослабити і ногами
|
|
|
1894 |
- потоптати наш громадський лад, при якім нам так добре жилосяі
|
|
|
1895 |
|
|
|
1896 |
- Ні, ми не попустимо їм того! крикнула разом од-нодушно
|
|
|
1897 |
- громада.Станемо в обороні своєї свободи, хоч би прийшлося нам і
|
|
|
1898 |
- остатню краплю крові пролити!
|
|
|
1899 |
|
|
|
1900 |
- Добре, діти! сказав зворушений Захар Беркут.Так воно й треба! Вірте
|
|
|
1901 |
- мені, се дух нашого великого Сторожа прорік із вас! Ви його силою
|
|
|
1902 |
- вгадали значення тої хоругви, що повіває на нашім знамені. Чому вона
|
|
|
1903 |
- червона? Бо значить кров!
|
|
|
1904 |
|
|
|
1905 |
До остатньої краплі крові повинна боронити громада своєї свободи,
|
|
|
1906 |
свого святого ладу! І вірте мені, недалеко та хвиля, котра справді
|
|
|
1907 |
запотребує від нас крові! Будьмо готові й її пролити в своїй обороні!
|
|
|
1908 |
|
|
|
1909 |
В тій хвилі очі всіх громадян, немов на даний знак, звернулися в
|
|
|
1910 |
сторону села.
|
|
|
1911 |
|
|
|
1912 |
Там, на шляху, що вів від села попри водопад у гори, показалася
|
|
|
1913 |
невеличка громада пишно построєних, оруж-них людей. Се йшов у всій
|
|
|
1914 |
своїй пишноті на тухольську раду боярин Тугар Вовк зі своєю дружиною.
|
|
|
1915 |
Незважаючи на гарячу весняну днину, боярин був у повній рицарській
|
|
|
1916 |
зброї: в панцирі з залізної блискучої бляхи, в "аких же набедрениках і
|
|
|
1917 |
наголінниках і в блискучім спижевім шоломі з розвіяною поверх нього
|
|
|
1918 |
китото з когутячих косиць. При боці у нього теліпався в піхві тяжкий
|
|
|
1919 |
бойовий меч, через плечі перевішений був лук і сагайдак зі стрілами, а
|
|
|
1920 |
за поясом стримів топір, блискучий широким сталевим вістрям і бронзою
|
|
|
1921 |
набиваним обухом. Поверх усеї тої страшної зброї, на знак супокійного
|
|
|
1922 |
свого наміру, боярин накинув вовчу шкуру, з пащею, переробленою в
|
|
|
1923 |
защіпку на груді, і з лабами, що гострими кігтями обхапували його
|
|
|
1924 |
пояс.
|
|
|
1925 |
|
|
|
1926 |
Довкола боярина йшло десять вояків, лучників і топірників, повбираних
|
|
|
1927 |
у такі ж вовчі шкури, але без панцирів. Мимоволі стрепенулася
|
|
|
1928 |
тухольська громада, побачивши наближення тої вовчої дружини; всі
|
|
|
1929 |
зрозуміли, що се, власне, й є той ворог, який напосівся на їх свободу
|
|
|
1930 |
й незалежність. Але поки що вони ще не надійшли, а Захар кінчив свою
|
|
|
1931 |
бесіду.
|
|
|
1932 |
|
|
|
1933 |
- Ось надходить боярин, котрий хвалиться, що з милості для нього князь
|
|
|
1934 |
- подарував йому наші землі, нашу свободу, нас самих. Бачте, як гордо
|
|
|
1935 |
- виступає він у тім почуттю княжої милості, в тім почуттю, що він
|
|
|
1936 |
- княжий слуга, що він раб! Нам не потрібно милості від боярина і ні
|
|
|
1937 |
- за що ставати нам рабами се причина, для чого він ненавидить нас і
|
|
|
1938 |
- прозиває нас смердами. Але ми знаємо, що гордість ного пуста і що
|
|
|
1939 |
- правдиво свобід-ному чоловікові личить не гордість, а супокійна
|
|
|
1940 |
- повага та розум. Заховайте ж проти нього ту повагу і той розум, щоб
|
|
|
1941 |
- не ми упокорили його, а сам він у глибині свого сумління почув себе
|
|
|
1942 |
- упокореним! Я скінчив.
|
|
|
1943 |
|
|
|
1944 |
Тихий шепіт вдоволення і радісної рішучості пройшов по громаді. Захар
|
|
|
1945 |
сів на своє місце. Хвилю стояла мовчанка на майдані, поки Тугар Вовк
|
|
|
1946 |
не наблизився до ради.
|
|
|
1947 |
|
|
|
1948 |
- Здорові були, громадо! сказав він, дотикаючи рукою свого шолома, але
|
|
|
1949 |
- не знімаючи його з голови.
|
|
|
1950 |
|
|
|
1951 |
- Здоров будь і ти, боярине! відповіла громада. Тугар Вовк гордим,
|
|
|
1952 |
- безпечним поступом вийшов перед громаду і, ледве окинувши її оком,
|
|
|
1953 |
- проговорив:
|
|
|
1954 |
|
|
|
1955 |
- Ви кликали мене перед себе і ось я. Чого хочете від мене?
|
|
|
1956 |
|
|
|
1957 |
Слова ті сказані були різким, гордим голосом, котрим боярин, очевидно,
|
|
|
1958 |
хотів показати громаді свою вищість. При тім він не дивився на
|
|
|
1959 |
громаду, але обертав у руках свій топір і немов любувався блиском його
|
|
|
1960 |
вістря та обуха, показуючи явно, що глибоко погорджує цілою тою радою.
|
|
|
1961 |
|
|
|
1962 |
- Ми закликали тебе, боярине, перед суд громадський, щоб, заким
|
|
|
1963 |
- осудимо твої поступки, вислухати твого слова. Яким правом і в якій
|
|
|
1964 |
- цілі ти робиш кривду громаді?
|
|
|
1965 |
|
|
|
1966 |
- На суд громадський? повторив, немов зачудува-ний, Тугар Вовк,
|
|
|
1967 |
- обертаючись лицем до Захара.Я княжий слуга і боярин. Ніхто не має
|
|
|
1968 |
- права судити мене, окрім князя і рівних мені бояр.
|
|
|
1969 |
|
|
|
1970 |
- Про се, боярине, чий ти слуга, ми не будемо з тобою сперечатися,се
|
|
|
1971 |
- нас нічого не обходить. А про твоє право поговоримо пізніше. Тепер
|
|
|
1972 |
- тільки будь ласкав сказати нам: відкіля прийшов ти в наше село?
|
|
|
1973 |
|
|
|
1974 |
- Зі столичного княжого міста Галича.
|
|
|
1975 |
|
|
|
1976 |
- А хто велів тобі йти сюди?
|
|
|
1977 |
|
|
|
1978 |
- Мій і ваш пан князь Данило Романович.
|
|
|
1979 |
|
|
|
1980 |
- Говори про себе, а не про нас, боярине! Ми вольні люди і не знаємо
|
|
|
1981 |
- ніякого пана. А чого ж велів тобі твій пан іти в наше село?
|
|
|
1982 |
|
|
|
1983 |
Лице боярина облилося червоною пасмугою злості при тих словах Захара.
|
|
|
1984 |
|
|
|
1985 |
Хвилю він вагувався, чи відповідати дальше на його допитування, далі
|
|
|
1986 |
погамував свій невчасний порив.
|
|
|
1987 |
|
|
|
1988 |
- Він велів мені бути сторожем його земель і його підданих, воєводою і
|
|
|
1989 |
- начальником Тухольщини і дав мені і моїм потемкам у вічне посідання
|
|
|
1990 |
- тухольські землі в нагороду за мою вірну службу. Ось його грамота,
|
|
|
1991 |
- його печать
|
|
|
1992 |
|
|
|
1993 |
і підпис!
|
|
|
1994 |
|
|
|
1995 |
При тих словах боярин гордим рухом руки вийняв із-за широкого
|
|
|
1996 |
ремінного пояса княжу грамоту і підняв її вгору, показуючи громаді.
|
|
|
1997 |
|
|
|
1998 |
- Сховай свою грамоту, боярине,сказав спокійно Захар,ми не вміємо її
|
|
|
1999 |
- читати, а печать того князя для нас не закон. Радше сам ти скажи
|
|
|
2000 |
- нам, хто се такий той твій князь?
|
|
|
2001 |
|
|
|
2002 |
- Як то? крикнув здивований боярин,Ви не знаєте князя Данила?
|
|
|
2003 |
|
|
|
2004 |
- Ні, не знаємо ніякого князя.
|
|
|
2005 |
|
|
|
2006 |
- Володаря всіх земель, усіх осель і міст від Сану аж до Дніпра, від
|
|
|
2007 |
- Карпат аж до устя Бугу?
|
|
|
2008 |
|
|
|
2009 |
- Ми не видали його ніколи, і у нас він не володар. Адже пастух,
|
|
|
2010 |
- володар отари, стереже її від вовка, гонить її в спеку полудня до
|
|
|
2011 |
- холодного потоку, а в холод ночі до теплої, безпечної кошари. А
|
|
|
2012 |
- князь чи робить се зі своїми підвладними?
|
|
|
2013 |
|
|
|
2014 |
- Князь робить з ними ще більше,відповів боярин.Він дає їм мудрі права
|
|
|
2015 |
- і мудрих суддів, посилає їм своїх вірних слуг, аби боронили їх від
|
|
|
2016 |
- ворога.
|
|
|
2017 |
|
|
|
2018 |
- Не по правді сказав ти се, боярине,замітив строго Захар.Бач, сонце
|
|
|
2019 |
- на небі закрило своє ясне лице, щоб не слухати твоїх кривих слів!
|
|
|
2020 |
- Мудрі права наші походять не від твого князя, а від дідів і батьків
|
|
|
2021 |
- наших. Мудрих суддів княжих ми не видали досі і жили тихо, в згоді й
|
|
|
2022 |
- ладі, судячись самі громадським розумом. Батьки наші здавна вчили
|
|
|
2023 |
- нас: один чоловік дурень, а громадський суд справедливий суд. Без
|
|
|
2024 |
- княжих воєвод жили наші батьки, жили й ми досі, і, як бачиш, хати
|
|
|
2025 |
- наші не попустошені, і діти наші не забрані до ворожої неволі.
|
|
|
2026 |
|
|
|
2027 |
- Так було досі, але відтепер не так буде.
|
|
|
2028 |
|
|
|
2029 |
- Як буде відтепер, сього ми не знаємо, і ти, боярине, не знаєш. Одно
|
|
|
2030 |
- ще тільки скажи нам: твій князь чи справедливий чоловік?
|
|
|
2031 |
|
|
|
2032 |
- Весь світ знає і подивляє його справедливість.
|
|
|
2033 |
|
|
|
2034 |
- То він, певно, і тебе вислав, щоб ти в наших горах насаджував
|
|
|
2035 |
- справедливість?
|
|
|
2036 |
|
|
|
2037 |
Боярин змішався сим простим питанням, але по хвилевім вагованню
|
|
|
2038 |
сказав:
|
|
|
2039 |
|
|
|
2040 |
- Так.
|
|
|
2041 |
|
|
|
2042 |
- А як думаєш, боярине, чи справедливий може несправедливо кривдити
|
|
|
2043 |
- своїх підвладних? Боярин мовчав.
|
|
|
2044 |
|
|
|
2045 |
- Чи може він несправедливими поступками насадити в їх серця
|
|
|
2046 |
- справедливість
|
|
|
2047 |
|
|
|
2048 |
і, кривдячи їх, з'єднати для себе їх любов і повагу?
|
|
|
2049 |
|
|
|
2050 |
Боярин мовчав, граючись вістрям свойого топора.
|
|
|
2051 |
|
|
|
2052 |
- Гляди ж, боярине,закінчив Захар.Уста твої мовчать, але сумління твоє
|
|
|
2053 |
- каже, що се не може бути. А прецінь же твій справедливий князь
|
|
|
2054 |
- зробив се з нами, з нами, котрих він не бачив і не знає, котрих
|
|
|
2055 |
- добром і щастям він не турбується, котрі йому не вчинили нічого
|
|
|
2056 |
- злого, але, навпаки, щороку складають йому багату данину. Як він міг
|
|
|
2057 |
- се зробити, боярине?
|
|
|
2058 |
|
|
|
2059 |
Тугар Вовк блиснув гнівно очима на Захара і сказав:
|
|
|
2060 |
|
|
|
2061 |
- Плетеш дурниці, старий. Князь нікого не може скривдити!
|
|
|
2062 |
|
|
|
2063 |
- А прецінь нас скривдив, отою самою грамотою, котрою ти так хвалишся!
|
|
|
2064 |
- Бо зважай лишень: чи не скривдив би я тебе, якби без твоєї волі зняв
|
|
|
2065 |
- із тебе отой блискучий панцир і дав його мойому синові? А таке саме
|
|
|
2066 |
- діло зробив твій князь
|
|
|
2067 |
|
|
|
2068 |
із нами. Що для тебе панцир, то для нас земля й ліс. Від віків ми
|
|
|
2069 |
вживали їх і берегли, як ока в голові,- а тут нараз приходиш ти в
|
|
|
2070 |
імені свого князя і кажеш:
|
|
|
2071 |
|
|
|
2072 |
«Се моє! Мій князь дав мені се в надгороду за мої великі заслуги!» І
|
|
|
2073 |
«проганяєш наших пастухів, убиваєш нашого лісничого на нашій власній
|
|
|
2074 |
«землі! Скажи ж, чи можемо ми уважати твого князя справедливим
|
|
|
2075 |
«чоловіком?
|
|
|
2076 |
|
|
|
2077 |
- Ти помилився, старче! сказав Тугар Вовк.Усі ми власність князя, зі
|
|
|
2078 |
- всім, що маємо, з худобою й землею. Князь один вільний, а ми його
|
|
|
2079 |
- невільники. Його ласка то наша воля. Він може зробити з нами, що
|
|
|
2080 |
- хоче.
|
|
|
2081 |
|
|
|
2082 |
Мов удар обуха в тім'я, так оглушили ті слова Захара Беркута. Він
|
|
|
2083 |
похилив свою сиву голову додолу і довгу хвилю мовчав, не знаючи, що й
|
|
|
2084 |
казати. Мертвецьки понуро мовчала й уся громада. Вкінці Захар устав.
|
|
|
2085 |
Лице його ясніло. Він підніс руку догори, до сонця.
|
|
|
2086 |
|
|
|
2087 |
- Сонце преясне! сказав він.Ти благотворне, вольне світило, не слухай
|
|
|
2088 |
- тих огидних слів, які осмілився сей чоловік сказати перед твоїм
|
|
|
2089 |
- лицем! Не слухай їх, забудь, що вони сказані були на нашій, досі й
|
|
|
2090 |
- помислом таким не оскверненій землі! І не карай нас за них! Бо
|
|
|
2091 |
- безкарно ти не пропустиш їх, то знаю. І коли там
|
|
|
2092 |
|
|
|
2093 |
- у тім Галичі, довкола князя наплодилось багато таких людей то ти
|
|
|
2094 |
- зітри їх із лиця землі, але за кару не погуби разом із ними всього
|
|
|
2095 |
- нашого народу!
|
|
|
2096 |
|
|
|
2097 |
І по сім Захар услокоївся, сів і знов звернувся до боярина.
|
|
|
2098 |
|
|
|
2099 |
- Ми чули, боярине, твоє переконання,сказав він,не повторяй його
|
|
|
2100 |
- другий раз перед нами, нехай воно при тобі лишається. Послухай же
|
|
|
2101 |
- тепер, яка наша думка про твого князя. Послухай і не прогнівайся!
|
|
|
2102 |
- Сам иачиш і знаєш, що вітця й опікуна ми в нім бачити не можемо.
|
|
|
2103 |
- Отець знає свою дитину, її потреби й бажання, а він не знає нас і не
|
|
|
2104 |
- хоче знати. Опікун береже свого підручного від ворога і від усякої
|
|
|
2105 |
- шкоди,князь не береже нас ні від сльоти, ні від тучі, ні від граду,
|
|
|
2106 |
- ні від медведя,а се наші найгірші вороги. Він, щоправда, голосить,
|
|
|
2107 |
- що береже нас від нападів угорських вояків. Але як береже нас?
|
|
|
2108 |
- Насилаючи на нас
|
|
|
2109 |
|
|
|
2110 |
іще гірших ворогів, ніж угри,-своїх неситих бояр з їх дружинами. Угрії
|
|
|
2111 |
нападуть, заберуть, що можна, і підуть; боярин як нападе, то вже й
|
|
|
2112 |
осяде, і не вдоволиться ніякими добича-ми, а рад би нас усіх навіки
|
|
|
2113 |
поробити рабами. Не віт-цем і опікуном ми вважаємо твого князя, але
|
|
|
2114 |
карою божою, зісланою на нас за гріхи наші, від якої мусимо від-
|
|
|
2115 |
купуватися щорічними данинами. Чим менше ми про нього знаємо, а він
|
|
|
2116 |
про нас, тим ліпше для нас. І коби вся наша Русь могла позбутися
|
|
|
2117 |
сьогодні його з усіма його ватагами, то, певно, була би ще щаслива і
|
|
|
2118 |
велика!
|
|
|
2119 |
|
|
|
2120 |
З дивним чуттям у серці слухав Тугар Вовк тих гарячих слів старого
|
|
|
2121 |
бесідника.
|
|
|
2122 |
|
|
|
2123 |
Хоч вихований при княжім дворі і зіпсований гниллю та підлотою, він
|
|
|
2124 |
усе-таки був рицар, вояк, чоловік і мусив відчути серцем хоч крихту
|
|
|
2125 |
того чуття, яке так сильно порушувало серце Захара Беркута. А при тім
|
|
|
2126 |
же він далеко не по щирій совісті виповідав уперед свої слова про
|
|
|
2127 |
необмежену власть князя; його душа й сама не раз бунтувалася проти тої
|
|
|
2128 |
власті, а тут він тільки хотів заслонити показом на княжу власть свої
|
|
|
2129 |
власні забаги такої ж власті. Не диво, що слова
|
|
|
2130 |
|
|
|
2131 |
Захара Беркута запали йому глибше в душу, ніж він сам того бажав. Він
|
|
|
2132 |
перший раз зі щирим подивом глянув на нього, але заразом і жаль йому
|
|
|
2133 |
зробилося того велетня, якого упадок, по його думці, був близький і
|
|
|
2134 |
неминучий.
|
|
|
2135 |
|
|
|
2136 |
- Старче, старче,сказав він,жаль мені твого сивого волосся і твого
|
|
|
2137 |
- молодечого серця. Довгий час прожив ти на світі, здається навіть, що
|
|
|
2138 |
- занадто довгий!
|
|
|
2139 |
|
|
|
2140 |
Живучи серцем у давнині і в гарячих думах молодості, перестав ти
|
|
|
2141 |
розуміти нові, теперішні часи, їх погляди та потреби. Те, що було
|
|
|
2142 |
давно, не мусить бути й тепер, ані вічно. Все, що живе,-
|
|
|
2143 |
переживається. Пережилися й твої?юлодечі думи про свободу. Важкі тепер
|
|
|
2144 |
часи надходять, старче! Вони домагаються конечно одного сильного
|
|
|
2145 |
володаря в нашім краю, котрий би в однім осередку згромадив і в свою
|
|
|
2146 |
руку уняв усю силу цілого народу для оборони його перед ворогом, що
|
|
|
2147 |
надтягає зі сходу сонця. Ти, старче, не знаєш усього того, і тобі
|
|
|
2148 |
здається, що давні часи ще тривають.
|
|
|
2149 |
|
|
|
2150 |
- І тут ти помилився, боярине,сказав Захар Беркут.Не подоба старому
|
|
|
2151 |
- вдаватися в молоді мрії, а на сучасність жмурити очі. Але ж тричі не
|
|
|
2152 |
- подоба йому по-мітуватися добрим для того, що воно старе, а хапати
|
|
|
2153 |
- за лихе для того, що воно нове. Се звичай молодиків, і то зле
|
|
|
2154 |
- вихованих молодиків. Ти закидаєш мені, що я не знаю того, що діється
|
|
|
2155 |
- довкола нас. А тим часом не знати ще, хто з нас двох більше й
|
|
|
2156 |
- докладніше се знає. Ти натякнув мені на страшного ворога, що грозить
|
|
|
2157 |
- нам зі сходу сонця, і висловив думку, що наближення того ворога
|
|
|
2158 |
- вимагає згромадження всієї народної сили в одних руках. Тепер я
|
|
|
2159 |
- скажу тобі, що я знаю про того ворога. Правда, боярине, до тебе
|
|
|
2160 |
- вчора прибіг княжий післанець, який оповістив тебе про новий напад
|
|
|
2161 |
- страшних монголів на нашу країну, про те, що вони по довгім опорі
|
|
|
2162 |
- зайняли Київ, і зруйнували його дотла, і тепер величезною хмарою
|
|
|
2163 |
- тягнуть на наші червоноруські землі. Ми, боярине, знали се ще перед
|
|
|
2164 |
- тижнем і знали про княжого післанця, виправленого в отсі сторони, та
|
|
|
2165 |
- про його вісті. Княжий післанець прибув пізненько наші піс-ланці
|
|
|
2166 |
- далеко скоріше ходять. Монголи давно вже аапо-веннли нашу Червону
|
|
|
2167 |
- Русь, понищили багато городів і сіл і розділилися на дві ріки. Одна
|
|
|
2168 |
- пішла на захід, мабуть, під Судомир, у польську країну, а друга йде
|
|
|
2169 |
- горі долиною Стрию в наші сторони. Правда, боярине, що ти ще не знав
|
|
|
2170 |
- сього?
|
|
|
2171 |
|
|
|
2172 |
Тугар Вовк з подивом, майже зо страхом, глядів на старого Захара.
|
|
|
2173 |
|
|
|
2174 |
- А відки ти се анаєш, старче? запитав він.
|
|
|
2175 |
|
|
|
2176 |
- Я й се скажу тобі, щоб ти знав, яка сила в громадах і в їх вольнім
|
|
|
2177 |
- союзі. Зі всімп підгірськими громадами ми стоїмо в зв'язку: вони
|
|
|
2178 |
- обов'язані нам, а ми їм докосити якнайшвидше всякі вісті, важні для
|
|
|
2179 |
- громадського життя. Підгірські ж громади стоять у зв'язках з
|
|
|
2180 |
- дальшими, покутськими та подільськими, тож про все, сяк чи так важне
|
|
|
2181 |
- для нас, що діється на нашій Червоній Русі, йде блискавкою вість від
|
|
|
2182 |
- громади до громади.
|
|
|
2183 |
|
|
|
2184 |
- Що вам з вістей, коли помогти собі не можете! згірдно буркнув
|
|
|
2185 |
- боярин.
|
|
|
2186 |
|
|
|
2187 |
- Правду сказав ти, боярине,сумно відповів Захар.Подільські та
|
|
|
2188 |
- покутські громади не можуть допомогти собі, бо вони обдерті та
|
|
|
2189 |
- обезсилені князями та боярами, які не позволяють їм мати своє
|
|
|
2190 |
- оружжя, ані вправлятися в робленню ним. От і бачиш, боярине, що се
|
|
|
2191 |
- значить: єдинитн силу народу в одних руках!
|
|
|
2192 |
|
|
|
2193 |
Щоби з'єдинити в одних руках силу народу, треба ослабити силу народу.
|
|
|
2194 |
Щоб одному надати велику власть над народом, треба кождій громаді
|
|
|
2195 |
відібрати її свободу, треба розбити громадські зв'язки, обезоружити
|
|
|
2196 |
громадські руки. А тоді всяким монголам одверта дорога в нашу країну.
|
|
|
2197 |
Бо поглянь тепер на кашу Русь!
|
|
|
2198 |
|
|
|
2199 |
Твій владник, твій могу-чий князь Данило пропав десь безвісти. Замість
|
|
|
2200 |
обернутися до свого народу, віддати йому його свободу і зробити з
|
|
|
2201 |
нього живу, непоборну запору проти монгольського наїзду, він, поки
|
|
|
2202 |
монголи руйнують його край, побіг до угорського короля, у нього
|
|
|
2203 |
благаючи помочі. Але угри не поквапні помагати нам, хоч і їм самим
|
|
|
2204 |
грозить та сама навала. Тепер твій
|
|
|
2205 |
|
|
|
2206 |
Данило щез десь, і, хто знає, може, незадовго його побачите в таборі
|
|
|
2207 |
монгольського хана яко його вірного підданця, щоб ціною неволі й
|
|
|
2208 |
пониження перед сильнішим купити собі власть над слабшими.
|
|
|
2209 |
|
|
|
2210 |
Боярин слухав того оповідання, і вже голова його почала укладати
|
|
|
2211 |
плани: що діяти? Як використати таку пору?
|
|
|
2212 |
|
|
|
2213 |
- Так, кажеш, монголи грозять нападом і отсим горам?
|
|
|
2214 |
|
|
|
2215 |
Захар якось значучо всміхнувся на те запитання:
|
|
|
2216 |
|
|
|
2217 |
- Грозять, боярине.
|
|
|
2218 |
|
|
|
2219 |
- І що ж ви думаєте робити? Піддаватися чи боронитися?
|
|
|
2220 |
|
|
|
2221 |
- Піддаватися їм не можна, бо всіх, хто їм піддається, женуть вони на
|
|
|
2222 |
- службу, і то в перші ряди, в найтяжчі бої.
|
|
|
2223 |
|
|
|
2224 |
- Значить, ви хочете боронитись?
|
|
|
2225 |
|
|
|
2226 |
- Що сила наша, спробуємо зробити.
|
|
|
2227 |
|
|
|
2228 |
- Коли так, то прийміть мене за свого воєводу. Я вас поведу до бою
|
|
|
2229 |
- проти монголів!
|
|
|
2230 |
|
|
|
2231 |
- Постій, боярине, ми ще не дійшли до вибору воєводи. Ти ще не
|
|
|
2232 |
- витолкувався зі своїх поступків у нашій громаді. Твою щиру волю до
|
|
|
2233 |
- служби громаді ми приймемо, але батьки наші казали нам, що до
|
|
|
2234 |
- чистого діла треба й чистих рук. А чи будуть твої руки чисті до
|
|
|
2235 |
- такого діла, боярине?
|
|
|
2236 |
|
|
|
2237 |
Тугар Вовк змішався трохи таким наглим зворотом, а далі сказав:
|
|
|
2238 |
|
|
|
2239 |
- Старче, громадо,покиньмо давні урази! Ворог зближається, з'єднаймо
|
|
|
2240 |
- свої сили проти нього! Доправ-дуючись своєї урази, ви можете лише
|
|
|
2241 |
- пошкодити ділу, а хісна ніякого собі не добудете.
|
|
|
2242 |
|
|
|
2243 |
- Ні, боярине, не говори сього! Не своєї урази ми до-правдуємось, але
|
|
|
2244 |
- самої правди. Неправдою прийшов ти до нас, боярине, не по правді
|
|
|
2245 |
- поступав з нами,і як же ми можемо повірити тобі начальство над собою
|
|
|
2246 |
- в війні з монголами?
|
|
|
2247 |
|
|
|
2248 |
- Старче, ти, бачу, завзявся роздратувати мене?
|
|
|
2249 |
|
|
|
2250 |
- Боярине, уважай, що тут суд громадський, а не забава! Скажи мені:
|
|
|
2251 |
- осідаючи на тухольській землі, чи хотів ти бути членом громади, чи
|
|
|
2252 |
- ні?
|
|
|
2253 |
|
|
|
2254 |
- Я присланий сюди князем як воєвода.
|
|
|
2255 |
|
|
|
2256 |
- Ми сказали тобі, що не признаємо права тзого над нами, а особливо
|
|
|
2257 |
- права на нашу землю. Не тикай, боярине, наших земель і наших людей,
|
|
|
2258 |
- а тоді, може,;.іи приймемо тебе до своєї громади як рівного між
|
|
|
2259 |
- рівних.
|
|
|
2260 |
|
|
|
2261 |
- От як! скрикнув гнівно Тугар Вовк.Отака ваша справедливість! То я
|
|
|
2262 |
- мав би нехтувати княжу ласку, а допрошуватися ласки від смердів?
|
|
|
2263 |
|
|
|
2264 |
- Що ж, боярине, інакше ти не можеш бути нашим громадянином, а не
|
|
|
2265 |
- належного до громади громада й терпіти у себе не схоче.
|
|
|
2266 |
|
|
|
2267 |
- Не схоче терпіти? насмішливо скрикнув Тугар Вовк.
|
|
|
2268 |
|
|
|
2269 |
- Батьки наші казали нам: шкідливого і непотрібного члена громади,
|
|
|
2270 |
- розбійника, конокрада або посторон-нього, що без волі громади
|
|
|
2271 |
- забирав би громадські землі, з родиною такого прогнати з границь
|
|
|
2272 |
- громадських, а дім його розвалити і зрівняти з землею.
|
|
|
2273 |
|
|
|
2274 |
- Ха-ха-ха! зареготався силуваним сміхом боярин.То ви сміли б мене,
|
|
|
2275 |
- княжого боярина, наділеного княжою ласкою за мої заслуги, рівняти з
|
|
|
2276 |
- розбійниками і конокрадами?
|
|
|
2277 |
|
|
|
2278 |
- Що ж, боярине, а скажи сам по совісті, чи ліпше ти поступаєш з нами,
|
|
|
2279 |
- як розбійник? Адже ж землю нашу забираєш наше найбільше і єдине
|
|
|
2280 |
- добро.
|
|
|
2281 |
|
|
|
2282 |
Людей наших гониш і вбиваєш на смерть, худобу нашу стріляєш! Чи так
|
|
|
2283 |
роблять чесні громадяни?
|
|
|
2284 |
|
|
|
2285 |
- Старче, покинь таку мову, я її не можу слухати, вона нарушає мою
|
|
|
2286 |
- честь.
|
|
|
2287 |
|
|
|
2288 |
- ІІостій, боярине, я ще не скінчив,сказав спокійно Захар Беркут.Отеє
|
|
|
2289 |
- ти згадав про свою честь і раз у раз говориш про свої великі
|
|
|
2290 |
- заслуги. Будь ласкав, скажи нам, які се твої заслуги, щоб і ми могли
|
|
|
2291 |
- вшанувати їх!
|
|
|
2292 |
|
|
|
2293 |
- У двадцятьох битвах я проливав свою кров!
|
|
|
2294 |
|
|
|
2295 |
- Кров свою проливати, боярине, се ще не заслуга. І розбійник не раз
|
|
|
2296 |
- проливає свою кров, а його ж за те вішають. Скажи нам, проти кого і
|
|
|
2297 |
- за ким ти воював?
|
|
|
2298 |
|
|
|
2299 |
- Проти князя київського, проти князів волинських, і польських, і
|
|
|
2300 |
- мазовецьких…
|
|
|
2301 |
|
|
|
2302 |
- Досить, боярине! Ті війни се ганьба, не заслуга, і для тебе, і для
|
|
|
2303 |
- князів. Се чисто розбійницькі війни.
|
|
|
2304 |
|
|
|
2305 |
- Я воював і проти монголів над Калкою.
|
|
|
2306 |
|
|
|
2307 |
- І як же ти воював протії них?
|
|
|
2308 |
|
|
|
2309 |
- Як то як? Так, як повинен був воювати, не вступаючись із місця,
|
|
|
2310 |
- поки, ранений, не дістався до неволі.
|
|
|
2311 |
|
|
|
2312 |
- Отеє ти добре сказав,не знаємо тільки, чи се правда.
|
|
|
2313 |
|
|
|
2314 |
- Як не знаєте, то й не мішайтеся в те, чого не знаєте.
|
|
|
2315 |
|
|
|
2316 |
- Постій, боярине, не насміхайся над нашим незнанням. Постараємось
|
|
|
2317 |
- переконатися.
|
|
|
2318 |
|
|
|
2319 |
І за тим словом Захар устав і, звертаючись до громади, сказав:
|
|
|
2320 |
|
|
|
2321 |
- Чесна громадо, ви чули признання боярина Тугара Вовка?
|
|
|
2322 |
|
|
|
2323 |
- Чули.
|
|
|
2324 |
|
|
|
2325 |
- Чи може хто свідчить за ним або против нього?
|
|
|
2326 |
|
|
|
2327 |
- Я можу! озвався голос із народу. Мов стрілою поражений, стрепенувся
|
|
|
2328 |
- боярин на той голос і перший раз уважно, з якоюсь тривогою поглянув
|
|
|
2329 |
- на громаду.
|
|
|
2330 |
|
|
|
2331 |
- Хто може свідчити, нехай вийде перед громаду і свідчить,сказав
|
|
|
2332 |
- Захар.
|
|
|
2333 |
|
|
|
2334 |
Перед громаду вийшов не старий ще чоловік, каліка, без руки і ноги,
|
|
|
2335 |
навхрест перекалічений. Лице його було порите глибокими шрамами. Се
|
|
|
2336 |
був Митько
|
|
|
2337 |
|
|
|
2338 |
Вовк, як звала його громада. Перед кількома літами зайшов він до
|
|
|
2339 |
громади на кулі, розповідаючи страшні вісті про монголів, про битву
|
|
|
2340 |
над Калкою, про погром руських князів і про смерть тих, що дісталися
|
|
|
2341 |
до неволі, а потім під час обіду монгольських полководців були удушені
|
|
|
2342 |
під дошками, на яких монголи засіли до учти. Він, Митько, також був у
|
|
|
2343 |
тій битві в дружиш одного боярина і разом з ним дістався до неволі, з
|
|
|
2344 |
якої потім якимсь чудом уйшов. Довго блукав він по селах і містах
|
|
|
2345 |
святої Русі, поки вкінці не зайшов і до Тухлі. Тут йому сподобалося
|
|
|
2346 |
жити, а що своєю одною рукою вмів плестіг скусні коші і знав багато
|
|
|
2347 |
пісень та оповідань про далекі краї, то громада прийняла його р свої
|
|
|
2348 |
члени, живила його і зодягала за чергою, загально люблячи і поважаючи
|
|
|
2349 |
його за рани, понесені в війні з наїзником, і за його чесний, веселий
|
|
|
2350 |
характер. Отой-то
|
|
|
2351 |
|
|
|
2352 |
Митько тепер вийшов свідчити протії боярина.
|
|
|
2353 |
|
|
|
2354 |
- Скажи нам, Вояче Митьку,почав питати його Захар,ти знаєш сього
|
|
|
2355 |
- боярина, проти котрого хочеш свідчити?
|
|
|
2356 |
|
|
|
2357 |
- Знаю,відповів твердим голосом Митько.В його дружині я служив і був у
|
|
|
2358 |
- битві над Калкою.
|
|
|
2359 |
|
|
|
2360 |
- Яке ж свідоцтво хочеш ти зложити проти нього?
|
|
|
2361 |
|
|
|
2362 |
- Мовчи, підлий рабе! скрикнув, побліднівши, боярин.Мовчи, а то тут
|
|
|
2363 |
- буде й конепь твоя amp;му нужденному життю!
|
|
|
2364 |
|
|
|
2365 |
- Боярине, я тепер не раб твій, але вільний громадянин, і тільки моя
|
|
|
2366 |
- громада може веліти мені мовчати. Я досі мовчав, але тепер мені
|
|
|
2367 |
- велять говорити. Чесна громадо! Свідоцтво моє проти боярина Тугара
|
|
|
2368 |
- Вовка велике і страшне: він зра…
|
|
|
2369 |
|
|
|
2370 |
- Мовчав досі, то мовчи й далі! ревнув боярин, блиснув топір, і Митько
|
|
|
2371 |
- Вояк з розлупаною головою, окровавлений упав додолу.
|
|
|
2372 |
|
|
|
2373 |
Охнула громада і зірвалася на ноги. Страшний крик залунав довкола:
|
|
|
2374 |
|
|
|
2375 |
- Смерть йому! Смерть! Він зганьбив святість суду! На раді забив мужа
|
|
|
2376 |
- нашого!
|
|
|
2377 |
|
|
|
2378 |
- Смерди погані! скрикнув до них боярин.Не боюсь вас! От так буде
|
|
|
2379 |
- кождому, хто поважиться торкнути мене чи рукою, чи словом. Гей, мої
|
|
|
2380 |
- вірні слуги, сюди, до мене!
|
|
|
2381 |
|
|
|
2382 |
Лучники і топірники, хоч самі бліді й тремтючі, обступили боярина.
|
|
|
2383 |
Грізний, червоний з лютості, стояв він посеред них з кровавим топором
|
|
|
2384 |
у руці. На знак
|
|
|
2385 |
|
|
|
2386 |
Захара громада втихла.
|
|
|
2387 |
|
|
|
2388 |
- Боярине,сказав Захар,ти смертельно провинивсь проти бога і громади.
|
|
|
2389 |
- Ти на суді забив свідка, нашого громадянина. Що він хотів проти тебе
|
|
|
2390 |
- свідчити, ми не дізналися і не хочемо знати,нехай твоя совість
|
|
|
2391 |
- судить тебе. Але своїм убійством ти признався до вини і поповнив
|
|
|
2392 |
- нову вину. Громада не може тебе терпіти на своїй землі. Віддалися
|
|
|
2393 |
- з-між нас! За три дні віднині прийдуть наші люди, щоб розвалити твій
|
|
|
2394 |
- дім і загладити навіть слід твого буття у нас.
|
|
|
2395 |
|
|
|
2396 |
- Нехай приходять! крикнув люто боярин.Побачимо, хто чий слід
|
|
|
2397 |
- загладить.
|
|
|
2398 |
|
|
|
2399 |
Я плюю на ваш суд! Рад побачити того, хто приступить до мого дому!
|
|
|
2400 |
Ану, мої слуги, ходімо з сього поганого збору!
|
|
|
2401 |
|
|
|
2402 |
Боярин віддалився зі своїми слугами. Довгий час стояла мовчанка в
|
|
|
2403 |
зборі.
|
|
|
2404 |
|
|
|
2405 |
Молодці винесли кроваве тіло Мить-ка Вояка.
|
|
|
2406 |
|
|
|
2407 |
- Чесна громадо,сказав Захар,чи воля ваша поступити з боярином Тугаром
|
|
|
2408 |
|
|
|
2409 |
Вовком так, як батьки наші веліли поступати з такими людьми?
|
|
|
2410 |
|
|
|
2411 |
- Так, так! загула громада.
|
|
|
2412 |
|
|
|
2413 |
- Кого ж вибираєте до сповнення громадської волі? Вибрано десять
|
|
|
2414 |
- молодців, між ними й Максима Беркута. Важко було Максимові приймати
|
|
|
2415 |
- сей вибір. Хоч і як ненависний був йому боярин, але все-таки він був
|
|
|
2416 |
- віт-цем тої, котра мов чаром опанувала його серце і його мислі, за
|
|
|
2417 |
- котру він віддав би був життя. А тепер, о горе, і вона була
|
|
|
2418 |
- засуджена, безвинно, за батькову провину. Але проте
|
|
|
2419 |
|
|
|
2420 |
Максим не відпирався від вибору. Хоч і як тяжке для нього було
|
|
|
2421 |
завдання сповнити громадський засуд, усе-таки він у глибині свого
|
|
|
2422 |
серця радувався ним: адже ж при тій нагоді він побачить її! А може,
|
|
|
2423 |
йому удасться як-небудь потішити її, злагодити хоть своєю щирістю
|
|
|
2424 |
острий засуд громади!..
|
|
|
2425 |
|
|
|
2426 |
А тим часом рада громадська йшла далі своєю чергою. Прикликано
|
|
|
2427 |
післанців від сторонських громад, щоб і з ними нарадитись над тим, як
|
|
|
2428 |
боронитися проти нападу монголів.
|
|
|
2429 |
|
|
|
2430 |
- Зруйновані ми,говорив післанець підгірських громад.Села наші
|
|
|
2431 |
- попалені, худоби зрабовані, молодіж ви-гибла. Широкою рікою
|
|
|
2432 |
- розлилися пожежі і знищення по Підгір'ю. Князь не дав нам ніякої
|
|
|
2433 |
- оборони, а бояри, що тисли нас в часи спокою, зрадили нас у потребі.
|
|
|
2434 |
|
|
|
2435 |
Післанці з Корчина й Тустаня говорили:
|
|
|
2436 |
|
|
|
2437 |
- Нам грозить залива. Понижче Синевідська на рівнині біліють вже шатра
|
|
|
2438 |
- монголів. Іде їх сила незлічима, і ми й думати не можемо про
|
|
|
2439 |
- боротьбу й опір, але забираємо все і втікаємо в ліси та в гори.
|
|
|
2440 |
- Бояри наші зачали були робити засіки на шляху, але якось вагуються.
|
|
|
2441 |
- Шепчуть люди, що хотять запродати шляхи наші монголам.
|
|
|
2442 |
|
|
|
2443 |
Післанці з інших верховинських громад говорили:
|
|
|
2444 |
|
|
|
2445 |
- У нас урожаї лихі, а тепер з долів набігло до нас багато народу.
|
|
|
2446 |
- Передновинок тяжкий. Рятуйте нас і наших гостей, поможіть перебути
|
|
|
2447 |
- чорну годину!
|
|
|
2448 |
|
|
|
2449 |
Післанці з угро-руських громад сказали:
|
|
|
2450 |
|
|
|
2451 |
- Чули ми, що монгольська залива йде в угорську країну. На бога і
|
|
|
2452 |
- богів батьків наших взиваємо вас, сусіди і браття: спиніть тоту
|
|
|
2453 |
- страшну хмару, не допустіть її звалитися в нашу країну! Ваші села
|
|
|
2454 |
- твердині; кожда скала, кожда дебра ваша стане за тисячу вояків. А
|
|
|
2455 |
- скоро раз вони переваляться через гори, то вже там ніяка сила не
|
|
|
2456 |
- спинить їх, і всі ми погибнемо марно. Ми готові дати вам поміч, якої
|
|
|
2457 |
- зажадаєте,і хлібом, і людьми, тільки не опускайте рук, не тратьте
|
|
|
2458 |
- надії, ставайте до бою з поганим наїзником!
|
|
|
2459 |
|
|
|
2460 |
Тоді Захар Беркут сказав:
|
|
|
2461 |
|
|
|
2462 |
- Чесна громадо, і ви, чесні посли сусідські! Всі ми тут чули, яка
|
|
|
2463 |
- страшна хмара йде на нашу країну. Воєнні сили виступали проти них і
|
|
|
2464 |
- погибли. Сила їх велика, а нещасні порядки на наших долах дозволили
|
|
|
2465 |
- їм зайти аж у серце нашого краю, перед поріг нашої хати. Князі й
|
|
|
2466 |
- бояри потратили голови або зраджують край свій очевидячки. Що нам
|
|
|
2467 |
- тут зробити? Як нам боронитися? Я думав би, що нам поза границі
|
|
|
2468 |
- нашої Тухольщини удаватися не можна. Шлях наш при вашій помочі,
|
|
|
2469 |
- чесні загірні громадяни, ми чень оборонимо. Але інших шляхів ми
|
|
|
2470 |
- оборонити не можемо. Се буде ваше діло, чесні тустанські громадяни,
|
|
|
2471 |
- а коли б нам удалося наше діло, то ми й вам радо підемо допомагати.
|
|
|
2472 |
|
|
|
2473 |
На те сказали тустанські післанці:
|
|
|
2474 |
|
|
|
2475 |
- Знаємо ми, батьку Захаре, що вам ніяк іти нас боронити і ще в тій
|
|
|
2476 |
- тяжкій годині треба, щоб кождий поперед усього за себе стояв. Але
|
|
|
2477 |
- зважте лише, що наші громади не такі щасливі, як ваша, що бояри
|
|
|
2478 |
- забрали нас у руки і вони держать сторожу над засіками й проходами.
|
|
|
2479 |
- А як вони схотять видати їх монголам, то що ж ми порадимо? Лиш
|
|
|
2480 |
- одного ми надіємось, і се може ще спасти нас: що монголи не підуть
|
|
|
2481 |
- на ваш шлях і що в такім разі ви, забезпечивши свій шлях вартою,
|
|
|
2482 |
- будете могли рушити нам на поміч.
|
|
|
2483 |
|
|
|
2484 |
- Ей, громадяни, громадяни,сумовито, але і з докором сказав Захар,і
|
|
|
2485 |
- сила, бачиться, у вас у руках, і розум у головах, як у мужів, а
|
|
|
2486 |
- бесіда ваша дитиняча!
|
|
|
2487 |
|
|
|
2488 |
Покладаєте надію на «може» та на «хто знає». Адже ж, сього будьте
|
|
|
2489 |
певні, що скоро нам не грозитиме небезпека, то ми всею громадою
|
|
|
2490 |
прийдемо вам на поміч. Але поперед усього вам належалось би
|
|
|
2491 |
забезпечити себе проти ваших власних ворогів - бояр. Доки в їх руках
|
|
|
2492 |
засіки і проходи, доти ви й дихнути безпечно не можете. Кождої хвилі
|
|
|
2493 |
сей прехитрий рід може продати вас. Пора вам не дрімати, але вдарити в
|
|
|
2494 |
дзвони і громадами поскидати з себе ті пута, в які обпутала вас
|
|
|
2495 |
боярська неситість і княжа сваволя. Поки сього не буде, поти й ми не
|
|
|
2496 |
зможемо допомогти вам.
|
|
|
2497 |
|
|
|
2498 |
Сумно похилили голови тустанські післанці на ті Захарові слова.
|
|
|
2499 |
|
|
|
2500 |
- Ей, батьку Захаре,сказали вони,знаєш тп наших громадян, а говориш,
|
|
|
2501 |
- немовби зовсім не знав їх. Зламана у них давня відвага, притоптана
|
|
|
2502 |
- їх воля. За твою раду дякуємо тобі і передамо її нашим громадам, але
|
|
|
2503 |
- чи підуть вони за нею?.. Ей, коби ти був між ними і ска-вав їм своє
|
|
|
2504 |
- слово!
|
|
|
2505 |
|
|
|
2506 |
- Невже ж таки, чесні сусіди, моє слово у ваших громадян може мати
|
|
|
2507 |
- більшу вагу, ніж їх власна потреба, ніж їх власний розум? Ні! Коли б
|
|
|
2508 |
- так було, то нічого вже й моє слово вам не поможе, то вже пропали
|
|
|
2509 |
- наші громади, пропала наша
|
|
|
2510 |
|
|
|
2511 |
Русь.
|
|
|
2512 |
|
|
|
2513 |
Сонце геть-геть уже схилилося з полудня, коли тухольська громада по
|
|
|
2514 |
скінченій раді вертала до села. Без радісних співів і викриків, сумно,
|
|
|
2515 |
повагом ішли старі й молоді, повні важких дум. Що то принесуть їм
|
|
|
2516 |
будущі дні?
|
|
|
2517 |
|
|
|
2518 |
Післанці сторонських громад, піднесені на дусі й заохочені,
|
|
|
2519 |
порозходилися.
|
|
|
2520 |
|
|
|
2521 |
Тільки копне знамено, знак сили і згоди громадської, повівало високо і
|
|
|
2522 |
весело в повітрі, і весняне небо ясніло пречистим блакитом, немов не
|
|
|
2523 |
бачачи земної журби та тривоги.
|
|
|
2524 |
|
|
|
2525 |
|
|
|
2526 |
|
|
|
2527 |
|
|
|
2528 |
ІV
|
|
|
2529 |
|
|
|
2530 |
|
|
|
2531 |
Широкою рікою плили по Русі пожежі, руїна та смерть. Страшенна
|
|
|
2532 |
монгольська орда з далекої степової Азії налетіла на нашу країну, щоб
|
|
|
2533 |
на довгі віки в самім корені підтятії її силу, розбити її народне
|
|
|
2534 |
життя. Найперші міста -
|
|
|
2535 |
|
|
|
2536 |
Київ, Канів, Переяслав - упали і були зруйновані до основи; їх слідом
|
|
|
2537 |
пішли тисячі сіл і менших городів. Страшний начальник монгольський
|
|
|
2538 |
Бату-хан, прозваний Батиєм, ішов на чолі своєї стотисячної орди,
|
|
|
2539 |
женучи перед собою вчетверо стільки всяких полоняників, що мусили
|
|
|
2540 |
битися за нього в перших рядах,- ішов поздовж руської землі,
|
|
|
2541 |
розпускаючи широко свої загони і бродячи по коліна в крові. Про який-
|
|
|
2542 |
будь опір на рівнім полі ніщо було й думати, тим більше, що Русь була
|
|
|
2543 |
роз'єднана і роздерта внутрішніми межиусобицями.
|
|
|
2544 |
|
|
|
2545 |
Декуди ставали опором міщани в своїх мурах, і непривичні до ведення
|
|
|
2546 |
правильної облоги монголи мусили не раз тратити багато часу, добуваючи
|
|
|
2547 |
брам
|
|
|
2548 |
|
|
|
2549 |
і мурів топорами. Але слабі твердині падали більше через зраду і
|
|
|
2550 |
підкупство, ніж силою поборені. Ціль походу страшної орди були Угри,
|
|
|
2551 |
багата країна, заселена племенем, спорідненим з монголами, від котрого
|
|
|
2552 |
великий Чінгісхан монгольський домагався, щоб йому піддалося. Угри не
|
|
|
2553 |
хотіли піддатися, і страшенний похід монгольської орди мав їм показати
|
|
|
2554 |
месть великого Чін- гісхана. З трьох боків разом, після плану Батия,
|
|
|
2555 |
мала впасти орда до Угорщини: зі сходу в землю Семигород-ську, з
|
|
|
2556 |
заходу з землі Моравської і з півночі через
|
|
|
2557 |
|
|
|
2558 |
Карпати. В тій цілі орда поділилася на три часті: одна, під проводом
|
|
|
2559 |
Кайдана, пішла бессарабськими степами в Волощину, друга, під проводом
|
|
|
2560 |
Пети, відділилася від головної орди в землі Волинській і поперек
|
|
|
2561 |
Червоної Русі, через
|
|
|
2562 |
|
|
|
2563 |
Пліснесько, змагала до верхів'я ріки Дністра, щоб перейти її вбрід, а
|
|
|
2564 |
далі розлилася по Підгір'ю, шукаючи проходів через Карпати. Взяті до
|
|
|
2565 |
неволі місцеві люди, а також деякі бояри-зрадники провадили монголів
|
|
|
2566 |
горі рікою Стриєм на тухольський шлях, і вже, як говорили корчинські
|
|
|
2567 |
післанці, їх шатра білілися на рівнині понижче Синевідська.
|
|
|
2568 |
|
|
|
2569 |
Вечоріло. Густі сумерки лягали на Підгір'я. Лісисті тухольські гори
|
|
|
2570 |
задимилися, мов незлічимі вулкани, готовлячись вибухати. Стрий шумів
|
|
|
2571 |
по кам'яних бродах і пінився по закрутинах. Небо покривалось зорями.
|
|
|
2572 |
Але й на землі, на широкій надстрийськііі рівнині, почали
|
|
|
2573 |
розблискуватись якісь світила, зразу де-де, рідко, мов не-сміло, далі
|
|
|
2574 |
чимраз густіше, сильніше,- поки врешті ціла рівнина, як далеко око
|
|
|
2575 |
засягне, не покрилася ними, не розжеврілася кровавим облиском.
|
|
|
2576 |
|
|
|
2577 |
Мов море, порушене легким вітром, так меркотів той облиск над долиною,
|
|
|
2578 |
то живіше палахкотячи, то мов розпливаючись у темніючім просторі. Се
|
|
|
2579 |
палали нічні огнища в таборі монголів.
|
|
|
2580 |
|
|
|
2581 |
Але ген-ген у віддалі, де кінчилось те меркотяче море, палали інші
|
|
|
2582 |
світила, страшні, широкі, бухаючи огняною загравою: се горіли околичні
|
|
|
2583 |
села і слободи, окружаючи широкою огненною пасмугою монгольський
|
|
|
2584 |
табір. Там бушували загони монголів, рабуючи та мордуючи людей,
|
|
|
2585 |
забираючи в неволю та нищачи до основи все, чого не можна було
|
|
|
2586 |
забрати.
|
|
|
2587 |
|
|
|
2588 |
Смерком уже їхало вузьким плаєм поверх синевідських гір двоє люда на
|
|
|
2589 |
невеличких, та крепких гірських кониках. Один із їздців, мужчина вже в
|
|
|
2590 |
літах, був у рицарськім строю, у зброї, з мечем і топором, з шоломом
|
|
|
2591 |
на голові і з списом, прип'ятим до кінського сідла. З-під шолома
|
|
|
2592 |
спливало довге і густе, сивіюче вже волосся на його плечі. Навіть
|
|
|
2593 |
густі сумороки, що хмарою лежали на горах і величезними клубами
|
|
|
2594 |
котилися з ярів і дебрів чимраз вище на верхи, не могли на його лиці
|
|
|
2595 |
закрити виразу глибокого невдоволення, гніву і якоїсь сліпої
|
|
|
2596 |
завзятості, що щохвилі розливався по ньому то їдким, прикрим сміхом,
|
|
|
2597 |
то понурою хмарою,- немов щось шарпало його сустави несподіваними
|
|
|
2598 |
судорожними рухами і давалося взнаки його гарному коневі.
|
|
|
2599 |
|
|
|
2600 |
Другий їздець - то була молода, гарна дівчина, одіта в полотняну,
|
|
|
2601 |
шовковими нитками перетикану одежу, з невеличким бобровим ковпаком на
|
|
|
2602 |
голові, що не міг вмістити в собі її багатого, буйного золотисто-
|
|
|
2603 |
жовтого волосся. Через плечі у неї перевішений був лук з турового рога
|
|
|
2604 |
і сагайдак зо стрілами, її чорні палкі очі ластівками літали довкола,
|
|
|
2605 |
любуючись рівними, хвилястими контурами верховини і темно-зеленими
|
|
|
2606 |
ситими барвами лісів та полонин.
|
|
|
2607 |
|
|
|
2608 |
- Що за гарна країна, таточку! скрикнула вона дзвінким, срібним
|
|
|
2609 |
- голосом, коли коні їх на хвильку зупинилися на крутім пригірку,
|
|
|
2610 |
- через який вони з трудом пробиралися, щоб перед цілковитим смерком
|
|
|
2611 |
- доїхати до цілі.Що за чудово гарна країна! повторила вона вже
|
|
|
2612 |
- тихішим, ніжнішим голосом, озираючись позад себе і тонучи поглядом у
|
|
|
2613 |
- незглибимо темних зворах.
|
|
|
2614 |
|
|
|
2615 |
- А що за поганий народ живе в тій країні! гнівно відрізав їздець.
|
|
|
2616 |
|
|
|
2617 |
- Ні, таточку, сього не кажи! сказала вона сміло, але зараз же якось
|
|
|
2618 |
- змішалась і, значно понизивши голос, додала по хвилі: Я не знаю, але
|
|
|
2619 |
- народ тутешній мені сподобався…
|
|
|
2620 |
|
|
|
2621 |
- О, я знаю, що він тобі сподобався! скрикнув з докором їздець.А
|
|
|
2622 |
- радше, що сподобався тобі один із того народу той проклятий Беркут!
|
|
|
2623 |
- О, я знаю, що ти готова батька свого покинути для нього, що ти
|
|
|
2624 |
- перестала вже любити батька для нього! Та що діяти така вже дівоча
|
|
|
2625 |
- вдача! А тільки я кажу тобі, дівчино: не вір тому поверховому
|
|
|
2626 |
- блискові! Не вір гадюці, хоч кораловими барвами міниться!
|
|
|
2627 |
|
|
|
2628 |
- Але ж, таточку, що за думки шибають по твоїй голові! І якими
|
|
|
2629 |
- прикрими словами ти докоряєш мені! Я призналася тобі, що люблю
|
|
|
2630 |
- Максима, і присягала перед сонцем, що буду його. Але я ще не його, я
|
|
|
2631 |
- ще твоя. А хоч і його буду, то не перестану любити тебе, таточку,
|
|
|
2632 |
- ніколи, ніколи!
|
|
|
2633 |
|
|
|
2634 |
- Але ж, дурна дівчино, ти не будеш його про се ніщо й думати! Хіба ти
|
|
|
2635 |
- забула, що ти боярська дочка, а він смерд, вівчар?…
|
|
|
2636 |
|
|
|
2637 |
- Ні, таточку, не говори сього! Він такий рицар, як і інші рицарі,ні,
|
|
|
2638 |
- він ліпший, сміліший і чесніший від усіх тих боярчуків, яких я
|
|
|
2639 |
- бачила досі. Впрочім, таточку, дарма вже відмовляти я присягла.
|
|
|
2640 |
|
|
|
2641 |
- Що значить присяга дурної, осліпленої дівчини?
|
|
|
2642 |
|
|
|
2643 |
- Ні, таточку, я не дурна і не осліплена! Не в пориві дикої
|
|
|
2644 |
- пристрасті, не без ваговання й думання я зробила се. Навіть не без
|
|
|
2645 |
- вищої волі, таточку!
|
|
|
2646 |
|
|
|
2647 |
Остатні слова сказала вона якимсь приглушеним, таємничим голосом.
|
|
|
2648 |
|
|
|
2649 |
Боярин цікаво обернувся до неї:
|
|
|
2650 |
|
|
|
2651 |
- Ну, а се що знов? Яка вища воля спонукала тебе до такого безумства?
|
|
|
2652 |
|
|
|
2653 |
- Слухай, таточку,говорила дівчина, обертаючись до нього та звільняючи
|
|
|
2654 |
- в
|
|
|
2655 |
|
|
|
2656 |
їзді.- Вночі перед тим днем, коли ми мали рушати на медведів,
|
|
|
2657 |
показалась мені в сні моя мати. Така була, якою ти описував мені її: в
|
|
|
2658 |
білій одежі, з розпущеним волоссям, але з лицем рум'яним і ясним, мов
|
|
|
2659 |
сонце, з радістю на устах і з усміхом та безмірною любов'ю в ясних
|
|
|
2660 |
очах. Вона приступила до мене з розпростертими руками і обняла мене,
|
|
|
2661 |
сильно притискаючи до грудей.
|
|
|
2662 |
|
|
|
2663 |
«Мамо!» - сказала я і більше не могла нічого сказати з радості та
|
|
|
2664 |
«розкоші, що наповняла цілу мою істоту.
|
|
|
2665 |
|
|
|
2666 |
«Мирославе, дитя моє єдине,- говорила вона лагідним, м'яким голосом,
|
|
|
2667 |
«що й досі тремтить мені в серці,- слухай, що я тобі скажу. Велика для
|
|
|
2668 |
«тебе хвиля зближається, доню! Серце твоє пробудиться і заговорить.
|
|
|
2669 |
«Слухай свого серця, доню, і йди за його голосом!»
|
|
|
2670 |
|
|
|
2671 |
«Так, мамо!» - сказала я, тремтячи з якоїсь несказанної радості.
|
|
|
2672 |
|
|
|
2673 |
«Благословлю ж твоє серце!» - І сказавши се, вона розвіялася запахущим
|
|
|
2674 |
«леготом, а я прокинулась. І серце моє справді заговорило, таточку, і
|
|
|
2675 |
«я пішла за його голосом. На мені благословенство мами!
|
|
|
2676 |
|
|
|
2677 |
- Але ж, дурна дівчино, се був сон! Про що ти вдень думала, те вночі й
|
|
|
2678 |
- приснилось тобі! А втім,додав боярин по недовгій хвилі,а вті:,г, ти
|
|
|
2679 |
- вже й не побачиш його ніколи!
|
|
|
2680 |
|
|
|
2681 |
- Не побачу? скрикнула живо Мирослава.Чому не побачу? Хіба він умер?
|
|
|
2682 |
|
|
|
2683 |
- Хоч би й сто літ жив, то таки не побачиш його, бо ми ми не вернемось
|
|
|
2684 |
- уже більше в ті прокляті сторони.
|
|
|
2685 |
|
|
|
2686 |
- Не вернемось? А се для чого?
|
|
|
2687 |
|
|
|
2688 |
- Для того,сказав боярин з силуваним супокоєм,що ті твої добрі люди, а
|
|
|
2689 |
- поперед усіх той старий чорт, батько твого укоханого Максима,
|
|
|
2690 |
- ухвалили на своїй раді вигнати нас із свого села, розвалити наш дім
|
|
|
2691 |
- і зрівняти його з землею!
|
|
|
2692 |
|
|
|
2693 |
Але постійте ви, хамове плем'я, пізнаєте ви, з ким маєте діло! Тугар
|
|
|
2694 |
Вовк - се не тухольський вовк, він і тухольським медведям зуміє
|
|
|
2695 |
показати зуби!
|
|
|
2696 |
|
|
|
2697 |
Болюче тьохнуло в серці Мирослави, коли почула ті слова.
|
|
|
2698 |
|
|
|
2699 |
- Вигнали нас, таточку? І за що ж нас вигнали? Певно, за того
|
|
|
2700 |
- лісничого, що ти казав так немилосердно бити, хоч я з слізьми
|
|
|
2701 |
- благала тебе пустити його на волю?
|
|
|
2702 |
|
|
|
2703 |
- Як ти все те тямиш! підхопив злісно Тугар, хоч у серці глибоко
|
|
|
2704 |
- вкололо його те скарження з уст доньки.О, я знаю, що коли б ти була
|
|
|
2705 |
- на тій раді, то й ти була б стала за ними прогив свого батька! Що ж
|
|
|
2706 |
- діяти,батько старий, понурий, не вміє блискати очима, ані зітхати, а
|
|
|
2707 |
- тобі хочеться не такого товариша! І що з того, що батько отеє перед
|
|
|
2708 |
- часом посивів, стараючись забезпечити твою долю, а той новий,
|
|
|
2709 |
- миліший, молодший товариш, може, десь тепер зі своїми тухольпями
|
|
|
2710 |
- руйнує нашу хату, остатнє й одиноке наше пристановище на світі!
|
|
|
2711 |
|
|
|
2712 |
Мирослава не витерпіла тих їдких докорів,- гарячі сльози бризнули з її
|
|
|
2713 |
очей.
|
|
|
2714 |
|
|
|
2715 |
- Ні, се ти, ти не любиш мене,сказала вона, зали-ваючися слізьми,і я
|
|
|
2716 |
- не знаю, що відвернуло твоє серце від мене! Я ж не дала тобі ніякої
|
|
|
2717 |
- причини! Сам ти вчив і наказував мені жити по правді і говорити
|
|
|
2718 |
- правду! Невже ж тепер нараз правда так дуже опротивіла тобі?
|
|
|
2719 |
|
|
|
2720 |
Боярин мовчав, похиливши голову. Вони зближалися вже до верха гори і
|
|
|
2721 |
їхали вузькою дорогою поміж високими буками, що зовсім заслонювали
|
|
|
2722 |
перед ними небо. Коні, здані на власну волю, самі шукали собі стежки
|
|
|
2723 |
серед сутінків і, зчаста форкаючи, тюпали звільна по похилій
|
|
|
2724 |
каменистій дорозі під гору.
|
|
|
2725 |
|
|
|
2726 |
- Куди ж ми їдемо, коли нас вигнано з Тухольщи-ни? спитала нараз
|
|
|
2727 |
- Мирослава, отираючи рукавом сльози і підводячи догори голову.
|
|
|
2728 |
|
|
|
2729 |
- В світ за очі,відказав батько.
|
|
|
2730 |
|
|
|
2731 |
- Ти ж казав, що їдемо до одного боярина в гостину.
|
|
|
2732 |
|
|
|
2733 |
- Правда опротивіла мені: я сказав неправду.
|
|
|
2734 |
|
|
|
2735 |
- То куди ж їдемо?
|
|
|
2736 |
|
|
|
2737 |
- Куди сама хочеш. Мені все одно. Може, їхати до Галича, до князя,
|
|
|
2738 |
- котрому я наприкрився і котрий рад був мене позбутися? О, хитра се
|
|
|
2739 |
- штука, той князь!
|
|
|
2740 |
|
|
|
2741 |
Використати силу чоловіка, виссати його, мов спілу вишню, а кістку
|
|
|
2742 |
кинути геть
|
|
|
2743 |
|
|
|
2744 |
- на те він якраз. І який рад був він, коли я попросив у нього
|
|
|
2745 |
- даровизни землі в
|
|
|
2746 |
|
|
|
2747 |
Ту-хольщині! «Іди,- сказав мені,- нехай лишень тут не бачу тебе! Йди і
|
|
|
2748 |
угризайся з тими смердами за нуясдек-ну межу, лиш сюди не вертай!» Ну,
|
|
|
2749 |
що, може, їхати най до нього жалуватися на тухольців, просити напроти
|
|
|
2750 |
них княжої помочі?..
|
|
|
2751 |
|
|
|
2752 |
- Ні, таточку! говорила Мирослава.Кня»а поміч злого не направить, а
|
|
|
2753 |
- тільки ще дужче погіршить.
|
|
|
2754 |
|
|
|
2755 |
- А видиш,сказав боярин, небагато зважаючи на остатні слова доньки.Ну,
|
|
|
2756 |
- а може, вертати нам до Тухлі, до тих проклятих хлопів, до того чорта
|
|
|
2757 |
- Беркута, і просити у них ласки, піддатися їх карі, зректися свого
|
|
|
2758 |
- боярства і благати їх, щоб нас прийняли до своєї громади, як рівні
|
|
|
2759 |
- рівних, і жити з ними так, як вони,з вівцями вкупі, між вівсом і
|
|
|
2760 |
- гноєм?
|
|
|
2761 |
|
|
|
2762 |
Постава Мирослави незамітно, мимоволі простувалася, лице її
|
|
|
2763 |
прояснювалось при тих словах.
|
|
|
2764 |
|
|
|
2765 |
- А як гадаєш, таточку, чи вони приймили б нас? спитала вона живо.
|
|
|
2766 |
|
|
|
2767 |
- Хто знає! сказав гризько боярин.Се ще якби ласкаві були їх хамські
|
|
|
2768 |
- величества й їх надвеличество Захар Беркут!
|
|
|
2769 |
|
|
|
2770 |
- Таточку, а чому ж нам не спробувати сього? Ту-хольці не люблять
|
|
|
2771 |
- неправди; вони хоч і засудили нас, то, може, по свойому праву. А
|
|
|
2772 |
- може… може, й ти, таточку, дечим… своїм острим поступованням
|
|
|
2773 |
- причинився до того? А коли б лагідно, по-людськи з ними…
|
|
|
2774 |
|
|
|
2775 |
- Ах, боже, се що таке? скрикнула нараз Мирослава, перериваючи свої
|
|
|
2776 |
- попередні міркування. Вони станули саме на вершку гори, і перед
|
|
|
2777 |
- ними, мов силою чарів, розкинулася широка стрийська долина, залита
|
|
|
2778 |
- морем пожеж і огнищ. Небо жевріло крозавим відблиском. Немов з
|
|
|
2779 |
- пекла, неслися з долини дивні голоси, іржання коней, брязкіт зброї,
|
|
|
2780 |
- переклики вартових, гомін сидячих при огнищах чорних, косматих
|
|
|
2781 |
- людей, а геть-геть далеко ряздираючі серце зойки мордованих старців,
|
|
|
2782 |
- жінок і дітей, в'язаних і ведених у неволю мужчин, рик скотини і
|
|
|
2783 |
- хрускіт будинків, що, перепалені, валилися додолу, а по тім
|
|
|
2784 |
- величезні водопади іскор, мов рої золотистих комах, збивалися під
|
|
|
2785 |
- небо. В кровавім розблиску огнів виднілися тут же, в долині над
|
|
|
2786 |
- рікою, довгі, безконечно довгі ряди чотиригранних шатрів, переділені
|
|
|
2787 |
- від себе широкими ві.аб-ступами. Люди, мов мурашки, снували поміж
|
|
|
2788 |
- шатрами і громадилися коло огнищ. Мирослава стала на той вид мов
|
|
|
2789 |
- остовпіла, не можучи відірвати від нього очей. Навіть старий,
|
|
|
2790 |
- понурий боярин не міг рушитися з місця, потопаючи очима в тім лячнім
|
|
|
2791 |
- кровавім морі, ловлячи носом запах гіркого диму і крові, вслухуючись
|
|
|
2792 |
- у змішаний гамір, у зойки, стогнання та радісні окрики побіди.
|
|
|
2793 |
|
|
|
2794 |
Навіть коні під нашими їздцями почали тремтіти всім тілом, стригти
|
|
|
2795 |
вухами і форкати ніздрями, немов лякалися йти дальше.
|
|
|
2796 |
|
|
|
2797 |
- Тату, про бога святого, се що таке? скрикнула Мирослава.
|
|
|
2798 |
|
|
|
2799 |
- Наші союзники,сказав понуро Тугар Вовк.
|
|
|
2800 |
|
|
|
2801 |
- Ах, се мусять бути монголи, про котрих прихід говорив народ з такою
|
|
|
2802 |
- тривогою?
|
|
|
2803 |
|
|
|
2804 |
- Так, се вони!
|
|
|
2805 |
|
|
|
2806 |
- Нищителі руської землі!
|
|
|
2807 |
|
|
|
2808 |
- Наші союзники проти тих проклятих смердів і їх громадівства.
|
|
|
2809 |
|
|
|
2810 |
- Тату, се загибель наша! Як не стане хлопів, то хто буде кормити
|
|
|
2811 |
- бояр?
|
|
|
2812 |
|
|
|
2813 |
- Не бійся, не вродилась іще та буря, що здужала б до кореня знищити
|
|
|
2814 |
- те підле насіння!
|
|
|
2815 |
|
|
|
2816 |
- Але ж, таточку, монголи не щадять ні хати, ні двору, ні князівської
|
|
|
2817 |
- палати!
|
|
|
2818 |
|
|
|
2819 |
Сам же ти не раз оповідав, як вони подушили князів під дошками.
|
|
|
2820 |
|
|
|
2821 |
- І се добре! Нехай їх душать, тих хитрих круків! Але боярина не
|
|
|
2822 |
- задушили ніякого. Ще раз кажу тобі: се наші союзники!
|
|
|
2823 |
|
|
|
2824 |
- Але ж, таточку, ти хотів би входити в союз із тими дикунами,
|
|
|
2825 |
- обагреними кров'ю нашого народу?
|
|
|
2826 |
|
|
|
2827 |
- Що мене се обходить, хто вони і які вони? Крім них, ми не маємо
|
|
|
2828 |
- виходу. А нехай вони собі будуть і самі злі духи, щоб тільки помогли
|
|
|
2829 |
- мені!
|
|
|
2830 |
|
|
|
2831 |
Мирослава, вся бліда, тривожними очима гляділа на свого батька.
|
|
|
2832 |
Кровавий відблиск огнів, що освічував околицю, робив його лице
|
|
|
2833 |
страшним і диким і меркотів на його шоломі, немов обвивав те лице
|
|
|
2834 |
кровавим вінцем. Вони обоє позлізали з коней і, стоячи на гострім
|
|
|
2835 |
гребені гори, гляділи одне на одного.
|
|
|
2836 |
|
|
|
2837 |
- Який ти страшний, таточку,прошепотіла Мирослава.Я не пізнаю тебе!
|
|
|
2838 |
|
|
|
2839 |
- Говори сміло, говори, донечко! сказав з якимсь диким насміхом
|
|
|
2840 |
- батько.Я знаю, що ти хотіла сказати! Ти хотіла сказати: ‹'Я не можу
|
|
|
2841 |
- дальше йти з тобою, я покину тебе, зрадника вітчизни, а вернуся до
|
|
|
2842 |
- свого милого, до свого вірного
|
|
|
2843 |
|
|
|
2844 |
Беркута!» Скажи, скажи се одверто - і покинь мене. Я піду, куди веде
|
|
|
2845 |
мене доля,
|
|
|
2846 |
|
|
|
2847 |
і буду до кінця життя свого дбати про твоє добро!
|
|
|
2848 |
|
|
|
2849 |
Їдовитий голос боярина стався при кінці якимсь м'яким, тремтячим,
|
|
|
2850 |
зрушуючим, так що Мирослава вибух-ла голосним плачем і кинулась
|
|
|
2851 |
батькові на шию, гірко ридаючи.
|
|
|
2852 |
|
|
|
2853 |
- Ох, таточку,хлипала вона,як ти рвеш моє серце! Чим я так тяжко
|
|
|
2854 |
- провинилася перед тобою? Я ж знаю, що ти любиш мене! Я… я не покину
|
|
|
2855 |
- тебе ніколи! Я буду твоєю служницею, твоєю невільницею до остатнього
|
|
|
2856 |
- віддиху, лиш не йди туди, не подавай свого чесного ім'я на вічну
|
|
|
2857 |
- ганьбу!
|
|
|
2858 |
|
|
|
2859 |
Ридаючи, вона впала батькові до ніг і обнімала руками його коліна,
|
|
|
2860 |
обливала слізьми його руки. Не видержав Тугар Вовк, капнули сльози з
|
|
|
2861 |
його старих очей.
|
|
|
2862 |
|
|
|
2863 |
Він підняв Мирославу і міцно притиснув її до грудей.
|
|
|
2864 |
|
|
|
2865 |
- Доню моя,сказав він лагідно,не жалуйся на мене! Горе наповнило
|
|
|
2866 |
- гіркістю моє серце, гнівом налило мої думи. Але я знаю, що твоє
|
|
|
2867 |
- серце щире золото, що ти не покинеш мене в днях тривоги й боротьби.
|
|
|
2868 |
- Адже ж ми самі тепер на світі, ні до кого нам прихилитися, ні від
|
|
|
2869 |
- кого ждати помочі, а тільки від себе самих.
|
|
|
2870 |
|
|
|
2871 |
Вибору не маємо. Берімо поміч, де її знайдемо!
|
|
|
2872 |
|
|
|
2873 |
- Таточку, таточку! говорила з слізьми Мирослава.Гнів проти тухольців
|
|
|
2874 |
- засліпив тебе і пхає тебе до загибелі. Нехай і так, що ми
|
|
|
2875 |
- нещасливі,а чи для того мусимо бути зрадниками свого краю? Ні, радше
|
|
|
2876 |
- згинути нам із голоду під плотом!
|
|
|
2877 |
|
|
|
2878 |
- Молода ти ще доню, гаряча, палка, і не знаєш, як смакує голод, як
|
|
|
2879 |
- смакує нужда. Я зазнав їх і хочу оберегти тебе від них. Не переч же
|
|
|
2880 |
- мені! Ходи, їдьмо до цілі! Що буде, те буде, долі своєї не об'їдемо!
|
|
|
2881 |
|
|
|
2882 |
І він скочив на свого коня і шпигнув його острогами. Даремно Мирослава
|
|
|
2883 |
хотіла спинити його - він погнав униз горою. Ридаючи, подалася за ним
|
|
|
2884 |
і вона. В своїй непохитній дитячій вірі вона все ще думала, що зможе
|
|
|
2885 |
охоронити батька від загибелі, від віковистої ганьби - від зради свого
|
|
|
2886 |
краю. Вона, бідна, й не знала, як глибоко її батько був уже застряг у
|
|
|
2887 |
тім огиднім багні, як безповоротно він уже впав у безодню, так, що для
|
|
|
2888 |
нього справді не було іншого виходу, як падати глибше, аж до дна.
|
|
|
2889 |
|
|
|
2890 |
Чим дальше з'їздили в долину, тим густіше пітьма обкапувала їх, тим
|
|
|
2891 |
менше могли що-небудь бачити, крім блимання огнищ і жевріння
|
|
|
2892 |
віддалених пожеж.
|
|
|
2893 |
|
|
|
2894 |
Зате гомін і рик величезної юрби ставався чимраз голоснішим,
|
|
|
2895 |
оглушаючим.
|
|
|
2896 |
|
|
|
2897 |
Дим виїдав їм очі, захапував віддих у грудях. Боярин простував до
|
|
|
2898 |
першого огнища, що палало серед поля. Се була монгольська сторожа.
|
|
|
2899 |
Наближаючись, вони бачили п'ять люда в кожухах, обернених волоссям
|
|
|
2900 |
догори, в таких самих пелехатих острокінчастих ковпаках, з луками на
|
|
|
2901 |
плечах і з топорами в руках.
|
|
|
2902 |
|
|
|
2903 |
Аж недалеко варти Мирослава дігнала батька й сіпнула його за рукав.
|
|
|
2904 |
|
|
|
2905 |
- Таточку, богом святим молю тебе, вертаймо відси.
|
|
|
2906 |
|
|
|
2907 |
- Куди?
|
|
|
2908 |
|
|
|
2909 |
- Ходімо до Тухлі!
|
|
|
2910 |
|
|
|
2911 |
- Ні, пропало вже! Підемо, але не з униженою просьбою. Підемо в гості
|
|
|
2912 |
- і рад я побачити, чи твої Беркути посміють тепер виганяти нас!
|
|
|
2913 |
|
|
|
2914 |
В тій хвилі монголи почули прихід чужих людей і з диким криком
|
|
|
2915 |
похапали за луки та окружили їх.
|
|
|
2916 |
|
|
|
2917 |
- Хто їде? закричали різними голосами, то по-нашому, то по-свому.
|
|
|
2918 |
|
|
|
2919 |
- Поклонник великого Чінгісхана! сказав по-мон-гольськи Тугар Вовк.
|
|
|
2920 |
|
|
|
2921 |
Монголи стали, витріщившії очі на нього.
|
|
|
2922 |
|
|
|
2923 |
- Ти відки, що за один, за чим приходиш? спитав один, очевидно,
|
|
|
2924 |
- начальник сторожі.
|
|
|
2925 |
|
|
|
2926 |
- Не твоє діло,відповів остро на монгольській мові боярин.Хто веде
|
|
|
2927 |
- вашу силу?
|
|
|
2928 |
|
|
|
2929 |
- Внуки великого Чінгісхана: Пета-бегадир і Бурун-да-бегадир.
|
|
|
2930 |
|
|
|
2931 |
- Іди ж і скажи їм, що «Калка-ріка по болоті тече і в Дон упадає». А
|
|
|
2932 |
- ми на твій поворот пождемо коло огнища.
|
|
|
2933 |
|
|
|
2934 |
З рабським ушанованням розступилися монголи перед незнайомим
|
|
|
2935 |
приїжджим, що говорив їх мовою та й ще таким певним тоном, до якого
|
|
|
2936 |
вони привикли від своїх ханів та бегадирів. В одній хвилі начальник
|
|
|
2937 |
варти здав своє місце на другого а сам, допавши коня, погнав до
|
|
|
2938 |
табору, якої, може, чверть милі віддаленого від вартового вогнища.
|
|
|
2939 |
|
|
|
2940 |
Тугар Вовк і Мирослава позлазили з коней, яких дехто з вартових зараз
|
|
|
2941 |
узяли, обчистили, напоїли й прип'яли на мужицькій, житом засіяній
|
|
|
2942 |
ниві. Приїжджі гості приступили до огнища, гріючи над ним руки, в які
|
|
|
2943 |
щипав їх весняний нічний холод. Мирослава тремтіла цілим тілом, мов у
|
|
|
2944 |
лихорадці, вона була бліда
|
|
|
2945 |
|
|
|
2946 |
і не сміла піднести очей ка батька. Аж тепер, почувши з батькових уст
|
|
|
2947 |
монгольську мову і побачивши, з якою пошаною монголи сповняли його
|
|
|
2948 |
волю, вона догадалася, що батько її не віднині знається з тими
|
|
|
2949 |
страшними нищителями рідної землі і що правдивою мусить бути та вість,
|
|
|
2950 |
яка глухо шепталась при дворі князя Данила, немовто Тугар Вовк у битві
|
|
|
2951 |
над Калкою зрадив Русь монголам, виявивши їм наперед цілий план битви,
|
|
|
2952 |
уложений руськими князями. Правда,- говорили вісті,- доказу на те
|
|
|
2953 |
певного нема, а то б бояринові прийшлось понести голову на колоду;
|
|
|
2954 |
боярин стояв у битві в першім ряді і при першім замішанню взятий був
|
|
|
2955 |
до неволі. Але дивним видавалось декому його швидке увільнення без
|
|
|
2956 |
окупу, хоч боярин божився, що Монголії випустили його, шануючи ного
|
|
|
2957 |
хоробрість. Діло було темне, а тільки те було певне, що при княжім
|
|
|
2958 |
дворі всі почали якось сторонити від Тугара і сам князь не довіряв
|
|
|
2959 |
йому так, як довіряв давніше. Боярин вкінці почув тоту зміну і
|
|
|
2960 |
попросив у князя даровизни землі в Тухольщині. Не допитуючись, для
|
|
|
2961 |
чого задумав боярин покидати Галич і для чого хоче закопатися в такій
|
|
|
2962 |
лісистій пустині, та й ще з молодою дочкою, князь Данило дав йому
|
|
|
2963 |
даровизну - очевидно, рад був його позбутися. І при від'їзді з Галича
|
|
|
2964 |
якось холодно прощалися всі з боярином - довголітнім товаришем оружжя.
|
|
|
2965 |
Все те згадала тепер в одній хвилі Мирослава, і все те, що тоді
|
|
|
2966 |
дивувало й гнівало її, стало тепер ясне й зрозуміле перед її очима.
|
|
|
2967 |
Так, значиться, вісті й шепти говорили правдуі Так, значиться, батько
|
|
|
2968 |
її віддавна, від десятьох літ, був у порозумінню з монголами, був
|
|
|
2969 |
зрадником! Мов придавлена, мов підкошена тою гадкою, похилила
|
|
|
2970 |
Мирослава свою прегарну голову додолу. Серце її боліло дуже: вона
|
|
|
2971 |
чула, як у ньому одна за другою рвалися найсильніші й найсвятіші нитки
|
|
|
2972 |
- нитки дитячої любові й поважання.
|
|
|
2973 |
|
|
|
2974 |
Якою самітною, якою круглою сиротою чула себе вона тепер на світі, хоч
|
|
|
2975 |
тут же коло неї сидів її батько! Якою нещасною чула вона себе тепер,
|
|
|
2976 |
хоч батько недавно ще запевнював її, що все робить для її щастя!
|
|
|
2977 |
|
|
|
2978 |
Але й боярин сидів тепер якийсь невеселий: його рішуче серце тисли,
|
|
|
2979 |
очевидно, якісь важкі думи. Не знати, про що думав він, але його очі
|
|
|
2980 |
гляділи, не змигаючи, в полум'я огнища, слідили уважно за тим, як
|
|
|
2981 |
догорали червоні, мов розжарене залізо, поліна, як тріскали в огні,
|
|
|
2982 |
злизувані полум'ям. Чи се було спокійне думання чоловіка, що дійшов до
|
|
|
2983 |
своєї мети, чи, може, яке тривожне прочуття будущини холодною рукою
|
|
|
2984 |
вхопило його за серце і печать мовчання положило на його устах? Тільки
|
|
|
2985 |
ж і він, старий розважний чоловік, уникав погляду
|
|
|
2986 |
|
|
|
2987 |
Мирослави, лише глядів і глядів у огнище на миготячі іскри та
|
|
|
2988 |
попеліючі поліна.
|
|
|
2989 |
|
|
|
2990 |
- Доню! сказав він вкінці стиха, не підводячи на неї очей.
|
|
|
2991 |
|
|
|
2992 |
- Чому ти вчора не вбив мене, тату? прошептала Мирослава, насилу
|
|
|
2993 |
- здержуючи сльози в очах. Голос її, хоч тихий, дунув на боярина
|
|
|
2994 |
- ледовим холодом. Він не знайшов на те питання відповіді, і мовчав, і
|
|
|
2995 |
- вдивлювався в огнище, поки не прибіг вартівник із табору.
|
|
|
2996 |
|
|
|
2997 |
- Внуки великого Чінгісхана шлють свій привіт новому другові і просять
|
|
|
2998 |
- його до свого шатра на воєнну раду.
|
|
|
2999 |
|
|
|
3000 |
- Ходімо! сказав коротко боярин і піднявся з місця.
|
|
|
3001 |
|
|
|
3002 |
Мирослава встала також, але ноги її відмовляли послуху. Та не час було
|
|
|
3003 |
тепер вертатися. В одній хвилі монголи привели їх коней, висадили
|
|
|
3004 |
Мирославу і, окруживши їх обоє, повели до табору.
|
|
|
3005 |
|
|
|
3006 |
Монгольський табір був розложений у величезнім чотирикутнику і
|
|
|
3007 |
обкопаний глибоким ровом. В кождім боці чотирикутника було по
|
|
|
3008 |
дванадцять входів, окружених оружною вартою. Хоч неприятель ніякий не
|
|
|
3009 |
грозив таборові, то все- таки його стережено чуйно - таке вже було
|
|
|
3010 |
воєнне правило монголів, зовсім у суперечність із християнським
|
|
|
3011 |
рицарством, яке не дорівнювало монголам ані в військовій карності, ані
|
|
|
3012 |
в умілості тактики та кер-мовання великими масами.
|
|
|
3013 |
|
|
|
3014 |
Вартові при вході табору дикими голосами перекликалися з вартовими, що
|
|
|
3015 |
вели боярина з донькою, а потім перейняли незвичайних гостей і повели
|
|
|
3016 |
їх до шатра своїх начальників. Хоч і як придавлена була Мирослава
|
|
|
3017 |
своїм болем і стидом, що випалював гарячі рум'янці на її дівочім лиці,
|
|
|
3018 |
то все ж вона була надто смілої вдачі, надто свобідно і по-рицарськи
|
|
|
3019 |
вихована, щоб не зацікавитися розкладом табора і всім новим та
|
|
|
3020 |
невиданим окруясен-ням. Бистрим оком окинула вона пооводжаючих її
|
|
|
3021 |
вартових. Низькі, підсадкуваті їх постави, повбирані в овечі кожухи,
|
|
|
3022 |
через які перевішений був у кождого лук і сагайдак зі стрілами,
|
|
|
3023 |
виглядали мов медведі або які інші дикі звірі. Лице без заросту, з
|
|
|
3024 |
вистаючими вилицями і підочними кістьми, з маленькими і глибоко
|
|
|
3025 |
впалими очи. ма, що ледве блищалися з вузьких, скісно прорізаних
|
|
|
3026 |
повік, з невеликими приплесканими носами, виглядали якось гидко,
|
|
|
3027 |
відразливе, а жовтава їх барва, що в відблиску огнищ переливалася в
|
|
|
3028 |
якийсь зеленкуватий відтінок, робила їх
|
|
|
3029 |
|
|
|
3030 |
іще страшнішими та відразливішими. З похнюпленими додолу головами і з
|
|
|
3031 |
горляною, співучою мовою, вони подобали на вовків, що шукають, кого б
|
|
|
3032 |
пожерти. Шатра їх, як Мирослава зблизька приглянулася, зроблені були з
|
|
|
3033 |
войлоку, розп'ятого на чотирьох жердках, зв'заних угорі докупи, і
|
|
|
3034 |
накриті були вверху для забезпеки від дощу великими шапками з кінської
|
|
|
3035 |
шкіри. Перед шатрами стояли на жердках понастромлювані людські голови,
|
|
|
3036 |
кроваві, з застиглим виразом болю і розпуки на блідих, посинілих,
|
|
|
3037 |
світлом огнищ дивовижно освічених лицях. Холодний піт виступив на чоло
|
|
|
3038 |
Мирослави На сей вид; її, геройську, смілу дівчину, не мучила думка,
|
|
|
3039 |
що швидко й її голова так само стримітиме де-будь перед шатром якого
|
|
|
3040 |
монгольського бегадира. Та ні, вона воліла б тепер тліти в пожежі і
|
|
|
3041 |
стриміти як кро-вавий трофей перед шатром побідителя, аніж своїми
|
|
|
3042 |
живими очима оглядати ті трофеї, з яких кождий недавно ще був живим
|
|
|
3043 |
чоловіком, думав, працював і любив,- аніж іти здовж оцього страшного
|
|
|
3044 |
табору на безчесне, зрадницьке діло!
|
|
|
3045 |
|
|
|
3046 |
«Ні, ні,-думалось їй,-не буде того. Я не піду дальше! Я не стану
|
|
|
3047 |
«зрадницею свого краю! Я покину батька, коли не зможу відвести його
|
|
|
3048 |
«від його проклятого наміру».
|
|
|
3049 |
|
|
|
3050 |
Тим часом вони станули перед шатром начальника чети, любимця
|
|
|
3051 |
Батиєвого.
|
|
|
3052 |
|
|
|
3053 |
Шатро не відзначувалося від інших шатрів зверха нічим, окрім прип'ятої
|
|
|
3054 |
на його вершку жердки з трьома бунчуками; зате всередині було далеко
|
|
|
3055 |
пишніше, по- азіатськи уладжене. Тільки ж ані боярин, ані Мирослава до
|
|
|
3056 |
середини шатра не входили, бо начальників монгольських застали перед
|
|
|
3057 |
шатром, коло огнища, на котрім невільники пекли двох баранів. Поба-
|
|
|
3058 |
чивши гостей, начальники схопилися всі враз на рівпї ноги і похапали
|
|
|
3059 |
до рук свою зброю, хоч, впрочім, не поступилися з місця, щоби стрічати
|
|
|
3060 |
їх. Знаючи монгольський звичай, боярин кивнув доньці, щоб лишилась
|
|
|
3061 |
позаду, а сам, знявши з голови шолом, а з плечей лук, приступив до них
|
|
|
3062 |
з поклоном і став мовчки, з похиленими до землі очима, на три кроки
|
|
|
3063 |
перед головним начальником Петою.
|
|
|
3064 |
|
|
|
3065 |
- Від якого царя приносиш нам вісти? спитав його Пета.
|
|
|
3066 |
|
|
|
3067 |
- Я не знаю ніякого царя, крім великого Чінгісхана, пана всього світу!
|
|
|
3068 |
- сказав боярин. Се була звичайна формула піддання. Пета тоді поважно,
|
|
|
3069 |
- але радо простяг бояринові руку.
|
|
|
3070 |
|
|
|
3071 |
- В пору приходиш,сказав Пета,ми дожидали свого союзника.
|
|
|
3072 |
|
|
|
3073 |
- Я знаю свій обов'язок,сказав Тугар Вовк.В однім лишень я переступив
|
|
|
3074 |
- ваш звичай: я привів доньку свою до табору.
|
|
|
3075 |
|
|
|
3076 |
- Доньку? сказав зачудуваний Пета.Хіба ж ти не знаєш, що звичай наш
|
|
|
3077 |
- забороняє женщинам вступати в збір вояків?
|
|
|
3078 |
|
|
|
3079 |
- Знаю. Але що ж я мав зробити з нею? У мене нема дому, ні родини, ні
|
|
|
3080 |
- дружини! Крім мене і великого Чінгісхана, вона не має ніякої опіки!
|
|
|
3081 |
- Мій князь рад був позбутися мене зі свого міста, а ті прокляті
|
|
|
3082 |
- смерди, мої невольники, збунтувалися против мене.
|
|
|
3083 |
|
|
|
3084 |
- Але все ж таки тут вона не може лишитися.
|
|
|
3085 |
|
|
|
3086 |
- Я прошу внуків великого Чінгісхана позволити їй лишитися нинішню ніч
|
|
|
3087 |
- і завтрашній день, поки не винайду для неї безпечного пристановища.
|
|
|
3088 |
|
|
|
3089 |
- Для другів наших ми гостинні,сказав Пета, і потім, обертаючись до
|
|
|
3090 |
|
|
|
3091 |
Мирослави, він сказав ламаною руською мовою:
|
|
|
3092 |
|
|
|
3093 |
- Зблизись, дивчина!
|
|
|
3094 |
|
|
|
3095 |
Мирослава аж затремтіла, почувши ті звернені до себе слова страшного
|
|
|
3096 |
монгольського начальника. Повними ненависті й погорди очима гляділа
|
|
|
3097 |
вона на того нищителя Русі, зовсім не слухаючи його слів.
|
|
|
3098 |
|
|
|
3099 |
- Зблизись, Мирославе! сказав її батько.Великий начальник
|
|
|
3100 |
- монгольського війська ласкавий до нас.
|
|
|
3101 |
|
|
|
3102 |
- Не хочу його ласки! відказала Мирослава.
|
|
|
3103 |
|
|
|
3104 |
- Зблизись, розказую тобі! сказав грізно боярин. Мирослава неохітно
|
|
|
3105 |
- зблизилася.
|
|
|
3106 |
|
|
|
3107 |
Пета своїми малими блискучими очима поглянув на неї.
|
|
|
3108 |
|
|
|
3109 |
- Гарни дивчина! Жаль, що не остатись. Гляди, дивчина, на свій тат.
|
|
|
3110 |
- Будь вірна велики Чінгісхан. Велика лас ка буде! На тоюі, дівчина,
|
|
|
3111 |
- отсе коко, з вашого князь Мстислав. Знак безпеки. Покажи монгольськи
|
|
|
3112 |
- вояк усі пропустить, нічого злого не зробить. А тепер до шатра?
|
|
|
3113 |
|
|
|
3114 |
З тими словами Пета подав Мирославі зі свого пальця великий золотий
|
|
|
3115 |
перстень, здобутий ним у битві над Кал-кою з князя Мстислава. На
|
|
|
3116 |
перстені буз великий золотисто-зелений берил із вирізаними на нім
|
|
|
3117 |
фігурами. Мирослава вагувалася, чи прийняти дар від ворога,- може,
|
|
|
3118 |
навіть заплату за батькову зраду.
|
|
|
3119 |
|
|
|
3120 |
- Візьми, доню, сей знак від великого внука Чінгіс-хана,сказав
|
|
|
3121 |
- боярин.Се знак його великої ласки для тебе, дає тобі безпечний
|
|
|
3122 |
- прохід у монгольськім таборі.
|
|
|
3123 |
|
|
|
3124 |
Нам-бо прийдеться розстатися, доню. їх воєнний звичай забороняє
|
|
|
3125 |
женщинам бути в таборі. Але з тим пер amp;тенем ти можеш безпечно
|
|
|
3126 |
приходити і виходити, коли тобі запотребиться.
|
|
|
3127 |
|
|
|
3128 |
Мирослава ще вагувалась. Але, втім, нова якась дума шибнула їй у
|
|
|
3129 |
голову - вона взяла перстень і, відвертаючись, уриваним голосом
|
|
|
3130 |
сказала:
|
|
|
3131 |
|
|
|
3132 |
- Дякую!
|
|
|
3133 |
|
|
|
3134 |
Потім Пета велів відвести її до окремого шатра, котре наборзі
|
|
|
3135 |
приготовано для її батька, а Тугар Вовк лишився сам з монгольськими
|
|
|
3136 |
бегадирами, щоб радити воєнну раду.
|
|
|
3137 |
|
|
|
3138 |
Перший забрав голос Пета, головний начальник сього відділу, чоловічок
|
|
|
3139 |
літ коло сорока, тип монгола: невеличкий, повертливий, з хитро
|
|
|
3140 |
мигаючими малими, мов мишачими, очима.
|
|
|
3141 |
|
|
|
3142 |
- Сідай, гостю,сказав він до боярина.Коли скажем тобі, що ми дожидали
|
|
|
3143 |
- тебе, то нехай се буде найвища похвала твоєї вірності для великого
|
|
|
3144 |
- Чінгісхана. Але все-таки ти троха запізно прийшов. Військо наше жде
|
|
|
3145 |
- вже третій день, а великий
|
|
|
3146 |
|
|
|
3147 |
Чінгісхан, виправляючи нас на захід, до краю рабів своїх Арпадів,
|
|
|
3148 |
наказував нам довше трьох день без потреби ніде не задержуватись. Брат
|
|
|
3149 |
наш, Кайдан-бегадир, що пішов через край волохів, буде перед нами в
|
|
|
3150 |
домі Арпадів, здобуде їх столичне місто, а яку ж славу ми принесемо з
|
|
|
3151 |
того походу?
|
|
|
3152 |
|
|
|
3153 |
На те сказав боярин:
|
|
|
3154 |
|
|
|
3155 |
- Я порозумів слова твої, великий бегадире, і ось що відповім на них.
|
|
|
3156 |
- Вірний слуга великого Чінгісхана не міг швидше прибути до вашого
|
|
|
3157 |
- табору, бо аж учора дізнався про ваш похід, а дізнавшися, прибув
|
|
|
3158 |
- зараз. Про задержку не журися. Шляхи наші хоч неширокі, але
|
|
|
3159 |
- безпечні. Брама в царство Арпадів стане вам отвором, лиш тільки
|
|
|
3160 |
- застукайте.
|
|
|
3161 |
|
|
|
3162 |
- Які шляхи і в чиїх руках? спитав коротко Пета.
|
|
|
3163 |
|
|
|
3164 |
- Один шлях дуклянський, горі Саном-рікою, а потім через низький
|
|
|
3165 |
- гірський провал. Шлях широкий і вигідний, топтаний уже не раз
|
|
|
3166 |
- руськими й угорськими воєнними силами.
|
|
|
3167 |
|
|
|
3168 |
- Далеко відси?
|
|
|
3169 |
|
|
|
3170 |
- Відси до Перемишля два дні ходу, а з Перемишля до гір іще два дні.
|
|
|
3171 |
|
|
|
3172 |
- Хто стереже?
|
|
|
3173 |
|
|
|
3174 |
- Стережуть його нашого князя бояри, що на нім поробили засіки. Але
|
|
|
3175 |
- бояри нерадо служать князеві Данилові Романовичу, нерадо стережуть
|
|
|
3176 |
- засіків. Мала обіцянка склонить їх на сторону великого Чінгісхана.
|
|
|
3177 |
|
|
|
3178 |
- Але чому ж досі ми нікого з них не бачили в нашім таборі? спитав
|
|
|
3179 |
- Пета.
|
|
|
3180 |
|
|
|
3181 |
- Годі їм, великий бегадире. Народ, серед якого вони живуть і який
|
|
|
3182 |
- мусить поставляти оружних людей для оборони засіків, нерадо зносить
|
|
|
3183 |
- їх вдасть над собою. Дух бунту і непокори живе в народі. Серце його
|
|
|
3184 |
- тужить за давніми порядками, де не було ні князів, ні власті, де
|
|
|
3185 |
- кожда громада жила для себе, а против спільного вороге всі дружилися
|
|
|
3186 |
- по добрій волі і вибирали та скидали свою старшину. В отсих горах
|
|
|
3187 |
- живе один дід, що його прозвали бесідником, і той роздуває полум'я
|
|
|
3188 |
- непокори в ім'я тих старих порядків. Народ глядить на бояр, мов
|
|
|
3189 |
- пастухи на вовка, і скоро би тільки побачив, що бояри тягнуть у
|
|
|
3190 |
- сторону великого Чінгісхана одверто, то побив біі їх камінням. Коли
|
|
|
3191 |
- ж за приближенням вашої сили бояри піддадуться вам і віддадуть вам
|
|
|
3192 |
- засіки, народ пирсне, як полова від вітру.
|
|
|
3193 |
|
|
|
3194 |
Пета слухав уважно бесіди боярина. Насміх і погорда заблискотіли на
|
|
|
3195 |
його тонких губах,
|
|
|
3196 |
|
|
|
3197 |
- Дивні ж у вас порядки! сказав він.Князь бунтує против своїх слуг,
|
|
|
3198 |
- слуги проти князя, князь і слуги против народу, а народ против
|
|
|
3199 |
- усякої власті! Дивні порядки! У нас коли дрібні ватажки хотіли
|
|
|
3200 |
- бунтувати проти великого
|
|
|
3201 |
|
|
|
3202 |
Чінгісхана, то той згромадив їх до свого аулу і, окруживши аул своїми
|
|
|
3203 |
вірними синами, велів настановити вісімдесят великих кітлів на грані і
|
|
|
3204 |
налити їх водою, а коли вода закипіла, то, не розбираючи нічиєї вини,
|
|
|
3205 |
велів у кождий котел вкинути по два бунтівники і варити їх так довго,
|
|
|
3206 |
поки тіло зовсім не відкипіло від кості. Тоді велів повиймати голі
|
|
|
3207 |
кістяки з котлів, посадити їх коней і повідводити до підвладних їм
|
|
|
3208 |
племен, щоб ті на примірі своїх ватажків училися послкху і покори
|
|
|
3209 |
великому Чінгісханові. От так би і вас її вчити. І ми навчимо вас її.
|
|
|
3210 |
Дякуйте богам, що зіслали нас до сього краю, бо коли б не ми, то ви,
|
|
|
3211 |
певно, мов ті голодні вовки, пожерли б одні других.
|
|
|
3212 |
|
|
|
3213 |
Кров постила бояринові в тілі при тім оповіданню монгола, але він ні
|
|
|
3214 |
словечка не відказав на се.
|
|
|
3215 |
|
|
|
3216 |
- Ну. а який же ваш другий шлях? спитав дальше Пета.
|
|
|
3217 |
|
|
|
3218 |
- Другий шлях тухольський,відповів боярин,хоч вужчий і не такий
|
|
|
3219 |
- рівний, але зате ближчий і рівно безпечний. На тім шляху засіків
|
|
|
3220 |
- нема, ані княжих бояр нема. Самі хлопи пильнують його.
|
|
|
3221 |
|
|
|
3222 |
- Хлопів ваших ми не боїмося! сказав з погордою Пета.
|
|
|
3223 |
|
|
|
3224 |
- І ніщо їх боятися,підхопив боярин.Вони ж без оружжя і без умілості
|
|
|
3225 |
- воєнної. Тим шляхом я сам можу вам бути провідником.
|
|
|
3226 |
|
|
|
3227 |
- Але, може, на арпадській стороні ті шляхи сильно замкнені?
|
|
|
3228 |
|
|
|
3229 |
- Тухольський не замкнений зовсім. Дуклянський замкнений, але не дуже
|
|
|
3230 |
- сильно.
|
|
|
3231 |
|
|
|
3232 |
- А довга дорога тухольським шляхом до краю Ар-падів?
|
|
|
3233 |
|
|
|
3234 |
- Для оружних мужів до Тухлі день ходу. В Тухлі переночувати, а разом
|
|
|
3235 |
- зо світом у дорогу, і на вечір будете вже на рівнині.
|
|
|
3236 |
|
|
|
3237 |
- А дуклянським?
|
|
|
3238 |
|
|
|
3239 |
- Вчисляючи, кілько часу треба на понищення засіків, три дні ходу.
|
|
|
3240 |
|
|
|
3241 |
- Ну, то веди нас тухольським! сказав Пета.
|
|
|
3242 |
|
|
|
3243 |
- Дозволь мені слово сказати, великий бегадире,сказав один із
|
|
|
3244 |
- начальників монгольських, мужчина величезного росту й геркулесової
|
|
|
3245 |
- будови тіла, а лицем темно-оливкової барви, одітий у шкуру степового
|
|
|
3246 |
- тигра, що все разом аж надто свідчило про його походження з тур-
|
|
|
3247 |
- команського племені. Се був страшний, безтямно смілий і кровожадлия
|
|
|
3248 |
- воновник, Бурунда-бегадир, супірник у славі з
|
|
|
3249 |
|
|
|
3250 |
Кайданом. Монгольські загони, які він провадив, лишали по собі
|
|
|
3251 |
найстрашнішу руїну, найбільше число трупів, найширшу ріку пожеж. Він
|
|
|
3252 |
безмірно переви-щав
|
|
|
3253 |
|
|
|
3254 |
Пету своєю відвагою; перед його шатром кождого вечора було два рази
|
|
|
3255 |
більше свіжих голів, ніж перед шатром усякого іншого вояка. Але Пета
|
|
|
3256 |
не завидів йому тої смілості, чуючи надто добре свою перевагу над
|
|
|
3257 |
Бурундото в штуці ведення великих мас і кермовання великими битвами та
|
|
|
3258 |
походами. Він радо пускав
|
|
|
3259 |
|
|
|
3260 |
Бурунду на найнебез-печніші місця, держав його в запасі на найтяжчу,
|
|
|
3261 |
рішучу хвилю, немов непоборний залізний таран,- а тоді пускав його з
|
|
|
3262 |
відділом
|
|
|
3263 |
|
|
|
3264 |
«кровавих туркоманів» довершувати побіди.
|
|
|
3265 |
|
|
|
3266 |
- Говори, брате Бурундо! сказав Пета.
|
|
|
3267 |
|
|
|
3268 |
- Дозволь мені з десятитисячним відділом іти ту-хольським шляхом, а ти
|
|
|
3269 |
- сам простуй на дуклянський. Перейшовши на арпадський бік, я вдарю
|
|
|
3270 |
- зразу на тих, що стережуть дуклянського шляху, і прорівняю тобі
|
|
|
3271 |
- дорогу.
|
|
|
3272 |
|
|
|
3273 |
Пета з подивом глянув на Бурунду, немов се перший раз вирвалось тому
|
|
|
3274 |
рубаці з уст таке розумне слово. І справді, план Бурунди був хоч і
|
|
|
3275 |
смілий, та зате дуже розумний, і Бурунда був єдиний смільчак до
|
|
|
3276 |
виконання сього плану.
|
|
|
3277 |
|
|
|
3278 |
- Добре,сказав Пета,нехай буде по-твойому! Вибирай собі вояків і рушай
|
|
|
3279 |
- з ними зараз завтра.
|
|
|
3280 |
|
|
|
3281 |
- Позвольте ще й мені слово сказати, великі бегади-ри,сказав Тугар
|
|
|
3282 |
- Вовк.
|
|
|
3283 |
|
|
|
3284 |
- Говори! сказав Пета.
|
|
|
3285 |
|
|
|
3286 |
- Коли воля ваша слати часть своєї сили тухольським шляхом,а всеї
|
|
|
3287 |
- задля тісноти шляху й я не радив би слати,то позвольте мені піти
|
|
|
3288 |
- наперед, з невеличким відділом і зайняти вхід того шляху, заким іще
|
|
|
3289 |
- тухоль-ські смерди дізнаються про ваш прихід і завалять його
|
|
|
3290 |
- засіками.
|
|
|
3291 |
|
|
|
3292 |
- Добре, йди! сказав Пета.Коли хочеш вирушити?
|
|
|
3293 |
|
|
|
3294 |
- Зараз, щоб іще завтра на південь сповнити своє діло.
|
|
|
3295 |
|
|
|
3296 |
- Коли так, то нехай буде конець нашій раді і нехай боги щастять нашій
|
|
|
3297 |
- зброї! сказав Пета, встаючи з місця. Встали й інші начальники. Тугар
|
|
|
3298 |
- Вовк просив
|
|
|
3299 |
|
|
|
3300 |
Пету, щоб визначив для нього відділ смілих мужів, а сам пішов до шатра
|
|
|
3301 |
покріпитися і попрощатися з донькою.
|
|
|
3302 |
|
|
|
3303 |
В темнім шатрі на ліжку, покритім м'якими зрабова-ннми перинами,
|
|
|
3304 |
сиділа
|
|
|
3305 |
|
|
|
3306 |
Мирослава і гірко плакала. По всіх страшних і несподіваних вражіннях
|
|
|
3307 |
сього вечора вона аж тепер мала час зібрати свої думки, розглянути
|
|
|
3308 |
добре своє теперішнє положення, в яке втягнув її батько. Положення те
|
|
|
3309 |
було справді страшне, бачилось навіть - безвихідне. Батько її -
|
|
|
3310 |
зрадник, монгольський слуга; вона-в монгольськім таборі, напівгість,
|
|
|
3311 |
напівбранка, а на всякий спосіб кругла сирота. Бо навіть остання її
|
|
|
3312 |
підпора - непохитна віра в свій пророчий сон, в благословення матері і
|
|
|
3313 |
в своє любовне щастя з Максимом, - і тота віра тепер, при холодній
|
|
|
3314 |
розвазі, зачала похитуватись, кровавлячи їй серце. Бо яким лицем стане
|
|
|
3315 |
вона тепер перед Максимом? Якими словами розповість йому про свій -
|
|
|
3316 |
добровільний чи недобровільний? - побут у монгольському таборі? Мов
|
|
|
3317 |
гадюки, вертіли її серце ті питання, і вона дала сльозам волю і
|
|
|
3318 |
плакала мов з життям своїм прощалася.
|
|
|
3319 |
|
|
|
3320 |
Батько тихими, тривожними кроками приступив до неї, положив руку на її
|
|
|
3321 |
плече,- вона не підводила голови, не рушалась, не переставала плакати.
|
|
|
3322 |
|
|
|
3323 |
- Доню Мирославе,сказав він,не плач! Дасть бог, усе ще добре буде!
|
|
|
3324 |
|
|
|
3325 |
Мирослава мов не чула нічого, сиділа недвижне, холодна, безучасна.
|
|
|
3326 |
|
|
|
3327 |
- Забудь того смерда! Гарна будучність чекає тебе, а він… Що він?
|
|
|
3328 |
- Завтра в полуднє він упаде трупом від мойого меча.
|
|
|
3329 |
|
|
|
3330 |
- Хто? скрикнула Мирослава роздираючим серце голосом.
|
|
|
3331 |
|
|
|
3332 |
Боярин злякався того голосу і відступився від дочки, що зірвалась на
|
|
|
3333 |
рівні ноги.
|
|
|
3334 |
|
|
|
3335 |
- Хто впаде трупом? повторила вона.Він, Максим? Ти ведеш напад на
|
|
|
3336 |
- Тухлю?
|
|
|
3337 |
|
|
|
3338 |
- Та ні, ні! відпекувався боярин.Хто се сказав тобі?
|
|
|
3339 |
|
|
|
3340 |
- Сам ти сказав! наставала на нього Мирослава.Тату, скажи мені правду,
|
|
|
3341 |
- що задумуєш? Не бійся за мене! Я тепер і сама вже добре бачу, що не
|
|
|
3342 |
- можу бути
|
|
|
3343 |
|
|
|
3344 |
Максимова, через тебе не можу бути! О, ти розумний, ти хитрий! Ти
|
|
|
3345 |
допровадив до свого! Не для того я не можу бути Максимова, що вища від
|
|
|
3346 |
нього родом,- о ні! Я нижча від нього, я чую себе безмірно нижчою від
|
|
|
3347 |
нього, бо він чиста, чесна душа, а я дочка зрадника, може, й сама
|
|
|
3348 |
зрадниця? Так, тату! Ти дуже хитрий, такий хитрий, що аж себе самого
|
|
|
3349 |
перехитрив! Ти кажеш, що мого щастя бажаєш, а ти вбив моє щастя. Але
|
|
|
3350 |
нехай і так! Що з мене за хосен? Тільки скажи мені, що ти задумуєш
|
|
|
3351 |
напротив нього?
|
|
|
3352 |
|
|
|
3353 |
- Але ж нічого, зовсім нічого! Він тепер, може, вже десь далеко в
|
|
|
3354 |
- горах.
|
|
|
3355 |
|
|
|
3356 |
- Ні, ні, ні, не вірю тобі! Скажи мені, що ви урадили з монголами?
|
|
|
3357 |
|
|
|
3358 |
- Говорили про те, куди йти на Угри.
|
|
|
3359 |
|
|
|
3360 |
- І ти їм хочеш видати тухольський шлях, щоби по-мститися на
|
|
|
3361 |
- тухольцях!
|
|
|
3362 |
|
|
|
3363 |
- Дурна дівчино, що мені мститися на них! Задрібні вони для моєї
|
|
|
3364 |
- месті. Я хочу перепровадити монголів на Угри, бо чим скорше підуть
|
|
|
3365 |
- із нашого краю, тим менше тут руїн нароблять.
|
|
|
3366 |
|
|
|
3367 |
- О, певно, певно! скрикнула Мирослава.Але з поворотом доруйнують, що
|
|
|
3368 |
- тепер лишать ціле! І ти ведеш їх на Тухлю, тепер, зараз?
|
|
|
3369 |
|
|
|
3370 |
- Ні, не на Тухлю. Я веду тільки один малий відділ, щоб обсадити вхід
|
|
|
3371 |
- до Тухлі.
|
|
|
3372 |
|
|
|
3373 |
- Хто має браму, той має й хату! Але розумію тепер! Ти ж сам сказав
|
|
|
3374 |
- недавно он там, на горі, що завтра Максим має з тухольськими
|
|
|
3375 |
- молодцями валити наш дім.
|
|
|
3376 |
|
|
|
3377 |
А ти хочеш з монголами напасти на нього, вбити його…
|
|
|
3378 |
|
|
|
3379 |
Боярин видивився на неї зачудуваними очима; він почав боятися, чи не
|
|
|
3380 |
відьма вона, що так страшно бистро вгадувала, в чім діло.
|
|
|
3381 |
|
|
|
3382 |
- Доню, забудь за нього! сказав він.Яка доля йому судилася, така й
|
|
|
3383 |
- буде.
|
|
|
3384 |
|
|
|
3385 |
- Ні, тату, тим ти не зведеш мене! Я їду, їду до Тухлі, я остережу
|
|
|
3386 |
- його, спасу його від твоєї засідки! А коли в неї попадеться, то я
|
|
|
3387 |
- стану обік нього і буду боронитися разом з ним, до остатнього скону,
|
|
|
3388 |
- проти тебе, тату, і твоїх поганих союзників!
|
|
|
3389 |
|
|
|
3390 |
- Дівчино, ти божевільна! скрикнув боярин.Уважай, не доводи мене до
|
|
|
3391 |
- гніву!
|
|
|
3392 |
|
|
|
3393 |
Се хвиля рішуча.
|
|
|
3394 |
|
|
|
3395 |
- Що мене обходить твій гнів! відказала холодно Мирослава.І що ти мені
|
|
|
3396 |
- можеш іще більше злого зробити після того, що зробив досі? Коли
|
|
|
3397 |
- уб'єш мене, то се буде тільки добродійство, бо й так мені не жити.
|
|
|
3398 |
- Пусти мене!
|
|
|
3399 |
|
|
|
3400 |
- Ні, лишись тут, нерозумна!
|
|
|
3401 |
|
|
|
3402 |
- Так, лишись тут, поки ти спокійно не замордуєш того, хто дорожчий
|
|
|
3403 |
- мені над життя моє! О ні, я не лишусь!
|
|
|
3404 |
|
|
|
3405 |
- Лишись! Богом клянусь тобі, що не підійму руки своєї на нього!
|
|
|
3406 |
|
|
|
3407 |
- О, знаю, знаю, що се значить! скрикнула Мирослава.-Ну, розуміється,
|
|
|
3408 |
- ти боярин, де ж би ти піднімав руку на смерда. Але своїм диким
|
|
|
3409 |
- товаришам велиш усі затроєні стріли націлити на його груди!
|
|
|
3410 |
|
|
|
3411 |
- Ні! Коли вже таке твоє над ним милосердя, то ще раз клянусь тобі, що
|
|
|
3412 |
- ані я, ані ніхто з моєї дружини не ткне його, хоч би він не знати як
|
|
|
3413 |
- нападав на нас! Досить тобі сього?
|
|
|
3414 |
|
|
|
3415 |
Мирослава стояла, шарпана страшною сердечною тривогою, і не могла
|
|
|
3416 |
нічого більше сказати. Хіба ж вона знала, чи досить сього, чи ні? О,
|
|
|
3417 |
як радо була б вона пташкою злетіла до нього, щирим щебетанням
|
|
|
3418 |
перестерегла його! Але годі було.
|
|
|
3419 |
|
|
|
3420 |
Батько її взяв свою зброю і, виходячи з шатра, сказав:
|
|
|
3421 |
|
|
|
3422 |
- Доню, ще раз кажу тобі і заклинаю тебе: лишись у таборі, поки я не
|
|
|
3423 |
- вернусь, а тоді роби собі, що твоя воля буде. А тепер прощай.
|
|
|
3424 |
|
|
|
3425 |
Він вийшов, і заслона з войлока, що служила замість дверей, неспокійно
|
|
|
3426 |
захиталася за ним. З заломаними руками, образ найтяжчого горя і
|
|
|
3427 |
найстрашнішої тривоги, стояла Мирослава насеред шатра німа, перехилена
|
|
|
3428 |
наперед, з створеними устами, ухом ловлячи остатній стук кінських
|
|
|
3429 |
копит, що глухли й німіли по мірі того, як віддалявся на полуднє
|
|
|
3430 |
відділ монголів, ведений батьком на загибель Тухольщини.
|
|
|
3431 |
|
|
|
3432 |
|
|
|
3433 |
|
|
|
3434 |
|
|
|
3435 |
V
|
|
|
3436 |
|
|
|
3437 |
|
|
|
3438 |
З важким серцем ішов Максим Беркут посеред невеличкої ватаги
|
|
|
3439 |
тухольських молодців на сповнення громадської волі. Відмалку виріс він
|
|
|
3440 |
у глибокім почуванню своєї єдності з громадою і святості громадської
|
|
|
3441 |
волі, тож і тепер, коли зовсім не впору для його серця на нього впав
|
|
|
3442 |
почесний вибір громади - прогнати з громадських земель ворога громади,
|
|
|
3443 |
якого бачили тухольці в боярині,- і тепер він не смів відмовитись від
|
|
|
3444 |
того поручен-ня, хоч серце його рвалося і краялось на саму думку, що
|
|
|
3445 |
буде мусив стрітися з Мирославою, з її батьком як з ворогами, що буде,
|
|
|
3446 |
може, мусив боротися з боярськими лучниками або і з самим боярином,
|
|
|
3447 |
проливати кров людську в очах тої, за котру він сам готов був свою
|
|
|
3448 |
кров пролити. Правда, він твердо рішився зробити своє діло як можна
|
|
|
3449 |
найспокійніше і не доводити його аж до проливання крові, але хто ж міг
|
|
|
3450 |
йому заручити, що боярин, знаючи його слабу сторону, сам не буде
|
|
|
3451 |
шукати зачіпки? Се легше могло бути, як що.
|
|
|
3452 |
|
|
|
3453 |
«Але ні,- думав собі Максим,- коли схоче моєї крові, я не буду
|
|
|
3454 |
«боронитися, я надставлю йому свої груди добровільно, нехай б'є! Життя
|
|
|
3455 |
«він не хоче мені дати, то нехай дає смерть! Прощай, моя Тухольщино!
|
|
|
3456 |
«Прощай батьку мій, соколе сизий! Прощайте, браття і товариші мої! Не
|
|
|
3457 |
«побачите вже Максима, а почувши про мою смерть, посумуєте і скажете:
|
|
|
3458 |
«Згинув для добра громади!» Але ви не будете знати, що я сам бажав і
|
|
|
3459 |
«шукав смерті!»
|
|
|
3460 |
|
|
|
3461 |
Так думав Максим, наближаючись до будинків боярських на горбку над
|
|
|
3462 |
|
|
|
3463 |
Опором. Дім боярина збудований був із грубих, у чотири гранки гладко
|
|
|
3464 |
обтесаних і гиблем на споєннях вигладжених ялиць, будованих в угла,
|
|
|
3465 |
так, як тепер ще будують наші сільські хати. Покритий був грубими
|
|
|
3466 |
драницями, обмазаними зверха грубою верствою червоної, в воді не
|
|
|
3467 |
розмокаючої глини.
|
|
|
3468 |
|
|
|
3469 |
Вікка, як і у всіх хатах, обернені були на полуднє; замість шибок
|
|
|
3470 |
понапинані були на рами волові міхури, що пропускали слабе жовтаве
|
|
|
3471 |
світло досередини.
|
|
|
3472 |
|
|
|
3473 |
Входові двері спереду і ззаду вели до просторих сіней, яких стіни
|
|
|
3474 |
обвішані були всіляким оружжям, оленевими та жубровими рогами, шкурами
|
|
|
3475 |
з диків, вовків і медведів. З сіней на оба боки вели двері до кімнат,
|
|
|
3476 |
просторих, високих, з глиняними печами без коминів і з дерев'яними,
|
|
|
3477 |
гарно вирізуваними полицями на всяку посуду. Одна світлиця бояринова,
|
|
|
3478 |
а друга, по другім боці сіней,- його доньки. Ззаду були дві широкі
|
|
|
3479 |
комори: в одній кухня, в другій - служебна. В світлиці боярина стіни
|
|
|
3480 |
були обвішані шкурами мед-ведів, тільки над постіллю висів дорогий
|
|
|
3481 |
заморський килим, здобутий боярином у якімсь поході. Там же висіли
|
|
|
3482 |
його луки, мечі й інша підручна зброя. Світлиця ж Мирослави була, крім
|
|
|
3483 |
м'яких шкур по стінах і помості, пристроєна в цвіти, а на стіні
|
|
|
3484 |
навпроти вікон, над її ліжком, висіло дороге металеве дзеркало і обік
|
|
|
3485 |
нього дерев'яний, сріблом окований чотириструнний теорбан, любий
|
|
|
3486 |
повірник Мирославнних мрій і дівочих дум. Віддалік від дому, на
|
|
|
3487 |
невеличкій долині, стояли стайні, стодоли й
|
|
|
3488 |
|
|
|
3489 |
інші господарські будинки; там також була невеличка хата для скотарів.
|
|
|
3490 |
Але пусто і глухо було сьогодні в просторім боярськім домі. Боярина і
|
|
|
3491 |
Мирослави нема дома, слуг боярин повідправляв, худобу велів перегнати
|
|
|
3492 |
до череди сусіднього, корчинського, осадника; тільки лучники й
|
|
|
3493 |
топірники лишилися, та й ті якісь невеселі, не гомонять, не жартують,
|
|
|
3494 |
ані пісень не співають. Мабуть, важніше якесь жде їх діло, бо беруть
|
|
|
3495 |
луки і стріли, топори й списи, а все те мовчки, сумовито, мов на
|
|
|
3496 |
смерть готуються. Що се такого?
|
|
|
3497 |
|
|
|
3498 |
Та ось один, що стояв серед шляху, мов на сторожі, дав знак трубою,- і
|
|
|
3499 |
в повній зброї всі дружинники стали в ряд перед боярським дот.юм,
|
|
|
3500 |
піднявши списи, нап явши луки, мов до битви. По шляху надійшла
|
|
|
3501 |
тульська ватага і. побачивши оружних людей перед бояр-ським домом,
|
|
|
3502 |
почала й собі готовитися до бою
|
|
|
3503 |
|
|
|
3504 |
Тривожними очима позирнув Максим на оружних людей, чи нема між ними
|
|
|
3505 |
боярина. Але, на щастя, боярина не було. Відітхнув Максим, немов гора
|
|
|
3506 |
з грудей його звалилася, і сміліше почав порядкувати свою ватагу Се й
|
|
|
3507 |
недовго часу забрало, і мовчки, з понатяганими луками, з блискучими
|
|
|
3508 |
топорами і списами тухольці зближалися в ряді до боярських
|
|
|
3509 |
дружинників. Не дальше як на п'ятдесят кроків одні від других
|
|
|
3510 |
зупинилися.
|
|
|
3511 |
|
|
|
3512 |
- Боярине Тугаре Вовче! кликнув голосно Максим.
|
|
|
3513 |
|
|
|
3514 |
- Нема боярина Тугара Вовка! відповіли дружинники.
|
|
|
3515 |
|
|
|
3516 |
- Так ви, вірні його, слухайте, що я скажу вам від імені тухольської
|
|
|
3517 |
- громади!
|
|
|
3518 |
|
|
|
3519 |
Післала нас громада, щоб прогнати вас волею чи неволею з тухольських
|
|
|
3520 |
земель по засуду громадському. Питаємо вас: чи вступитесь по волі, чи
|
|
|
3521 |
ні?
|
|
|
3522 |
|
|
|
3523 |
Дружинники мовчали.
|
|
|
3524 |
|
|
|
3525 |
- Питаємо другий раз! сказав Максим. Дружинники мовчали, не спускаючи
|
|
|
3526 |
- луків.
|
|
|
3527 |
|
|
|
3528 |
- Питаємо третій раз! сказав, підносячи голос,
|
|
|
3529 |
|
|
|
3530 |
Максим.
|
|
|
3531 |
|
|
|
3532 |
Дружинники мовчали, але стояли недвижне в своїй ворожій поставі. Дивно
|
|
|
3533 |
було
|
|
|
3534 |
|
|
|
3535 |
Максимові, що се має значити, але, не зупиняючись довше, він велів
|
|
|
3536 |
своїм молодцям випустити стріли на дружинників. Стріли засвистіли, мов
|
|
|
3537 |
змії, і, перелетівши понад головами дружинників, повбивалися в стіну.
|
|
|
3538 |
В тій хвилі дружинники, мов на даний знак, кинули зброю на землю і з
|
|
|
3539 |
простягненими руками ступили напроти тухольських молодців.
|
|
|
3540 |
|
|
|
3541 |
- Товариші, браття! сказали вони.Не прогнівайтесь на нас за нашу
|
|
|
3542 |
- мовчанку.
|
|
|
3543 |
|
|
|
3544 |
Ми дали слово бояринові, що стрітимо вас ворожо, але ми не давали йому
|
|
|
3545 |
слова проливати вашу кров, і проливати її за неправду. Ми були при
|
|
|
3546 |
суді громадськім
|
|
|
3547 |
|
|
|
3548 |
і знаємо, що боярин скривдив громаду і що громадський суд
|
|
|
3549 |
справедливий.
|
|
|
3550 |
|
|
|
3551 |
Робіть, що вам повелено, і, коли буде ласка батьків ваших, ми будемо
|
|
|
3552 |
просити
|
|
|
3553 |
|
|
|
3554 |
їх, щоб прийняли нас до своєї громади. Не хочемо більше служити
|
|
|
3555 |
бояринові!
|
|
|
3556 |
|
|
|
3557 |
Радість тухольців, а особливо Максима, коли почули ті слова, була
|
|
|
3558 |
безмежна.
|
|
|
3559 |
|
|
|
3560 |
Зараз усі поскидали оружжя на купу перед боярським домом і серед
|
|
|
3561 |
голосних веселих криків обіймали й цілували своїх нових і несподіваних
|
|
|
3562 |
товаришів, з якими перед хвилею думали вступити в смертельний бій.
|
|
|
3563 |
Максим найдужче рад був тому, що його побоювання не справдилося, що
|
|
|
3564 |
йому не довелось перед очима Мирослави поборювати її батька і прого-
|
|
|
3565 |
нювати на незвісні шляхи ту, з якою рад би був ніколи не розстатися.
|
|
|
3566 |
Радість сумирного закінчення сеї немилої справи на хвилю заглушила в
|
|
|
3567 |
нім усякі інші непевності. В товаристві веселих боярських дружинників
|
|
|
3568 |
увійшли тухольці до боярського дому, все з зацікавленням оглядаючи,
|
|
|
3569 |
хоч нічого не тикаючи. З сердечним трепетом наближався Максим до
|
|
|
3570 |
світлиці Мирослави, надіючись тут стрітити її в сльозах або в гніві,
|
|
|
3571 |
бажаючи щирим словом потішити, заспокоїти її. Але Мирослави не було в
|
|
|
3572 |
світлиці, і се затурбувало Максима. «Де вона?» -подумав він і зараз
|
|
|
3573 |
надумав спитати про се дружинників, що тим часом вешталися,
|
|
|
3574 |
приготовуючи на радощах для своїх тухольських гостей братерську
|
|
|
3575 |
гостину. Але відповідь дружинників на його питання зовсім не вдоволила
|
|
|
3576 |
й не заспокоїла Максима.
|
|
|
3577 |
|
|
|
3578 |
Боярин учора рано виїхав з донькою, але куди, за чим, коли верне - не
|
|
|
3579 |
знати.
|
|
|
3580 |
|
|
|
3581 |
Велів їм виступити вороже проти тухольців, але, чи то побачивши їх
|
|
|
3582 |
понурі неохочі лиця, чи то, може, повзяв-ши яку іншу думку, урвав
|
|
|
3583 |
бесіду й від'їхав. От
|
|
|
3584 |
|
|
|
3585 |
і все, що дізнався Максим від нових союзників. Очевидна річ, що такі
|
|
|
3586 |
вісті мусили відразу закаламутити його чисту радість, ба навіть кинути
|
|
|
3587 |
тінь якогось підозріння на дружинників. Що се таке? Чи не криється в
|
|
|
3588 |
тім яка зрада? Чи не хоче боярин зловити їх у яку засідку? Але, не хо-
|
|
|
3589 |
тячи всім уголос виявляти свого підозріння, Максим шепнув тільки
|
|
|
3590 |
деяким із своїх товаришів, щоб малися на бачності, а сам почав пильно
|
|
|
3591 |
і уважно переглядати весь дім від гори аж до долу, не минаючи ні одної
|
|
|
3592 |
скритки, ні одного закамарка. Ніде не було нічого підозреного.
|
|
|
3593 |
|
|
|
3594 |
- Гарна будова! сказав Максим до дружинників, що заставляли столи.Але
|
|
|
3595 |
- що ж, ми мусимо її розібрати. Звісна річ, ми не будемо її ні валити,
|
|
|
3596 |
- ні палити, але зложимо все порядно на купу, щоб боярин, коли
|
|
|
3597 |
- запотре-бує, міг собі все те забрати. І все добро його мусить бути
|
|
|
3598 |
- йому схоронене в цілості.
|
|
|
3599 |
|
|
|
3600 |
Тим часом дружинники повиносили до сіней велиш дубові столи із
|
|
|
3601 |
світлиці, прикрили їх білою скатертю і заставили всілякою стравою й
|
|
|
3602 |
медом. Серед радісних окликів і співів почалася гостина. Тільки ж чим
|
|
|
3603 |
довше сиділи молодці за столами, чим більше їли й пили, тим більше
|
|
|
3604 |
щезала якось їх радість і веселість. І хоч мед пінився в точених
|
|
|
3605 |
дерев'яних кубках, хоч м'ясо, печене на рожнах, димилось на дерев'яних
|
|
|
3606 |
тарілках, хоча щирі, товариські слова гомоніли від одного кінця стола
|
|
|
3607 |
до другого, то все-таки таємно тремтіли чогось усі серця, немов
|
|
|
3608 |
дожидали якоїсь страшної вісті. Дивна недослідна, а всім чутна тривога
|
|
|
3609 |
висіла в повітрі. Чи стіни боярського дому давили вільних громадян?..
|
|
|
3610 |
|
|
|
3611 |
Ось устав один із боярських дружинників і, піднімаючи вгору кубок,
|
|
|
3612 |
повен пінистого меду, почав говорити:
|
|
|
3613 |
|
|
|
3614 |
- Браття! Радісний сей день для нас, і щоб ніяка лиха пригода…
|
|
|
3615 |
|
|
|
3616 |
Але не скінчив. Разом поблід і затремтів цілим тілом. Усі бенкетарі
|
|
|
3617 |
напруго посхапувались і, вискакуючи хто куди міг, перевернули стіл з
|
|
|
3618 |
усіма кубками і стравами.
|
|
|
3619 |
|
|
|
3620 |
- Що се? Що се? крикнули всі нараз і поперлися до дверей. Хоч і як
|
|
|
3621 |
- дрібний на око і мало значучнй був знак глухий стук кінських копит,а
|
|
|
3622 |
- прецінь якого безмірного переполоху наробив він у боярськім домі!
|
|
|
3623 |
- Одну хвилю дійсне пекло було в сінях: сей біг туди, той сюди, сей
|
|
|
3624 |
- шукав того, той сього, а всі мішалися і товпилися без ладу, топчучи
|
|
|
3625 |
- по кубках і стравах, по білій скатерті і по дубовім переверненім
|
|
|
3626 |
- столі. Максим перший вирвався надвір із тої замішанини і, раз тільки
|
|
|
3627 |
- кинувши оком довкола, пізнав усю велич небезпеки.
|
|
|
3628 |
|
|
|
3629 |
- До зброї, браття, до зброї! Монголи! Монголи! Той крик був мов
|
|
|
3630 |
- наглий удар грому. Всі стали мов мертві, безладна сумішка
|
|
|
3631 |
- перемінилася на безладне остовпіння. Але й се тривало тільки хвилю.
|
|
|
3632 |
- Стукіт кінських копит розлягався все ближче і ближче, а неминуча
|
|
|
3633 |
- небезпека разом обудила всіх із мертвоти!
|
|
|
3634 |
|
|
|
3635 |
Адже ж усі були смілі, сильні, молоді! Адже ж кождий із них не раз у
|
|
|
3636 |
своїх дитячих і молодечих снах бачив себе в битві, в небезпеці, в
|
|
|
3637 |
кровавій боротьбі з ворогом, і бажав, і молився, щоб сон стався явою,
|
|
|
3638 |
щоб довелось йому колись ставати грудьми в обороні свого краю. І ось
|
|
|
3639 |
хвиля надійшла - і вони ж мали б її перелякатися? Тільки на хвилю
|
|
|
3640 |
оглушила їх страшна вість, страшна назва
|
|
|
3641 |
|
|
|
3642 |
«монголи»,- в найближчій хвилі вони вже були тим, чим були звичайно:
|
|
|
3643 |
«вже кождий держав у руках свою зброю, стояв у ряді поруч з іншими,
|
|
|
3644 |
«готовий до кровавого бою.
|
|
|
3645 |
|
|
|
3646 |
- Головне діло наше, товариші, держатися сих стін. Поки ворог не випре
|
|
|
3647 |
- нас від сього дому і не окружить на вільнім полі, поти не маємо чого
|
|
|
3648 |
- боятися. Дім сей то буде наша твердиня!
|
|
|
3649 |
|
|
|
3650 |
І він розставляв лучників коло вікон, коло дверей по два і по три, як
|
|
|
3651 |
до важності й доступності місця. Деякі мали бути внутрі дому, щоб
|
|
|
3652 |
доносити з боярського складу лучникам стріл і рогатин, головна ж сила
|
|
|
3653 |
мала стояти при входових дверях, щоб, у разі потреби, проломити ряди
|
|
|
3654 |
напасників і відбити їх від дому.
|
|
|
3655 |
|
|
|
3656 |
А тим часом монголи на ріні над Опором зупинилися, позлазили з коней
|
|
|
3657 |
і, розділившися на три відділи, рушили під горбок трьома стежками.
|
|
|
3658 |
Очевидно, провадив їх хтось добре знайомий зі стежками й ходами, бо
|
|
|
3659 |
цілий той маневр відбувся швидко, без вагання, без довшої запинки.
|
|
|
3660 |
Маневр той показував ясно, що монголи хотіли зі всіх боків обійти й
|
|
|
3661 |
окружити дім відразу.
|
|
|
3662 |
|
|
|
3663 |
Але хто се йде так завзято на чолі середнього, головного, відділу
|
|
|
3664 |
монголів?
|
|
|
3665 |
|
|
|
3666 |
Глядять товариші і очам своїм віри не ймуть. Се не хто другий, як сам
|
|
|
3667 |
властитель сього дому, гордий боярин Тугар Вовк.
|
|
|
3668 |
|
|
|
3669 |
- Наш боярин! Наш боярин! скрикнули деякі дружинники, яких Максим, не
|
|
|
3670 |
- довіряючи їх щирості, поставив у ряди всуміш із тухольцями.
|
|
|
3671 |
|
|
|
3672 |
- Так, ваш боярин монгольський слуга, зрадник своєї батьківщиниі Невже
|
|
|
3673 |
- ж ви й тепер іще схочете додержувати йому вірности?
|
|
|
3674 |
|
|
|
3675 |
- Ні, ні! скрикнули дружинники однодушно.Смерть зрадникові! Розіб'ємо
|
|
|
3676 |
- вражу ватагу або самі погинемо в обороні свого краю.
|
|
|
3677 |
|
|
|
3678 |
Урадуваний тою заявою, сказав Максим:
|
|
|
3679 |
|
|
|
3680 |
- Простіть, браття! Одну хвилю я несправедливо судив вас, думаючи, що
|
|
|
3681 |
- ви в змові зі своїм боярином. Але тепер бачу, що кривду робив я вам.
|
|
|
3682 |
- Держімося разом, близько стін, так, аби не могли нас окружити, і
|
|
|
3683 |
- стараймося завдавати їм якнайбільше страти. Монголії, як я чув,
|
|
|
3684 |
- недобре вміють вести облогу, а ще в такій невеличкій силі. Чей, нам
|
|
|
3685 |
- удасться відбити їх напад.
|
|
|
3686 |
|
|
|
3687 |
Бідний Максим! Він старався в інших вмовити надію, яка у нього самого
|
|
|
3688 |
почала щезати від першої хвилі, коли тільки побачив монголів, і то тим
|
|
|
3689 |
більше тепер, коли переважна їх сила вповні розвернулася перед очима
|
|
|
3690 |
обля-жених. Але все- таки його слова мали велику вагу в його
|
|
|
3691 |
товаришів, що не раз уже мали нагоду переконатися про його притомність
|
|
|
3692 |
духу й оглядність в часі найбільшої небезпеки. Сліпо полягаючи на його
|
|
|
3693 |
словах і розказах, кождий дбав лише про те, щоб пильнувати свого місця
|
|
|
3694 |
до крайньої можності, знаючи добре, що й сусіднє місце буде так само
|
|
|
3695 |
пильноване.
|
|
|
3696 |
|
|
|
3697 |
Та ось монголи широким колесом у три ряди обступили вже дім боярський
|
|
|
3698 |
і кам'яні стріли на своїх луках держав? вже намірені на смілих
|
|
|
3699 |
обляжених молодців. Тільки що начальник не дав іще знаку до бою.
|
|
|
3700 |
Начальник, бачиться, хоче попереду пробувати ще намови, бо ось він
|
|
|
3701 |
виступив з-поміж рядів наперед против головного відділу обляжених і
|
|
|
3702 |
каже:
|
|
|
3703 |
|
|
|
3704 |
- Раби невірнії! Погані смерди! Невже ж зухвалість ваша така безмежна,
|
|
|
3705 |
- як і ваша дурнота, що ви хотіли би піднімати оружжя на військо
|
|
|
3706 |
- великого
|
|
|
3707 |
|
|
|
3708 |
Чінгісхана, нині безперечного пана всеї Русі? Піддайтеся йому без бою,
|
|
|
3709 |
то він помилує вас. Але ті, що захотять опиратися його силі, будуть
|
|
|
3710 |
нещадно роздавлені, як хробаки під колесами воза.
|
|
|
3711 |
|
|
|
3712 |
На таку мову голосно і сміло відповів Максим Беркут:
|
|
|
3713 |
|
|
|
3714 |
- Боярине! Дуже не впору назвав ти нас, синів вольної громади, рабами!
|
|
|
3715 |
- Ти поглянь на себе! Може, до тебе така назва борше пристане, ніж до
|
|
|
3716 |
- нас. Адже до вчора ще був ти раб княжий, а нині ти вже раб великого
|
|
|
3717 |
- Чінгісхана і, певно, полизав молоко, розлите по хребті коня якогось
|
|
|
3718 |
- його бегадира. Коли воно тобі смакувало, то ще з того не виходить,
|
|
|
3719 |
- щоб і ми були ласі на нього. Великої сили великого Чінгісхана ми не
|
|
|
3720 |
- лякаємось. Вона може нас зробити трупами, але не зробить нас рабами.
|
|
|
3721 |
- А тебе, боярине, вся сила великого Чінгісхана не зробить уже ані
|
|
|
3722 |
- вольним, ані чесним чоловіком!
|
|
|
3723 |
|
|
|
3724 |
Остра і різка була бесіда Максимова. Іншим часом він уважав би на те,
|
|
|
3725 |
що перед ним батько Мирослави, але тепер він бачив тільки ворога - ні,
|
|
|
3726 |
зрадника, чоловіка, що потоптав сам свою честь, котрому, проте, ніяка
|
|
|
3727 |
честь не належиться. Голосно радувались товариші, почувши таку
|
|
|
3728 |
Максимову мову. А боярин аж пінився зо злості.
|
|
|
3729 |
|
|
|
3730 |
- : Хлопе поганий! - кричав він.- Жди лишень, я тобі покажу, що
|
|
|
3731 |
- : завчасно ти похвалявся своєю вільністю! Нині ще кайдани забряжчать
|
|
|
3732 |
- : на твоїх руках і ногах! Нині ще ти будеш валятися в поросі перед
|
|
|
3733 |
- : начальником монгольської сили!
|
|
|
3734 |
|
|
|
3735 |
- Швидше згинути! відповів Максим.
|
|
|
3736 |
|
|
|
3737 |
- Отже, не згинеш! крикнув боярин.Гей, діти,озвався він до монголів
|
|
|
3738 |
- їхньою мовою,далі на нихі Тільки сього обминайте, сього мусимо мати
|
|
|
3739 |
- живого в руках!
|
|
|
3740 |
|
|
|
3741 |
І він дав знак до бою. Залунав по горах і лісах роговий вереск і
|
|
|
3742 |
урвався.
|
|
|
3743 |
|
|
|
3744 |
Стишилось довкола боярського дому, але се була страшна тиша. Мов
|
|
|
3745 |
гадюки, свистіли монгольські стріли, градом сиплючись на боярську
|
|
|
3746 |
оселю.
|
|
|
3747 |
|
|
|
3748 |
Правда, напасники були занадто далеко віддалені, щоб їх стріли могли
|
|
|
3749 |
трафляти оборонців або, трафивши, небезпечно ранити їх. Для того
|
|
|
3750 |
Максим крикнув до своїх товаришів, щоб тепер іще не стріляли і щоб
|
|
|
3751 |
узагалі щадили стріл і зброї, а вживали їх аж тоді, коли можна добре
|
|
|
3752 |
влучити ворога і одним ударом нанести йому значну страту. А щоб не
|
|
|
3753 |
відразу припустити напасників до стін дому, він зі своїми вибраними
|
|
|
3754 |
товаришами уставився на подвір'ю, о яких двадцять кроків перед входом,
|
|
|
3755 |
ва міцним дощаним остінком - куснем недобудованого паркана.
|
|
|
3756 |
|
|
|
3757 |
Паркан був якраз у хлопа зависокий, і стріли монгольські не досягали
|
|
|
3758 |
молодців.
|
|
|
3759 |
|
|
|
3760 |
Зате їх цільні, хоч і рідкі, стріли смертельно разили монголів і
|
|
|
3761 |
стримували їх від наближення. Страшно розлютився Тугар Возк, побачивши
|
|
|
3762 |
се.
|
|
|
3763 |
|
|
|
3764 |
- Приступом до них! крикнув він, і збита громада монголів під його
|
|
|
3765 |
- проводом кинулася бігцем із голосним криком до остінка. За остінком
|
|
|
3766 |
- було тихо, немов усе там вимерло. Ось-ось уже монголи добігають,
|
|
|
3767 |
- ось-ось своїм напором обалять остінок; коли втім понад остінком
|
|
|
3768 |
- вирвався, мов із землі виріс, ряд голів
|
|
|
3769 |
|
|
|
3770 |
і могутніх рамен - і свиснула громада сталених стріл, і ревнули з болю
|
|
|
3771 |
поражені монголи страшними голосами. Половина їх упала мов підкошена,
|
|
|
3772 |
а друга половина перла назад, не дбаючи на крики і прокляття боярина.
|
|
|
3773 |
|
|
|
3774 |
- Гурра, молодці! Гурра, Максим! Гурра, Тухольщи-на! закричали
|
|
|
3775 |
- оборонці, і дух вступив у них. Але боярин, не тямлячись зо злості,
|
|
|
3776 |
- зібрав уже другу громаду до нападу. Він повчав монголів, як треба
|
|
|
3777 |
- нападати і не розсипатися за першим ударом противника, але бігти по
|
|
|
3778 |
- трупах дальше. Тим часом і Максим поучав своїх молодців, що діяти, і
|
|
|
3779 |
- з піднесеним оружжям ждали вони нападу монголів.
|
|
|
3780 |
|
|
|
3781 |
- Далі на них! крикнув боярин, і поперед усього цілими хмарами пустили
|
|
|
3782 |
- монголи ряд стріл на противників, а потім знов пустилася громада
|
|
|
3783 |
- приступом на остінок. Знов перед наближенням стрітили їх молодці
|
|
|
3784 |
- цільними стрілами, і знов частина напасників із страшним криком
|
|
|
3785 |
- упала на землю. Але решта вже не метнулася назад лише з оглушаючим
|
|
|
3786 |
- криком летіла далі й досягла остінка.
|
|
|
3787 |
|
|
|
3788 |
Страшна була хвиля. Тонкий дощаний остінок ділив від себе смертельних
|
|
|
3789 |
ворогів, що, хоч як близько себе були, не могли досягнути одні одних.
|
|
|
3790 |
|
|
|
3791 |
Хвилю мовчали одні й другі, тільки швидкий, гарячий віддих чути було
|
|
|
3792 |
по обох боках остінка. Раптом, мов на даний знак, загримали
|
|
|
3793 |
монгольські топори о ості- нок, але в тій самій хвилі тухольські
|
|
|
3794 |
молодці сильними підоймами підважили вгору остінок, поперли його
|
|
|
3795 |
плечима і обалили на монголів. А разом з тою хвилею, коли впав
|
|
|
3796 |
остінок, обаляючи своїм тягарем передні ряди монголів, скочили наперед
|
|
|
3797 |
молодці, узброєні в топори на довгих топорищах, лупаючи ними черепи
|
|
|
3798 |
монгольські. Забризкала кров, залунали крики і стогнання ворогів,-
|
|
|
3799 |
|
|
|
3800 |
і знов розскочилася юрма напасників, лишаючи на місці бою трупів і
|
|
|
3801 |
ранених. І знов радісний крик оборонців повітав побіду товаришів, і
|
|
|
3802 |
знов відповіли на той крик монголи градом стріл, а боярин - лютими
|
|
|
3803 |
прокляттями. Але молодцям прийшлось тепер покидати своє висунене
|
|
|
3804 |
становище - із жалем прощали вони те місце, з якого так щасливо
|
|
|
3805 |
відразили перші напади монголів. Без ніякої страти, без ран, в повній
|
|
|
3806 |
зброї і найкращім порядку, лицем до ворога, молодці відступили під
|
|
|
3807 |
стіни боярського дому.
|
|
|
3808 |
|
|
|
3809 |
Коли на полуденнім боці двора молодці так щасливо відбивали напад
|
|
|
3810 |
монголів,
|
|
|
3811 |
|
|
|
3812 |
ішла завзята і не так щаслива боротьба на північнім подвір'ю. І тут
|
|
|
3813 |
монгольські стріли просвистіли без шкоди для обляжених. Тільки ж тут
|
|
|
3814 |
монголи відразу пішли на приступ, і обляженим при-йшлось дуже гаряче.
|
|
|
3815 |
Вони кинулись купою проти монголів, але стрічені були стрілами і
|
|
|
3816 |
мусили вертатися, стративши трьох ранених, яких монголи зараз порубали
|
|
|
3817 |
на кусні.
|
|
|
3818 |
|
|
|
3819 |
Першим ділом Максима було тепер - обійти всі становища і оглянути
|
|
|
3820 |
добре своє положення. Живим ланцюгом обступили монголи хату і
|
|
|
3821 |
ненастанно сипали на неї градом стріл. Обляжені також стріляли, хоч і
|
|
|
3822 |
не так густо. Максим відразу побачив, що напасники намагають до того,
|
|
|
3823 |
щоб вперти їх досередини хати, відки б вони не так густо могли
|
|
|
3824 |
стріляти, а потім легка мусила б бути над ними побіда. Значить,
|
|
|
3825 |
головна річ для оборонців була - вдержатись перед стінами дому. Але
|
|
|
3826 |
тут вони виставлені були на густі монгольські стріли. Щоб хоч троха
|
|
|
3827 |
захиститися від них, Максим велів повідривати двері, познімати
|
|
|
3828 |
верхняки із столів і поуставляти їх перед кож-дим становищем як великі
|
|
|
3829 |
щити. Із-за тих щитів безпечно і вигідно стріляли молодці на монголів,
|
|
|
3830 |
кепкуючи собі з їх стріл.
|
|
|
3831 |
|
|
|
3832 |
А Максим ходив від становища до становища, обдумував нові способи
|
|
|
3833 |
оборони
|
|
|
3834 |
|
|
|
3835 |
і заохочував товаришів своїм словом і прикладом.
|
|
|
3836 |
|
|
|
3837 |
- Держімся, товариші! говорив він.Швидко в
|
|
|
3838 |
|
|
|
3839 |
Тухлі почують крики або хто-будь побачить, що тут діється, і нам
|
|
|
3840 |
прибуде поміч!
|
|
|
3841 |
|
|
|
3842 |
Півгодини вже тривала облога. Монголи стріляли і кляли страшно
|
|
|
3843 |
«руських псів», що не то що не піддавалися їм, але ще сміли так уперто
|
|
|
3844 |
і щасливо боронитися. Тугар Вовк скликав знатніших їх ватажків на
|
|
|
3845 |
нараду, щоб обдумати який одностайний рішучий удар.
|
|
|
3846 |
|
|
|
3847 |
- Приступом іти! говорив один.
|
|
|
3848 |
|
|
|
3849 |
- Ні, приступом трудно, а стріляти, поки всіх не постріляємо,говорив
|
|
|
3850 |
- другий.
|
|
|
3851 |
|
|
|
3852 |
- Постійте,сказав Тугар Вовк,на все буде час. Тепер тільки в тім річ,
|
|
|
3853 |
- щоб позганяти їх із менших становищ. Згромадьте найбільші наші сили
|
|
|
3854 |
- ніби до приступу, щоб відвести їх увагу, а тим часом малі відряди
|
|
|
3855 |
- нехай рушать з обох боків до причілкових, нестережених стін. Стіни
|
|
|
3856 |
- ті, правда, без вікон, але всетаки, коли наші люди стануть під ними,
|
|
|
3857 |
- то будуть їм могли багато шкодити.
|
|
|
3858 |
|
|
|
3859 |
Ватажки пристали на тоту раду, бо вони, несвідущі в подібних маневрах,
|
|
|
3860 |
не вміли б і такої придумати. Заворушилася монгольська сила,
|
|
|
3861 |
забряжчала зброя, заблискотіли до сонця мечі та топори, і сміло
|
|
|
3862 |
стискали в руках своє оружжя тухольські молодці, готуючись до тяжкого
|
|
|
3863 |
бою. Але поки монголи радились і ладились до уданого приступу, Максим
|
|
|
3864 |
також не дрімав. Щаслива думка прийшла до голови. В дощаній криші
|
|
|
3865 |
боярського дому були на всі чотири боки пророблені невеличкі вікна, і
|
|
|
3866 |
от в тих-то вікнах Максим поставив у кождім по двох слабших з своїх
|
|
|
3867 |
людей, аби пильнували відтам усяких рухів ворога, а також старалися зі
|
|
|
3868 |
своїх безпечних становищ шкодити йому чи то стрілами, чи камінням.
|
|
|
3869 |
Поки один стояв при вікні, другий завше готов був достачати йому, чого
|
|
|
3870 |
треба, а один мав доносити від них вісті товаришам надолину.
|
|
|
3871 |
|
|
|
3872 |
Заграли труби, і завили дикими голосами монголи, кидаючись на
|
|
|
3873 |
противників.
|
|
|
3874 |
|
|
|
3875 |
Та тільки ж вони не мали на думці дійти аж зустріту з ними, але,
|
|
|
3876 |
прибігши до пів-віддалення, разом зупинились і випустили стріли на об-
|
|
|
3877 |
ляжених. Коли ж і обляжеш, що готовилися на останню, рішучу боротьбу,
|
|
|
3878 |
повітали їх градом стріл
|
|
|
3879 |
|
|
|
3880 |
і причинили їм багато ран і страт, то вся монгольська лінія разом
|
|
|
3881 |
подалася назад. Голосними насміхами повітали молодці той відступ.
|
|
|
3882 |
|
|
|
3883 |
- А що, боярине,крикнув Максим,сила великого Чінгісхана, бачиться,
|
|
|
3884 |
- заяче серце має: розженеться і відступить! Хіба ж не стидно тобі,
|
|
|
3885 |
- старому рицареві, ватажкувати над такими бездухами, що тільки в юрбі
|
|
|
3886 |
- смілі, мов барани, а поєдинчо нікотрий і за півмужа не стоїть?
|
|
|
3887 |
|
|
|
3888 |
Боярин нічого не відповідав на той насміх; він добре бачив, що Максим
|
|
|
3889 |
завчасно сміявсь. І сам Максим швидко побачив се.
|
|
|
3890 |
|
|
|
3891 |
Радісний крик монголів залунав ось-ось за причілковими стінами дому,
|
|
|
3892 |
направо
|
|
|
3893 |
|
|
|
3894 |
і наліво відразу. Під час уданого монгольського приступу вони рушили
|
|
|
3895 |
проти тих стін. Се були стіни без вікон і дверей, тож товариші не так
|
|
|
3896 |
дуже пильнували
|
|
|
3897 |
|
|
|
3898 |
їх. Правда, поставлені на подрі молодці побачили надходячих із тих
|
|
|
3899 |
боків монголів, і кілька цільних стріл упало з дахових вікон на них,
|
|
|
3900 |
але не спинило їх, тим більше, що, стоячи при самій стіні, вони
|
|
|
3901 |
дощаним окапом заслонені були від усякої небезпеки згори.
|
|
|
3902 |
|
|
|
3903 |
Максим поблід, чуючи тут же біля себе зловіщі крики і дізнавшися від
|
|
|
3904 |
вартового з подрі, що вони значать.
|
|
|
3905 |
|
|
|
3906 |
«Пропали ми,- подумав він.- Про рятунок і мови нема. Тепер приходиться
|
|
|
3907 |
«вже боротись не на життя, а на смерть».
|
|
|
3908 |
|
|
|
3909 |
Та й Тугар Вовк, побачивши вдачу свойого задуму, голосно порадувавсь
|
|
|
3910 |
їй.
|
|
|
3911 |
|
|
|
3912 |
- А що, хлопи! крикнув він.Побачимо, чи надовго ще стане вашої
|
|
|
3913 |
- гордості.
|
|
|
3914 |
|
|
|
3915 |
Глядіть, мої вояки вже під вашими стінами. Огню під стіни! Живо ми
|
|
|
3916 |
викуримо
|
|
|
3917 |
|
|
|
3918 |
їх із того гнізда, а на чистім полі вони проти нас, мов миш проти
|
|
|
3919 |
кота.
|
|
|
3920 |
|
|
|
3921 |
Бачить Максим, що непереливки, скликає своїх товаришів докупи, бо ніщо
|
|
|
3922 |
вже тепер боронитись на поєдин-чих становищах, коли під причілковими
|
|
|
3923 |
стінами гюнго-ли огонь кладуть.
|
|
|
3924 |
|
|
|
3925 |
- Браття,говорив він,мабуть, прийдеться нам погибати, бо на рятунок
|
|
|
3926 |
- слаба надія, а монголи, се знайте наперед, не пощадять нікого, хто
|
|
|
3927 |
- дістанеться в їх руки, так, як не пощадили наших ранених товаришів.
|
|
|
3928 |
- А коли гинути, то гиньмо як мужі з оружжям у руках. Як гадаєте: чи
|
|
|
3929 |
- будемо стояти тут і боронитися до остатнього духу, заслонені хоч
|
|
|
3930 |
- вчасти стінами, чи волимо всі разом ударити на монголів, може б, нам
|
|
|
3931 |
- таки удалося проломити їх ряди?
|
|
|
3932 |
|
|
|
3933 |
- Так, так, ударимо на монголів! закричали всі товариші.Ми ж не лиси,
|
|
|
3934 |
- що їх стрілець викурює з ями.
|
|
|
3935 |
|
|
|
3936 |
- Добре, коли така ваша воля,сказав Максим Ставайте ж у три ряди, луки
|
|
|
3937 |
- й стріли кидайте геть, а то-пори й ножі до рук і за мною!
|
|
|
3938 |
|
|
|
3939 |
Мов один величезний камінь, випущений із великої метавки навпроти
|
|
|
3940 |
мурів твердині, так ударили наші молодці на монгольські ряди. Правда,
|
|
|
3941 |
заким іще добігли до монголів, стрічені були градом стріл,- тільки ж
|
|
|
3942 |
ті стріли нічого не зробили їм, бо перший ряд ніс перед собою замість
|
|
|
3943 |
щита верхняк із стола, вбитий на дві списи, і в той верхняк
|
|
|
3944 |
повпивалися монгольські стріли. Аж наближуючись до монголів, перший
|
|
|
3945 |
ряд кинув свій дерев'яний щит - і цілий відряд кинувся на ворога з
|
|
|
3946 |
безтямною завзятістю. Відразу змішалися монголи і почали подаватися в
|
|
|
3947 |
боки, але Тугар Вовк був уже тут зі своїм відділом і окружив молодців
|
|
|
3948 |
цілою громадою монголів, мов стрільці цілою ватагою псів окружають
|
|
|
3949 |
розжертого дика. Розпочалась страшна різанина. Цілими десятками валили
|
|
|
3950 |
хоробрі молодці монголів, але Тугар Вовк слав щораз нові роти
|
|
|
3951 |
навпротив них. Кров бризкала далеко із скаженої сутолоки людей,
|
|
|
3952 |
трупів, ран та кровавого оружжя. Стогнання ранених, зойки конаючих,
|
|
|
3953 |
скажені крики убійців - усе те мішалося в якусь пекольну гармонію, що
|
|
|
3954 |
різала вухо і серце, лунаючи під отим усміх-нутим ясним сонцем, на тлі
|
|
|
3955 |
ситої зелені смерекових лісів та під лад ненастанного шуму холодних
|
|
|
3956 |
потоків.
|
|
|
3957 |
|
|
|
3958 |
- Направо, товариші! Разом і дружно напрім на них! кричав Максим,
|
|
|
3959 |
- відбиваючися від трьох монголів, що старалися вибити йому оружжя з
|
|
|
3960 |
- руки. Зі страшною натугою наперли товариші направо, де лінія
|
|
|
3961 |
- монголів була найслабіша і місце для оборони найдогідніше. По
|
|
|
3962 |
- короткім опорі монголи подалися.
|
|
|
3963 |
|
|
|
3964 |
- Далі, далі женіть їх, наперед себе! кричав Максим, кидаючися зі
|
|
|
3965 |
- своїм кровавим топором на уступаючих монголів. Товариші поперли за
|
|
|
3966 |
- ним, і відворіт монголів швидко перемінився на пополох і безладну
|
|
|
3967 |
- втіка-нину. А товариші гнали слідом за ними, валячи одного за другим
|
|
|
3968 |
- іззаду на землю. Перед ними було чисте поле, а недалечке темний,
|
|
|
3969 |
- запахущий ліс. Коли б їм удалося добігти до нього, то були б
|
|
|
3970 |
- спасені, ніяка монгольська сила не здужала б їм тут нічого зробити.
|
|
|
3971 |
|
|
|
3972 |
- Далі, товариші, далі, до лісу! -кричав Максим, і без віддиху,
|
|
|
3973 |
- мовчки, кроваві й страшні, мов справді дикі звірі, гнали товариші
|
|
|
3974 |
- наперед себе втікаючих монголів у напрямі до лісу. Тугар Вовк одним
|
|
|
3975 |
- позирком переглянув положення обох сторін і зареготався:
|
|
|
3976 |
|
|
|
3977 |
- Щаслива дорога! крикнув він услід за молодцями.На тій дорозі ми ще
|
|
|
3978 |
- здиблемося!
|
|
|
3979 |
|
|
|
3980 |
І живо він відділив часть монголів і післав їх горою на тухольськнй
|
|
|
3981 |
шлях, щоб зайшли молодців іспереду, від лісу. Він знав добре, що його
|
|
|
3982 |
монголи впору поспіють. А сам з рештою монголів пустився навздогін за
|
|
|
3983 |
тухоль-цями.
|
|
|
3984 |
|
|
|
3985 |
Три тумани куряви стояли на полю над Опором; три громадки людей гнали
|
|
|
3986 |
за собою тим полем. Перша бігла громадка переляканих, розбитих
|
|
|
3987 |
монголів; за ними, здоганяючи їх, наші молодці під проводом Максима, а
|
|
|
3988 |
за ними головна сила монголів під проводом Тугара Вовка. Третій відділ
|
|
|
3989 |
монгольський, висланий Тугаром горою навперейми, швидко десь заховався
|
|
|
3990 |
і щез, не завважений роз'яреними в своїй погоні молодцями.
|
|
|
3991 |
|
|
|
3992 |
Нараз утікаючі монголи спинилися, стали. Перед ними показалася
|
|
|
3993 |
несподівана завада: глибокий, у скалі викутий вивіз - початок
|
|
|
3994 |
тухольського шляху. Вивіз був у тім місці майже на два сажні глибокий;
|
|
|
3995 |
стіни його стрімкі й гладкі, так що злізти в долину зовсім не можна, а
|
|
|
3996 |
скакати дуже небезпечно, особливо першому рядові втікачів, які могли
|
|
|
3997 |
надіятися, що тут же за ними і па них скочить другий ряд. У
|
|
|
3998 |
смертельній тривозі, яка й найбоязливішому не раз у остатній хвилі
|
|
|
3999 |
додає відваги, зупинилися монголи і обернулися лицем до своїх
|
|
|
4000 |
противників. В тій хвилі блиснула їм несподівана надія: за слідом
|
|
|
4001 |
противників побачили настигаючих своїх одновірців - і руки їх мимоволі
|
|
|
4002 |
вхопили за оружжя. Але сей наглий вибух відваги не був в силі спасти
|
|
|
4003 |
їх. Мов розгу-кана буря, впали на них тухольські молодці, ломлячи и
|
|
|
4004 |
друхочучи всі завади,- і попхнули їх до пропасті.
|
|
|
4005 |
|
|
|
4006 |
З зойком повалились ті, що стояли ззаду, на дно вивозу, коли тим часом
|
|
|
4007 |
передні конали від мечів і топорів ту-хольських. Тепер молодці самі
|
|
|
4008 |
опинилися над стрімкою стіною вивозу і затремтіли. Тут іззаду настигає
|
|
|
4009 |
Тугар Вовк з монголами, а спереду оця страшна пропасть! Що діяти?
|
|
|
4010 |
Хвилі розваги досить було для Максима. Вид лежачих на дні вивозу
|
|
|
4011 |
потовчених монголів навів його на добру думку.
|
|
|
4012 |
|
|
|
4013 |
- Задній ряд нехай обернеться лицем до монголів і стримує на хвилю їх
|
|
|
4014 |
- нагін, а передній кидай монгольські трупи в вивіз і скачи на них!
|
|
|
4015 |
- кричав він.
|
|
|
4016 |
|
|
|
4017 |
- Гурра! закричали радісно молодці, сповняючи його розказ. Застугоніли
|
|
|
4018 |
- теплі ще монгольські трупи, падучи додолу, заясніла для наших
|
|
|
4019 |
- молодців надія рятунку. А втім, надлетіла монгольська погоня, Тугар
|
|
|
4020 |
- Вовк попереду.
|
|
|
4021 |
|
|
|
4022 |
- Ні вже,кричав він,сим разом не уйдете моєї руки! І своїм важким
|
|
|
4023 |
- топором повалив першого стрічного противника, що вчора ще був його
|
|
|
4024 |
- найвірнішим лучником. Зойкнув смертельно ранений і впав під ноги
|
|
|
4025 |
- боярина. Товариш його замахнувсь топором на Тугара, щоб помститись
|
|
|
4026 |
- смерті товариша, але в тій хвилі його з двох боків піднято на
|
|
|
4027 |
- монгольські списи. Цілий перший ряд молодців упав по короткім опорі.
|
|
|
4028 |
- Се ж були самі найслабші поранені в попередній битві, що в погоні
|
|
|
4029 |
- бігли з самого заду. Але все-таки монголів на хвилю вони спинили, а
|
|
|
4030 |
- їх щасливіші товариші були вже безпечні на дні вивозу.
|
|
|
4031 |
|
|
|
4032 |
- Стійте! кричав до своїх Максим.В ряди і під стіну вивозу! Коли
|
|
|
4033 |
- схотять гнатися за нами, то тут їм справимо кроваву купіль.
|
|
|
4034 |
|
|
|
4035 |
- Перший ряд скачи за ними,командував у нерозважнім запалі Тугар Вовк.
|
|
|
4036 |
- І скочив перший ряд монголів, але не встав уже живий, ба многі й до
|
|
|
4037 |
- землі не долетіли живі, стрічені в повітрі топорами молодців.
|
|
|
4038 |
|
|
|
4039 |
- Гурра! закричали ті, радуючись.Ану, другий ряд, скачи також!
|
|
|
4040 |
|
|
|
4041 |
Але другий ряд стояв над вивозом і не квапився скакати. Тугар Вовк
|
|
|
4042 |
побачив свою помилку і швидко вислав сильний відділ нижче, щоб
|
|
|
4043 |
іздолини замкнути вихід вивозу.
|
|
|
4044 |
|
|
|
4045 |
- Тепер не уйдуть нам пташки,радувався він.От уже мої ловці надходять!
|
|
|
4046 |
- Ану, діти, далі на них!
|
|
|
4047 |
|
|
|
4048 |
Скажений крик монголів залунав у вивозі, тут же під ногами Тугара
|
|
|
4049 |
Вовка. Се був відділ, висланий горою •навперейми; вниз вивозом він
|
|
|
4050 |
ударив тепер на ту- хольців.
|
|
|
4051 |
|
|
|
4052 |
- Вниз вивозом утікаймо! скрикнули молодці, але один позирк переконав
|
|
|
4053 |
- їх, що вся надія на рятунок пропала. При вході внизу чорнілася вже
|
|
|
4054 |
- друга купа монголів, що йшла навпроти них, щоб їх зовсім замкнути в
|
|
|
4055 |
- тій кам'яній клітці.
|
|
|
4056 |
|
|
|
4057 |
- Аж тепер смерть наша! сказав Максим, обтираючи о кожух забитого, при
|
|
|
4058 |
- його ногах лежачого монгола свій кровавий топір.Товариші, сміло до
|
|
|
4059 |
- остатнього бою!
|
|
|
4060 |
|
|
|
4061 |
Та й сміло ж виступили вони! Добуваючи остатніх сил, ударили на
|
|
|
4062 |
монголів і, невважаючи на некорисну, згористу місцевість, що сприяла
|
|
|
4063 |
монголам, ще раз змішали їх, ще раз завдали їм велику страту. Але
|
|
|
4064 |
монголи силою свого розгону поперли їх у долину і розбили їх ряди. В
|
|
|
4065 |
геройській обороні падали молодці один за другим, тільки Максим, хоч
|
|
|
4066 |
бився, як лев, прецінь не мав іще рани на своїм тілі. Монголи уникали
|
|
|
4067 |
його, а коли тислися на нього, то тільки в надії витрутити йому оружжя
|
|
|
4068 |
з руки і взяти його живого. Такий був виразний наказ
|
|
|
4069 |
|
|
|
4070 |
Ту-гара Вовка.
|
|
|
4071 |
|
|
|
4072 |
Ось наступив і другий відділ монгольський з долини; молодців стиснено
|
|
|
4073 |
в тій безвихідній кам'яній кліті, приперто їх до стіни, і лиш тілько
|
|
|
4074 |
вільного місця було перед ними, кілько могли його зробити своїми
|
|
|
4075 |
мечами та топорами. Але руки їх зачали ослабати, а монголи пруться і
|
|
|
4076 |
пруться на них, мов хвилі повені. Вже деякі, стративши всяку надію і
|
|
|
4077 |
бачачи неможливість дальшої боротьби, наосліп кинулися в найгустіші
|
|
|
4078 |
ряди монголів і в одній хвилі погибали, розсікані топорами. Інші,
|
|
|
4079 |
шепчучи молитви, тулилися ще до стіни, мов вона могла дати їм яку-
|
|
|
4080 |
небудь поміч; треті хоть і ніби боронилися, але безтямно, машинально
|
|
|
4081 |
махали топорами, і смертельні удари монголів заставали їх уже трупами,
|
|
|
4082 |
нечутливими й бездушними. Тільки невеличка горстка найсильніших -
|
|
|
4083 |
п'ять їх було,- окруживши Максима, держалися ще просто, мов шпиль
|
|
|
4084 |
скали серед розгуканої заливи. Три приступи монголів відбила вже та
|
|
|
4085 |
горстка, стоячи на купі трупів, мов на башті; вже мечі й топори в
|
|
|
4086 |
руках героїв затулилися, одіж їх, руки й лиця скрізь заплили кров'ю,
|
|
|
4087 |
але все ще різко й виразно відзивався голос Максима, що загрівав
|
|
|
4088 |
товаришів до оборони. Тугар Вовк на-півгнівно, напів з подивом глядів
|
|
|
4089 |
на молодця згори.
|
|
|
4090 |
|
|
|
4091 |
- їй-богу, славний молодець! сказав він сам до себе.Не дивуюсь, що він
|
|
|
4092 |
- очарував мою доньку. І мене самого він міг би очарувати своєю
|
|
|
4093 |
- рицарською вдачею!
|
|
|
4094 |
|
|
|
4095 |
А потім, обертаючися до своїх монголів, що стояли над берегом яру, він
|
|
|
4096 |
крикнув:
|
|
|
4097 |
|
|
|
4098 |
- Далі, скачіть на них! Нехай скінчиться та різанина. Лиш сього
|
|
|
4099 |
- (показав на
|
|
|
4100 |
|
|
|
4101 |
Максима) не тикайте!
|
|
|
4102 |
|
|
|
4103 |
І разом, мов важка скала, скочили монголи згори на не побіджену ще
|
|
|
4104 |
купку героїв і повалили їх на землю. Ще раз залунали скажені крики, ще
|
|
|
4105 |
борикалися напід-сили монголи з тухольцями, але недовго. На кождого з
|
|
|
4106 |
героїв навалилася ціла юрба монголів - і всі полягли головами. Тільки
|
|
|
4107 |
Максим сам-один стояв іще, мов дуб серед поля. Він розсік голову тому
|
|
|
4108 |
монголові, що скочив був на нього, і саме замахнувся на другого, коли
|
|
|
4109 |
втім якась сильна рука залізним стиском ухопила його ззаду за горло і
|
|
|
4110 |
кинула ним до землі. Упав, підступно повалений,
|
|
|
4111 |
|
|
|
4112 |
Максим, і над ним, почервоніле від гніву й натуги, нахилилося лице
|
|
|
4113 |
Тугара
|
|
|
4114 |
|
|
|
4115 |
Вовка.
|
|
|
4116 |
|
|
|
4117 |
- А що, смерде! насмішливо кричав боярин.Бачиш тепер, що я вмію
|
|
|
4118 |
- додержати слова? Ану, діти, закуйте його в залізні пута!
|
|
|
4119 |
|
|
|
4120 |
- Хоч і в путах, я все буду вольний чоловік. У мене пута на руках, а в
|
|
|
4121 |
- тебе на душі! сказав Максим.
|
|
|
4122 |
|
|
|
4123 |
Боярин зареготався і відійшов від нього давати порядок монгольському
|
|
|
4124 |
війську, якого число сильно змаліло в тій кровавій різанині. З
|
|
|
4125 |
головною частиною оставших іще монголів Тугар Вовк пішов до своєї
|
|
|
4126 |
хати; решті велів обсадити нещасний, тепер трупами завалений вивіз.
|
|
|
4127 |
Виділивши всіх здорових до стереження вивозу, сам він з невеличкою
|
|
|
4128 |
рештою і взятим до неволі Максимом мав вернутися до табору.
|
|
|
4129 |
|
|
|
4130 |
- Прокляті хлопи! буркотів боярин, переглядаючи свої страти.Скілько
|
|
|
4131 |
- народу понівечили! Ну, але чорт бери монголів їх не шкода! Коб
|
|
|
4132 |
- тільки мені по тих трупах дійти до власті й сили,обернувся б і я
|
|
|
4133 |
- лицем проти них. Але сей поганець, сей Максим,то мені борець! А хто
|
|
|
4134 |
- знає, може, й він міг би послужити до моєї цілі? Треба використати
|
|
|
4135 |
- його, коли його маю в руках. Він мусить служити нам за провідника в
|
|
|
4136 |
- горах, бо чорт їх там знає, який се той їх шлях і чи нема де на нім
|
|
|
4137 |
- яких манівців. Тепер, коли він у моїх руках, треба приєднати,
|
|
|
4138 |
- вкоськати його троха, хто знає, на що ще може він пригодитися.
|
|
|
4139 |
|
|
|
4140 |
А тим часом монголи готовили вже коней до від'їзду. Максиїл,- скований
|
|
|
4141 |
за руки і за ноги в тяжкі ланцюги, кровавий, простоволосий, із
|
|
|
4142 |
пошарпаною на шматки одежею,- сидів на камені над річкою, німий, з
|
|
|
4143 |
затиснени-ми зубами і з розпукою в серці. Перед ним на полі і в вивозі
|
|
|
4144 |
купами лежали не застиглі ще, пошматовані і кров'ю оббризкані трупи
|
|
|
4145 |
його товаришів і ворогів. Які щасливі були ті трупи! Вони лежали так
|
|
|
4146 |
тихо, так сумирно на своїй кровавій постелі, без гніву, без муки, без
|
|
|
4147 |
ворогування. Вони сміялись тепер зі всяких пут, із цілої сили великого
|
|
|
4148 |
Чінгісхана, а його кусень заліза зробив бездушним знарядом у руках
|
|
|
4149 |
дикої самоволі, жертвою крова-вої пімсти! Які щасливі були трупи!
|
|
|
4150 |
Вони, хоч покалічені, носили на собі образ і подобу людську,- а його
|
|
|
4151 |
оці пута в одній хвилі зробили скотиною, невольником!
|
|
|
4152 |
|
|
|
4153 |
- Сонце праведне! кликнув у своїй душевній муці Максим.Невже ж така
|
|
|
4154 |
- твоя воля, щоб я гинув у кайданах? Невже ж ти так часто своїм ясним
|
|
|
4155 |
- усміхом вітало дні моєї радості на те лише, щоб сьогодні повітати
|
|
|
4156 |
- моє бездонне горе? Сонце, невже ж ти перестало бути добрим богом
|
|
|
4157 |
- Тухольщини, а сталося опікуном тих лютих дикунів? . А сонце
|
|
|
4158 |
- сміялося! Ясним, гарячим промінням воно блискотіло в калюжах крові,
|
|
|
4159 |
- цілувало посинілі уста і глибокі рани трупів, крізь які витікав
|
|
|
4160 |
- мозок, вистирчу-вали теплі ще людські тельбухи. І таким самим ясним,
|
|
|
4161 |
- гарячим промінням воно обливало зелений ліс, і чудові запахущі
|
|
|
4162 |
- цвіти, і високі полонини, що купалися в чистім лазуровім ефірі.
|
|
|
4163 |
- Сонце сміялося і своїм божеським, без-учасним усміхом ще дужче
|
|
|
4164 |
- ранило роздерту Максимову Душу.
|
|
|
4165 |
|
|
|
4166 |
EOT;
|
|
|
4167 |
|
|
|
4168 |
/*
|
|
|
4169 |
*** START: FULL LICENSE ***
|
|
|
4170 |
|
|
|
4171 |
Creative Commons Legal Code
|
|
|
4172 |
|
|
|
4173 |
Attribution-ShareAlike 3.0 Unported
|
|
|
4174 |
|
|
|
4175 |
|
|
|
4176 |
CREATIVE COMMONS CORPORATION IS NOT A LAW FIRM AND DOES NOT PROVIDE
|
|
|
4177 |
LEGAL SERVICES. DISTRIBUTION OF THIS LICENSE DOES NOT CREATE AN
|
|
|
4178 |
ATTORNEY-CLIENT RELATIONSHIP. CREATIVE COMMONS PROVIDES THIS
|
|
|
4179 |
INFORMATION ON AN "AS-IS" BASIS. CREATIVE COMMONS MAKES NO WARRANTIES
|
|
|
4180 |
REGARDING THE INFORMATION PROVIDED, AND DISCLAIMS LIABILITY FOR
|
|
|
4181 |
DAMAGES RESULTING FROM ITS USE. License
|
|
|
4182 |
|
|
|
4183 |
THE WORK (AS DEFINED BELOW) IS PROVIDED UNDER THE TERMS OF THIS
|
|
|
4184 |
CREATIVE COMMONS PUBLIC LICENSE ("CCPL" OR "LICENSE"). THE WORK IS
|
|
|
4185 |
PROTECTED BY COPYRIGHT AND/OR OTHER APPLICABLE LAW. ANY USE OF THE
|
|
|
4186 |
WORK OTHER THAN AS AUTHORIZED UNDER THIS LICENSE OR COPYRIGHT LAW IS
|
|
|
4187 |
PROHIBITED.
|
|
|
4188 |
|
|
|
4189 |
BY EXERCISING ANY RIGHTS TO THE WORK PROVIDED HERE, YOU ACCEPT AND
|
|
|
4190 |
AGREE TO BE BOUND BY THE TERMS OF THIS LICENSE. TO THE EXTENT THIS
|
|
|
4191 |
LICENSE MAY BE CONSIDERED TO BE A CONTRACT, THE LICENSOR GRANTS YOU
|
|
|
4192 |
THE RIGHTS CONTAINED HERE IN CONSIDERATION OF YOUR ACCEPTANCE OF SUCH
|
|
|
4193 |
TERMS AND CONDITIONS.
|
|
|
4194 |
|
|
|
4195 |
1. Definitions
|
|
|
4196 |
|
|
|
4197 |
"Adaptation" means a work based upon the Work, or upon the Work and
|
|
|
4198 |
other pre-existing works, such as a translation, adaptation,
|
|
|
4199 |
derivative work, arrangement of music or other alterations of a
|
|
|
4200 |
literary or artistic work, or phonogram or performance and includes
|
|
|
4201 |
cinematographic adaptations or any other form in which the Work may be
|
|
|
4202 |
recast, transformed, or adapted including in any form recognizably
|
|
|
4203 |
derived from the original, except that a work that constitutes a
|
|
|
4204 |
Collection will not be considered an Adaptation for the purpose of
|
|
|
4205 |
this License. For the avoidance of doubt, where the Work is a musical
|
|
|
4206 |
work, performance or phonogram, the synchronization of the Work in
|
|
|
4207 |
timed-relation with a moving image ("synching") will be considered an
|
|
|
4208 |
Adaptation for the purpose of this License. "Collection" means a
|
|
|
4209 |
collection of literary or artistic works, such as encyclopedias and
|
|
|
4210 |
anthologies, or performances, phonograms or broadcasts, or other works
|
|
|
4211 |
or subject matter other than works listed in Section 1(f) below,
|
|
|
4212 |
which, by reason of the selection and arrangement of their contents,
|
|
|
4213 |
constitute intellectual creations, in which the Work is included in
|
|
|
4214 |
its entirety in unmodified form along with one or more other
|
|
|
4215 |
contributions, each constituting separate and independent works in
|
|
|
4216 |
themselves, which together are assembled into a collective whole. A
|
|
|
4217 |
work that constitutes a Collection will not be considered an
|
|
|
4218 |
Adaptation (as defined below) for the purposes of this License.
|
|
|
4219 |
"Creative Commons Compatible License" means a license that is listed
|
|
|
4220 |
at http://creativecommons.org/compatiblelicenses that has been
|
|
|
4221 |
approved by Creative Commons as being essentially equivalent to this
|
|
|
4222 |
License, including, at a minimum, because that license: (i) contains
|
|
|
4223 |
terms that have the same purpose, meaning and effect as the License
|
|
|
4224 |
Elements of this License; and, (ii) explicitly permits the relicensing
|
|
|
4225 |
of adaptations of works made available under that license under this
|
|
|
4226 |
License or a Creative Commons jurisdiction license with the same
|
|
|
4227 |
License Elements as this License. "Distribute" means to make available
|
|
|
4228 |
to the public the original and copies of the Work or Adaptation, as
|
|
|
4229 |
appropriate, through sale or other transfer of ownership. "License
|
|
|
4230 |
Elements" means the following high-level license attributes as
|
|
|
4231 |
selected by Licensor and indicated in the title of this License:
|
|
|
4232 |
Attribution, ShareAlike. "Licensor" means the individual, individuals,
|
|
|
4233 |
entity or entities that offer(s) the Work under the terms of this
|
|
|
4234 |
License. "Original Author" means, in the case of a literary or
|
|
|
4235 |
artistic work, the individual, individuals, entity or entities who
|
|
|
4236 |
created the Work or if no individual or entity can be identified, the
|
|
|
4237 |
publisher; and in addition (i) in the case of a performance the
|
|
|
4238 |
actors, singers, musicians, dancers, and other persons who act, sing,
|
|
|
4239 |
deliver, declaim, play in, interpret or otherwise perform literary or
|
|
|
4240 |
artistic works or expressions of folklore; (ii) in the case of a
|
|
|
4241 |
phonogram the producer being the person or legal entity who first
|
|
|
4242 |
fixes the sounds of a performance or other sounds; and, (iii) in the
|
|
|
4243 |
case of broadcasts, the organization that transmits the broadcast.
|
|
|
4244 |
"Work" means the literary and/or artistic work offered under the terms
|
|
|
4245 |
of this License including without limitation any production in the
|
|
|
4246 |
literary, scientific and artistic domain, whatever may be the mode or
|
|
|
4247 |
form of its expression including digital form, such as a book,
|
|
|
4248 |
pamphlet and other writing; a lecture, address, sermon or other work
|
|
|
4249 |
of the same nature; a dramatic or dramatico-musical work; a
|
|
|
4250 |
choreographic work or entertainment in dumb show; a musical
|
|
|
4251 |
composition with or without words; a cinematographic work to which are
|
|
|
4252 |
assimilated works expressed by a process analogous to cinematography;
|
|
|
4253 |
a work of drawing, painting, architecture, sculpture, engraving or
|
|
|
4254 |
lithography; a photographic work to which are assimilated works
|
|
|
4255 |
expressed by a process analogous to photography; a work of applied
|
|
|
4256 |
art; an illustration, map, plan, sketch or three-dimensional work
|
|
|
4257 |
relative to geography, topography, architecture or science; a
|
|
|
4258 |
performance; a broadcast; a phonogram; a compilation of data to the
|
|
|
4259 |
extent it is protected as a copyrightable work; or a work performed by
|
|
|
4260 |
a variety or circus performer to the extent it is not otherwise
|
|
|
4261 |
considered a literary or artistic work. "You" means an individual or
|
|
|
4262 |
entity exercising rights under this License who has not previously
|
|
|
4263 |
violated the terms of this License with respect to the Work, or who
|
|
|
4264 |
has received express permission from the Licensor to exercise rights
|
|
|
4265 |
under this License despite a previous violation. "Publicly Perform"
|
|
|
4266 |
means to perform public recitations of the Work and to communicate to
|
|
|
4267 |
the public those public recitations, by any means or process,
|
|
|
4268 |
including by wire or wireless means or public digital performances; to
|
|
|
4269 |
make available to the public Works in such a way that members of the
|
|
|
4270 |
public may access these Works from a place and at a place individually
|
|
|
4271 |
chosen by them; to perform the Work to the public by any means or
|
|
|
4272 |
process and the communication to the public of the performances of the
|
|
|
4273 |
Work, including by public digital performance; to broadcast and
|
|
|
4274 |
rebroadcast the Work by any means including signs, sounds or images.
|
|
|
4275 |
"Reproduce" means to make copies of the Work by any means including
|
|
|
4276 |
without limitation by sound or visual recordings and the right of
|
|
|
4277 |
fixation and reproducing fixations of the Work, including storage of a
|
|
|
4278 |
protected performance or phonogram in digital form or other electronic
|
|
|
4279 |
medium. 2. Fair Dealing Rights. Nothing in this License is intended to
|
|
|
4280 |
reduce, limit, or restrict any uses free from copyright or rights
|
|
|
4281 |
arising from limitations or exceptions that are provided for in
|
|
|
4282 |
connection with the copyright protection under copyright law or other
|
|
|
4283 |
applicable laws.
|
|
|
4284 |
|
|
|
4285 |
3. License Grant. Subject to the terms and conditions of this License,
|
|
|
4286 |
Licensor hereby grants You a worldwide, royalty-free, non-exclusive,
|
|
|
4287 |
perpetual (for the duration of the applicable copyright) license to
|
|
|
4288 |
exercise the rights in the Work as stated below:
|
|
|
4289 |
|
|
|
4290 |
to Reproduce the Work, to incorporate the Work into one or more
|
|
|
4291 |
Collections, and to Reproduce the Work as incorporated in the
|
|
|
4292 |
Collections; to create and Reproduce Adaptations provided that any
|
|
|
4293 |
such Adaptation, including any translation in any medium, takes
|
|
|
4294 |
reasonable steps to clearly label, demarcate or otherwise identify
|
|
|
4295 |
that changes were made to the original Work. For example, a
|
|
|
4296 |
translation could be marked "The original work was translated from
|
|
|
4297 |
English to Spanish," or a modification could indicate "The original
|
|
|
4298 |
work has been modified."; to Distribute and Publicly Perform the Work
|
|
|
4299 |
including as incorporated in Collections; and, to Distribute and
|
|
|
4300 |
Publicly Perform Adaptations. For the avoidance of doubt:
|
|
|
4301 |
|
|
|
4302 |
Non-waivable Compulsory License Schemes. In those jurisdictions in
|
|
|
4303 |
which the right to collect royalties through any statutory or
|
|
|
4304 |
compulsory licensing scheme cannot be waived, the Licensor reserves
|
|
|
4305 |
the exclusive right to collect such royalties for any exercise by You
|
|
|
4306 |
of the rights granted under this License; Waivable Compulsory License
|
|
|
4307 |
Schemes. In those jurisdictions in which the right to collect
|
|
|
4308 |
royalties through any statutory or compulsory licensing scheme can be
|
|
|
4309 |
waived, the Licensor waives the exclusive right to collect such
|
|
|
4310 |
royalties for any exercise by You of the rights granted under this
|
|
|
4311 |
License; and, Voluntary License Schemes. The Licensor waives the right
|
|
|
4312 |
to collect royalties, whether individually or, in the event that the
|
|
|
4313 |
Licensor is a member of a collecting society that administers
|
|
|
4314 |
voluntary licensing schemes, via that society, from any exercise by
|
|
|
4315 |
You of the rights granted under this License. The above rights may be
|
|
|
4316 |
exercised in all media and formats whether now known or hereafter
|
|
|
4317 |
devised. The above rights include the right to make such modifications
|
|
|
4318 |
as are technically necessary to exercise the rights in other media and
|
|
|
4319 |
formats. Subject to Section 8(f), all rights not expressly granted by
|
|
|
4320 |
Licensor are hereby reserved.
|
|
|
4321 |
|
|
|
4322 |
4. Restrictions. The license granted in Section 3 above is expressly
|
|
|
4323 |
made subject to and limited by the following restrictions:
|
|
|
4324 |
|
|
|
4325 |
You may Distribute or Publicly Perform the Work only under the terms
|
|
|
4326 |
of this License. You must include a copy of, or the Uniform Resource
|
|
|
4327 |
Identifier (URI) for, this License with every copy of the Work You
|
|
|
4328 |
Distribute or Publicly Perform. You may not offer or impose any terms
|
|
|
4329 |
on the Work that restrict the terms of this License or the ability of
|
|
|
4330 |
the recipient of the Work to exercise the rights granted to that
|
|
|
4331 |
recipient under the terms of the License. You may not sublicense the
|
|
|
4332 |
Work. You must keep intact all notices that refer to this License and
|
|
|
4333 |
to the disclaimer of warranties with every copy of the Work You
|
|
|
4334 |
Distribute or Publicly Perform. When You Distribute or Publicly
|
|
|
4335 |
Perform the Work, You may not impose any effective technological
|
|
|
4336 |
measures on the Work that restrict the ability of a recipient of the
|
|
|
4337 |
Work from You to exercise the rights granted to that recipient under
|
|
|
4338 |
the terms of the License. This Section 4(a) applies to the Work as
|
|
|
4339 |
incorporated in a Collection, but this does not require the Collection
|
|
|
4340 |
apart from the Work itself to be made subject to the terms of this
|
|
|
4341 |
License. If You create a Collection, upon notice from any Licensor You
|
|
|
4342 |
must, to the extent practicable, remove from the Collection any credit
|
|
|
4343 |
as required by Section 4(c), as requested. If You create an
|
|
|
4344 |
Adaptation, upon notice from any Licensor You must, to the extent
|
|
|
4345 |
practicable, remove from the Adaptation any credit as required by
|
|
|
4346 |
Section 4(c), as requested. You may Distribute or Publicly Perform an
|
|
|
4347 |
Adaptation only under the terms of: (i) this License; (ii) a later
|
|
|
4348 |
version of this License with the same License Elements as this
|
|
|
4349 |
License; (iii) a Creative Commons jurisdiction license (either this or
|
|
|
4350 |
a later license version) that contains the same License Elements as
|
|
|
4351 |
this License (e.g., Attribution-ShareAlike 3.0 US)); (iv) a Creative
|
|
|
4352 |
Commons Compatible License. If you license the Adaptation under one of
|
|
|
4353 |
the licenses mentioned in (iv), you must comply with the terms of that
|
|
|
4354 |
license. If you license the Adaptation under the terms of any of the
|
|
|
4355 |
licenses mentioned in (i), (ii) or (iii) (the "Applicable License"),
|
|
|
4356 |
you must comply with the terms of the Applicable License generally and
|
|
|
4357 |
the following provisions: (I) You must include a copy of, or the URI
|
|
|
4358 |
for, the Applicable License with every copy of each Adaptation You
|
|
|
4359 |
Distribute or Publicly Perform; (II) You may not offer or impose any
|
|
|
4360 |
terms on the Adaptation that restrict the terms of the Applicable
|
|
|
4361 |
License or the ability of the recipient of the Adaptation to exercise
|
|
|
4362 |
the rights granted to that recipient under the terms of the Applicable
|
|
|
4363 |
License; (III) You must keep intact all notices that refer to the
|
|
|
4364 |
Applicable License and to the disclaimer of warranties with every copy
|
|
|
4365 |
of the Work as included in the Adaptation You Distribute or Publicly
|
|
|
4366 |
Perform; (IV) when You Distribute or Publicly Perform the Adaptation,
|
|
|
4367 |
You may not impose any effective technological measures on the
|
|
|
4368 |
Adaptation that restrict the ability of a recipient of the Adaptation
|
|
|
4369 |
from You to exercise the rights granted to that recipient under the
|
|
|
4370 |
terms of the Applicable License. This Section 4(b) applies to the
|
|
|
4371 |
Adaptation as incorporated in a Collection, but this does not require
|
|
|
4372 |
the Collection apart from the Adaptation itself to be made subject to
|
|
|
4373 |
the terms of the Applicable License. If You Distribute, or Publicly
|
|
|
4374 |
Perform the Work or any Adaptations or Collections, You must, unless a
|
|
|
4375 |
request has been made pursuant to Section 4(a), keep intact all
|
|
|
4376 |
copyright notices for the Work and provide, reasonable to the medium
|
|
|
4377 |
or means You are utilizing: (i) the name of the Original Author (or
|
|
|
4378 |
pseudonym, if applicable) if supplied, and/or if the Original Author
|
|
|
4379 |
and/or Licensor designate another party or parties (e.g., a sponsor
|
|
|
4380 |
institute, publishing entity, journal) for attribution ("Attribution
|
|
|
4381 |
Parties") in Licensor's copyright notice, terms of service or by other
|
|
|
4382 |
reasonable means, the name of such party or parties; (ii) the title of
|
|
|
4383 |
the Work if supplied; (iii) to the extent reasonably practicable, the
|
|
|
4384 |
URI, if any, that Licensor specifies to be associated with the Work,
|
|
|
4385 |
unless such URI does not refer to the copyright notice or licensing
|
|
|
4386 |
information for the Work; and (iv) , consistent with Ssection 3(b), in
|
|
|
4387 |
the case of an Adaptation, a credit identifying the use of the Work in
|
|
|
4388 |
the Adaptation (e.g., "French translation of the Work by Original
|
|
|
4389 |
Author," or "Screenplay based on original Work by Original Author").
|
|
|
4390 |
The credit required by this Section 4(c) may be implemented in any
|
|
|
4391 |
reasonable manner; provided, however, that in the case of a Adaptation
|
|
|
4392 |
or Collection, at a minimum such credit will appear, if a credit for
|
|
|
4393 |
all contributing authors of the Adaptation or Collection appears, then
|
|
|
4394 |
as part of these credits and in a manner at least as prominent as the
|
|
|
4395 |
credits for the other contributing authors. For the avoidance of
|
|
|
4396 |
doubt, You may only use the credit required by this Section for the
|
|
|
4397 |
purpose of attribution in the manner set out above and, by exercising
|
|
|
4398 |
Your rights under this License, You may not implicitly or explicitly
|
|
|
4399 |
assert or imply any connection with, sponsorship or endorsement by the
|
|
|
4400 |
Original Author, Licensor and/or Attribution Parties, as appropriate,
|
|
|
4401 |
of You or Your use of the Work, without the separate, express prior
|
|
|
4402 |
written permission of the Original Author, Licensor and/or Attribution
|
|
|
4403 |
Parties. Except as otherwise agreed in writing by the Licensor or as
|
|
|
4404 |
may be otherwise permitted by applicable law, if You Reproduce,
|
|
|
4405 |
Distribute or Publicly Perform the Work either by itself or as part of
|
|
|
4406 |
any Adaptations or Collections, You must not distort, mutilate, modify
|
|
|
4407 |
or take other derogatory action in relation to the Work which would be
|
|
|
4408 |
prejudicial to the Original Author's honor or reputation. Licensor
|
|
|
4409 |
agrees that in those jurisdictions (e.g. Japan), in which any exercise
|
|
|
4410 |
of the right granted in Section 3(b) of this License (the right to
|
|
|
4411 |
make Adaptations) would be deemed to be a distortion, mutilation,
|
|
|
4412 |
modification or other derogatory action prejudicial to the Original
|
|
|
4413 |
Author's honor and reputation, the Licensor will waive or not assert,
|
|
|
4414 |
as appropriate, this Section, to the fullest extent permitted by the
|
|
|
4415 |
applicable national law, to enable You to reasonably exercise Your
|
|
|
4416 |
right under Section 3(b) of this License (right to make Adaptations)
|
|
|
4417 |
but not otherwise. 5. Representations, Warranties and Disclaimer
|
|
|
4418 |
|
|
|
4419 |
UNLESS OTHERWISE MUTUALLY AGREED TO BY THE PARTIES IN WRITING,
|
|
|
4420 |
LICENSOR OFFERS THE WORK AS-IS AND MAKES NO REPRESENTATIONS OR
|
|
|
4421 |
WARRANTIES OF ANY KIND CONCERNING THE WORK, EXPRESS, IMPLIED,
|
|
|
4422 |
STATUTORY OR OTHERWISE, INCLUDING, WITHOUT LIMITATION, WARRANTIES OF
|
|
|
4423 |
TITLE, MERCHANTIBILITY, FITNESS FOR A PARTICULAR PURPOSE,
|
|
|
4424 |
NONINFRINGEMENT, OR THE ABSENCE OF LATENT OR OTHER DEFECTS, ACCURACY,
|
|
|
4425 |
OR THE PRESENCE OF ABSENCE OF ERRORS, WHETHER OR NOT DISCOVERABLE.
|
|
|
4426 |
SOME JURISDICTIONS DO NOT ALLOW THE EXCLUSION OF IMPLIED WARRANTIES,
|
|
|
4427 |
SO SUCH EXCLUSION MAY NOT APPLY TO YOU.
|
|
|
4428 |
|
|
|
4429 |
6. Limitation on Liability. EXCEPT TO THE EXTENT REQUIRED BY
|
|
|
4430 |
APPLICABLE LAW, IN NO EVENT WILL LICENSOR BE LIABLE TO YOU ON ANY
|
|
|
4431 |
LEGAL THEORY FOR ANY SPECIAL, INCIDENTAL, CONSEQUENTIAL, PUNITIVE OR
|
|
|
4432 |
EXEMPLARY DAMAGES ARISING OUT OF THIS LICENSE OR THE USE OF THE WORK,
|
|
|
4433 |
EVEN IF LICENSOR HAS BEEN ADVISED OF THE POSSIBILITY OF SUCH DAMAGES.
|
|
|
4434 |
|
|
|
4435 |
7. Termination
|
|
|
4436 |
|
|
|
4437 |
This License and the rights granted hereunder will terminate
|
|
|
4438 |
automatically upon any breach by You of the terms of this License.
|
|
|
4439 |
Individuals or entities who have received Adaptations or Collections
|
|
|
4440 |
from You under this License, however, will not have their licenses
|
|
|
4441 |
terminated provided such individuals or entities remain in full
|
|
|
4442 |
compliance with those licenses. Sections 1, 2, 5, 6, 7, and 8 will
|
|
|
4443 |
survive any termination of this License. Subject to the above terms
|
|
|
4444 |
and conditions, the license granted here is perpetual (for the
|
|
|
4445 |
duration of the applicable copyright in the Work). Notwithstanding the
|
|
|
4446 |
above, Licensor reserves the right to release the Work under different
|
|
|
4447 |
license terms or to stop distributing the Work at any time; provided,
|
|
|
4448 |
however that any such election will not serve to withdraw this License
|
|
|
4449 |
(or any other license that has been, or is required to be, granted
|
|
|
4450 |
under the terms of this License), and this License will continue in
|
|
|
4451 |
full force and effect unless terminated as stated above. 8.
|
|
|
4452 |
Miscellaneous
|
|
|
4453 |
|
|
|
4454 |
Each time You Distribute or Publicly Perform the Work or a Collection,
|
|
|
4455 |
the Licensor offers to the recipient a license to the Work on the same
|
|
|
4456 |
terms and conditions as the license granted to You under this License.
|
|
|
4457 |
Each time You Distribute or Publicly Perform an Adaptation, Licensor
|
|
|
4458 |
offers to the recipient a license to the original Work on the same
|
|
|
4459 |
terms and conditions as the license granted to You under this License.
|
|
|
4460 |
If any provision of this License is invalid or unenforceable under
|
|
|
4461 |
applicable law, it shall not affect the validity or enforceability of
|
|
|
4462 |
the remainder of the terms of this License, and without further action
|
|
|
4463 |
by the parties to this agreement, such provision shall be reformed to
|
|
|
4464 |
the minimum extent necessary to make such provision valid and
|
|
|
4465 |
enforceable. No term or provision of this License shall be deemed
|
|
|
4466 |
waived and no breach consented to unless such waiver or consent shall
|
|
|
4467 |
be in writing and signed by the party to be charged with such waiver
|
|
|
4468 |
or consent. This License constitutes the entire agreement between the
|
|
|
4469 |
parties with respect to the Work licensed here. There are no
|
|
|
4470 |
understandings, agreements or representations with respect to the Work
|
|
|
4471 |
not specified here. Licensor shall not be bound by any additional
|
|
|
4472 |
provisions that may appear in any communication from You. This License
|
|
|
4473 |
may not be modified without the mutual written agreement of the
|
|
|
4474 |
Licensor and You. The rights granted under, and the subject matter
|
|
|
4475 |
referenced, in this License were drafted utilizing the terminology of
|
|
|
4476 |
the Berne Convention for the Protection of Literary and Artistic Works
|
|
|
4477 |
(as amended on September 28, 1979), the Rome Convention of 1961, the
|
|
|
4478 |
WIPO Copyright Treaty of 1996, the WIPO Performances and Phonograms
|
|
|
4479 |
Treaty of 1996 and the Universal Copyright Convention (as revised on
|
|
|
4480 |
July 24, 1971). These rights and subject matter take effect in the
|
|
|
4481 |
relevant jurisdiction in which the License terms are sought to be
|
|
|
4482 |
enforced according to the corresponding provisions of the
|
|
|
4483 |
implementation of those treaty provisions in the applicable national
|
|
|
4484 |
law. If the standard suite of rights granted under applicable
|
|
|
4485 |
copyright law includes additional rights not granted under this
|
|
|
4486 |
License, such additional rights are deemed to be included in the
|
|
|
4487 |
License; this License is not intended to restrict the license of any
|
|
|
4488 |
rights under applicable law. Creative Commons Notice
|
|
|
4489 |
|
|
|
4490 |
Creative Commons is not a party to this License, and makes no warranty
|
|
|
4491 |
whatsoever in connection with the Work. Creative Commons will not be
|
|
|
4492 |
liable to You or any party on any legal theory for any damages
|
|
|
4493 |
whatsoever, including without limitation any general, special,
|
|
|
4494 |
incidental or consequential damages arising in connection to this
|
|
|
4495 |
license. Notwithstanding the foregoing two (2) sentences, if Creative
|
|
|
4496 |
Commons has expressly identified itself as the Licensor hereunder, it
|
|
|
4497 |
shall have all rights and obligations of Licensor.
|
|
|
4498 |
|
|
|
4499 |
Except for the limited purpose of indicating to the public that the
|
|
|
4500 |
Work is licensed under the CCPL, Creative Commons does not authorize
|
|
|
4501 |
the use by either party of the trademark "Creative Commons" or any
|
|
|
4502 |
related trademark or logo of Creative Commons without the prior
|
|
|
4503 |
written consent of Creative Commons. Any permitted use will be in
|
|
|
4504 |
compliance with Creative Commons' then-current trademark usage
|
|
|
4505 |
guidelines, as may be published on its website or otherwise made
|
|
|
4506 |
available upon request from time to time. For the avoidance of doubt,
|
|
|
4507 |
this trademark restriction does not form part of the License.
|
|
|
4508 |
|
|
|
4509 |
Creative Commons may be contacted at http://creativecommons.org/.
|
|
|
4510 |
|
|
|
4511 |
*/
|
|
|
4512 |
}
|